06 листопада 2013 р. Справа № 9104/10469/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дяковича В.П.,
суддів Носа С.П., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2011 року про відмову в задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення в справі №2а-113/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни,
Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 квітня 2011 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум.
28.11.2011 року Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області звернулось до суду із заявою, якою просили відстрочити виконання судового рішення в справі № 2а-1280/11.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2011 року в задоволенні заяви відмовлено з огляду на те, що позивачем не надано суду доказів наявності обставин для відстрочення виконання судового рішення, передбачених ст. 263 КАС України.
У поданій апеляційні скарзі Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити заяву про відстрочення виконання судового рішення. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до ст..7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування витрат, пов'язаних із застосуванням цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України. Оскільки у відповідача відсутні кошти на рахунку для здійснення таких виплат він звернувся із заявою про відстрочення виконання судового рішення.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частиною 1 ст. 263 КАС України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Зазначена стаття не обмежує право суду певними обставинами, при наявності яких суд може відстрочити виконання прийнятого рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим у певний строк або встановленим судом способом.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання постанови суду, оскільки заявником не наведено об'єктивних та виняткових обставин, з наявністю яких закон пов'язує можливість відстрочки виконання судового рішення, а факт відсутності коштів не може бути підставою для відстрочення виконання рішення, тому що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути постановлена в залежність від бюджетних асигнувань.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку, відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254, 263 КАС України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області залишити без задоволення.
Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2011 року про відмову в задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення в справі №2а-113/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської області про стягнення підвищення до пенсії як дитині війни - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ В.П.ДЯКОВИЧ
СУДДІ С.П. НОС
А.І. РИБАЧУК