Справа № 653/1296/13-ц
Провадження № 2/653/653/13
іменем України
"04" жовтня 2013 р. м. Генічеськ
Генічеський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Крапівіна О.П.
при секретарі Пшеничній В.М.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 ., представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 ,виконкому Генічеської міської ради, Генічеської ЖЕК-1 ,Генічеського ДБТІ про визнання частково недійсною угоду договору купівлі-продажу двокімнатної квартири №2, визнання права власності на господарські споруди, поділ жилого будинку та господарських споруд, визнання поважною причиною пропуску позовної давності звернення до суду,
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 ,виконкому Генічеської міської ради, Генічеської ЖЕК-1 ,Генічеського ДБТІ про визнання частково недійсною угоду - договір купівлі-продажу двокімнатної квартири №2, визнання права власності на господарські споруди та будівлі - прибудову літ.»а»,сараї «Б», «В», «Є», вбиральні-душ літ. «З», поділ жилого будинку та господарських споруд, визнання поважною причиною пропуску позовної давності звернення до суду.
В судовому засіданні представник позивача та сам позивач позовні вимоги підтримав, пояснив, що в 1992 році виконком Генічеської міської ради прийняв рішення про продаж будинку квартиронаймачам, а Генічеська ЖЕК-1 продала , а він купив квартиру в №2 в житловому будинку № 224 в м.Генічеську, по вул.Воровського. До житлового будинку були закріплені господарські споруди - сараї, літня кухня, вбиральня душ, які є невід»ємною частиною житлового будинку, але до договору купівлі-продажу не увійшли . Він про це не здогадувався так як в інвентарній справі на житловий будинок, яка була виготовлена Генічеським БТІ такі господарські будівлі були зазначені, тому він вважав, що це є його власність. Просить внести зміни в договір купівлі-продажу з Генічеським ЖЕК-1 від 20.04.1992року та визнати , що за таким договором йому були передані прибудова»а», сараї літ. «Б», «В», «Є», вбиральня душ літ. «З».
Також просить визнати за ним право власності на такі будівлі та поділити між співвласниками житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями так як це є часткова власність. Також поновити строк звернення до суду так як про те, що сараї не увійшли до договору купівлі-продажу він дізнався тільки коли почали ділити з сусідкою земельну ділянку та вважав, що вони належать йому.
Представник відповідача в суді пояснила, що в 1992 році ОСОБА_7 купила , а ЖЕК 1 продав квартиру АДРЕСА_1, вони разом з ОСОБА_7 В,С. користувались та користуються сараями , але вони зараз перебудовані та не відповідають тому стану, який існував на день укладення угоди купівлі-продажу. Також спору про користування квартирами в них з сусідом немає, так як такі квартири є відокремленими одна від одної з моменту придбання. Тому поділ квартир є недоцільним. Спору про користування цими сараями в них з сусідом немає, є спір про користування земельною ділянкою та це питання не вирішено. Просить застосувати наслідки пропущення строку звернення до суду так як договір було укладено більш ніж 20 років тому. Вважає, що такі вимоги заявлені з метою збільшення частки в нерухомому майні, з метою отримати більшу частину земельної ділянки під таке майно. Але частка в майні не може збільшитись, так як вони мають у власності квартири та в кожного є єдина частка.
Представник Генічеської ЖЕК -1 в суді пояснила, що дійсно сторонам в 1992 році були продані квартири, пізніше в 2013 році керівником підприємства було видано довідку, що ОСОБА_1 набуто у власність також сараї, сені та інше, але така довідка видана без відповідного дослідження всіх документів, та є помилковою. Вважає, що у сторін є спір про землекористування, а не користування квартирами та спорудами.
Представник Генічеського БТІ в суді пояснив, що їх підприємством готувались документи в 1992 році для купівлі продажу таких квартир - було виготовлено довідку-характеристику ,виготовлений технічний паспорт на будинок та споруди, проведений розрахунок вартості таких частин, але при виготовлені таких документів враховуються всі споруди, які є за такою адресою, та такі документи не є правовстановлюючими. При укладенні договорів купівлі-продажу власник -виконком Генічеської міської ради та балансоутримувач , нотаріус користувались своїми документами , тому було укладено угоди , згідно яких власники набули квартири, що й було БТІ зареєстровано, це не є частковою власністю. Крім того на цей час всі такі споруди є знесеними, перебудованими та не відповідають тому стану, який існував на 1992 рік.
В суді встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
Відповідно до договору купівлі-продажу з Генічеською ЖЕК-1 від 12.05.1992 на праві приватної власності ОСОБА_1 належить двокімнатна квартира загальною площею 46,7 кв.м., житловою площею 25,6 кв.м. Такий договір посвідчений нотаріально та покупцю передано квартиру №2 яка складається з двох кімнат, кухні, тамбура за адресою м.Генічеськ,вул.Воровського,224. Такий договір зареєстрований в Генічеському БТІ. Такий договір укладений на підставі «Положення про продаж громадянам квартир в особисту власність в будинках державного та громадського житлового фонду …, яке затверджено постановою Ради Міністрів УРСР від 19.05.1989 року №142.
Відповідно до договору купівлі-продажу з Генічеською ЖЕК-1 23.01.1992 року на праві приватної власності ОСОБА_7 належить двокімнатна квартира загальною площею 41 кв.м., житловою площею 25,6 кв.м., яка складається з двох кімнат ,коридору, ванної. Такий договір також зареєстрований в Генічеському БТІ 11.03.1992 року.
Як вбачається договір , який бажає змінити позивач укладений в 1992 році, позов подано до суду в 2013 році, тобто через 21 рік після виникнення відносин, відповідно до ст.. 71 ЦК України(редакція 1963 року так як відносини виникли на момент дії такого Кодексу) строк позовної давності для захисту права три роки. Так як відносини тривають на цей час то відповідно до ст.. 267 ЦК України - Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивачем та його представником подано заяву про поновлення строку звернення за порушеним правом, причиною пропуску називає , що в технічному паспорті на будинок такі споруди завжди були присутні , тому вважав, що є власником таких будівель та споруд. Як вбачається з позовних вимог позивач просить внести зміни в договір купівлі-продажу квартири Генічеською ЖЕК-1 та ним від 12.05.1992, предметом такого договору було квартира №2 яка складається з двох кімнат, кухні, тамбура за адресою м.Генічеськ,вул.Воровського,224. Як вбачається споруди та будівлі , які просить внести до предмету договору не увійшли, тобто позивач знав та повинен був знати про такі відомості. За таких умов суд не вважає наведену позивачем та його представником причину пропуску поважною, тому вимога про поновлення строку для звернення порушеного права не підлягає задоволенню.
За таких умов суд , враховуючи заяву представника відповідача вважає необхідним застосувати наслідки пропуску звернення до суду як підставу для відмови в частині позовної вимоги щодо внесення змін до договору купівлі-продажу квартири.
Щодо вимог про поділ житлового будинку , суд вважає відмовити також в таких вимогах з наступних підстав: сторони є власниками квартир, що зареєстровано в органах БТІ, відповідно до договорів купівлі-продажу покупцям передані конкретні кімнати та інші приміщення, тобто така власність не є частковою, так як зареєстровані квартири як окреме майно кожного, з пояснень сторін спору про користування такими кімнатами(квартирами) немає , так як позивач та його представник наполягали на призначенні експертизи з обов»язковим врахуванням господарських споруд та будівель(сараїв, душу) судом було відмовлено так як такі споруди не відповідають стану на час передання таких будівель при укладені угоди купівлі-продажу квартир, є знову побудованими .
Представник позивача пояснив, що відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства , що регулює право приватної власності на житловий будинок» - різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору про відчуження не було обумовлено їх знесення або перенос попереднім власником. Але такі пояснення та норми не можуть були враховані для визнання права власності на такі споруди так як такі будівлі та споруди дійсно перейшли до двох власників квартир, а не до нього одного, тому підстав для визнання права власності на такі будівлі тільки за позивачем немає.
Крім того відповідно до ст..382 ЦК України - квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до ст..369 ЦК України - співвласники майна, що є у спільній сумісній власності ,володіють, користуються ним спільно,якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження таким майном здійснюється за згодою всіх співвласників.
Станом на момент укладання угоди відповідно до технічної документації на такий будинок існували сараї Г,Д,В,Б,Є , з них на момент розгляду справи Б,В знесені, побудовані нові об'єкти частина прибудови «а», літня кухня Ж, вбиральня-душ З, тобто такі об»єкти спільної сумісної власності не існують. Таким чином позивач просить визнати право власності на об»єкти, які ним самостійно побудовані вже після набуття у власність квартири.
Тобто сараї, які на момент укладення угоди були спільною сумісною власністю обох співвласників та володіння, користування та розпорядження таким майном повинно відбуватись за згодою обох співвласників, суду не надано підтвердження, що такі сараї знесені за згодою ОСОБА_7, та за її згодою побудовані нові.
Крім того таке будівництво є самочинним так як розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв'язку із цим положення частини п'ятої статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу. Прийняття в експлуатацію таких об'єктів нерухомості має здійснюватися відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у спосіб, визначений законодавством .
Згідно із пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, положення ЦК застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Тому правила статті 376 ЦК про наслідки самочинного будівництва застосовуються і до об'єктів, побудованих до набрання чинності ЦК.
Оформлення права власності на об'єкти нерухомості, збудовані після 05.О8.1992 року, здійснюються за наявності акта державної комісії про прийняття в експлуатацію відповідно до Положення про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 р. № 449.
В даному випадку такий акт відсутній, тому перебудовані об»єкти є самовільно збудованими, та не підлягають виділу в натурі на підставі ст..370 ЦК України.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною у п.6 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)».
Крім того з матеріалів інвентаризації вбачається, що сарай «Б», «В» - знесені тобто відсутні об»єкти на які просить визнати право власності позивач, побудована літня кухня «Ж», вбиральня-душ «З» та частина прибудови «а» в 1992 році вже після укладення договору , документи на будівництво(перебудову) в матеріалах справи відсутні , порядок набуття права власності на самовільно побудовані будівлі та споруди визначені ст.. 376 ЦК України - право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. В даному випадку земельна ділянка позивачу не відведена, вимоги щодо визнання права власності на самовільно збудоване майно також не заявлені.
За таких умов суд вважає відмовити також в позовних вимогах щодо визнання права власності на господарські споруди та будівлі, та поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, так як вимоги стосуються визнання права власності не спільної сумісної власності, а нового майна, яке побудовано замість майна, яке було передано співвласникам квартир.
Керуючись ст.ст. 10, 15, 16, 60, 61, 88, 73 209, ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 ,виконкому Генічеської міської ради, Генічеської ЖЕК-1 ,Генічеського ДБТІ про визнання частково недійсною угоду договіру купівлі-продажу двокімнатної квартири №2, визнання права власності на господарські споруди, поділ жилого будинку та господарських споруд, визнання поважною причиною пропуску позовної давності звернення до суду, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до Генічеського районного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Генічеського
районного суду ОСОБА_8