Справа № 653/1177/13-ц
Провадження № 2/653/626/13
іменем України
"01" жовтня 2013 р. м. Генічеськ
Генічеський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Крапівіна О.П.
при секретарі Пшеничній В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську справу за позовом ПАТ «Дельта» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 4819,13 гривень,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідач не повернув кредитні кошти. Відповідно до укладеного договору №002-11133-270208 від 27.02.2008 року ОСОБА_1 27.02.2008 року отримав кредит у розмірі 3000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення , що відповідає дії картки.
При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформуй :_ сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.
В заяві про відкриття рахунку відповідач зазначив про свою згоду з тим, що вказана заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг складають договір, укладений між ним і банком про надання банківських послуг.
Просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4819,13 гривень, яка складається 0,00 грн. - заборгованість за кредитом, 0,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 0,00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором
відповідач станом на день розгляду справи та подачі позову має заборгованість - 4819,13 грн.
Позивач до судового засідання не з'явився, за місцем реєстрації проживає, але виїхав згідно поштового повідомлення.
Відповідач до судового засідання не з'явився, за місцем реєстрації проживає, але виїхав згідно поштового повідомлення.
В суді встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
Відповідно до заяви ОСОБА_1 отримала кредитний ліміт в сумі 3000 гривень на кредитну картку. В заяві зазначений № карти, дата видачі ПІН коду - 27.02.2008 року, інші відомості в такій заяві не зазначені. Дата підписання заяви 27.02.2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи - останній платіж відповідачем було зроблено лютому 2010 року, 16.11.2012 року зараховано банком % за прострочений кредит(згідно наданого розрахунку заборгованості). Станом на 16.11.2012 року заборгованість складає 4819,13 гривні.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із ст.ст.11,509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно статей 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи - 27.02.2008 року між ПАТ «Дельта-Банком» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №002-11133-270208. Згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення , що відповідає дії картки.
Відповідно до умов укладеного договору визначених в заяві позичальника, договір складається з заяви позичальника та умов та правил надання банківських послуг
Заявою позичальника не визначені строки погашення кредиту. Суду не надано ОСОБА_2 Клієнта, яка є невід'ємною часткою договору, також не зазначено дію картки.
Згідно умов та правил надання банківських послуг визначено у розділі 2 ч.5- строки та порядок погашення кредиту наведено у ОСОБА_2 Клієнта. ОСОБА_2 з підписом відповідача стороною банку суду не надана.
Відповідно до заяви - строк дії договору 12 місяців з дня підписання. Відповідно до ст..252 ЦК України - Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, позивачем не доведено в судовому засіданні обставин того, що договір від 27.02.2008 року діє на цей час та є пролонгованим( згідно умов).
Про існування заборгованості банк знав, що підтверджується розрахунком заборгованості. Ніяких заяв про поновлення строку позовної давності з обґрунтуванням поважності причин його пропуску від ПАТ «Дельта-Банк» до суду не надходило. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно п. 1 ч. 2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позов подано 07.05.2013 року, тобто пропущений строк звернення до суду.
Згідно п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. У відповідності зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною у п.31 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.257,258,261,267 ЦК України, ст.11 Закону України «Про захист прав споживача», ст.ст.10,11,57-60,88,169,209, 212-215,218 ЦПК України, суд
Позов ПАТ «Дельта» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 4819,13 гривень, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до Генічеського районного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Генічеського
районного суду ОСОБА_3