01 листопада 2013 року Справа № 148779/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Довгої О.Ї
суддів Ліщинського А.М., Запотічного І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про зобов'язання провести нарахування і виплату пенсії,-
Позивач 22.02.2011 року звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2011 року (прийнятою в порядку скороченого провадження) позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 22.08.2010, з урахуванням виплачених сум.
Постанова допущена до негайного виконання.
Не погодившись із постановою суду її в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який посилається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.
Апеляційну скаргу обгрутновує ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.
Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183- 2.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач, є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як визначено ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стосовно позовних вимог за період з 22.08.2010 року, на думку колегії суддів такі підлягають задоволенню так як Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково допустив постанову в цілому до негайного виконання.
Водночас постанови, які виконуються негайно, визначені ст. 256 КАС України.
До таких постанов згідно з п. 1 ч. 1 та абз. 9 цієї статті належать постанови про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць та постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Виходячи із змісту зазначених вище норм, колегія суддів дійшла висновку, що звертаючи до негайного виконання постанови щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з питань обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, виплат та пільг дітям війни, прийняті в порядку скороченого провадження, необхідно застосовувати положення п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, який є спеціальним для даної категорії справ.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги щодо скасування оскарженого судового рішення в цілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, проте вбачаються підстави для його зміни із-за порушень процесуальних норм
Керуючись ст. 160, ст.197, ст. 198, ст. 201, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд,
1. Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області - задовольнити частково.
2. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2011 року в частині негайного виконання змінити.
3. Постанову допустити до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.
4. Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять діб після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.І.Довга
Судді А.М. Ліщинський
І.І.Запотічний