Справа № 653/956/13-ц
"19" вересня 2013 р. м. Генічеськ
Генічеський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Крапівіна О.П.
при секретарі Пшеничній В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську справу за позовом ПАТ комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 56 438,56 гривень.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідач не повернула кредитні кошти. Відповідно до укладеного договору №HEXRRX 00760258 від 17.07.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3596,4 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором
відповідач станом на день розгляду справи та подачі позову має заборгованість - 56 438,56 грн.,яка складається з: 3323,26 грн. - заборгованість за кредитом; 17 276,96грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом,881,1 грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 31793,5 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до пункту 1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф(фіксована частина), 2663,74 грн. - штраф (процентна складова).
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 56 438,56 грн. за кредитним договором №HEXRRX 00760258 від 17.07.2007 року та судові витрати у розмірі 564,39 грн. Також надала умови кредитування, які діяли на момент укладення договору, так як до позовної заяви були додані умови помилково. Також пояснила, що відповідач перший та останній платіж зробила в серпні 2007 року та більше не сплачувала за кредит та інші платежі.
Відповідач до судового засідання не з»явилась, хоч належним чином була повідомлена за місцем реєстрації відповідно до ст..77 ЦПК України .
В суді встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
Як вбачається з матеріалів справи- 17.07.2007 року між ПриватБанком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №HEXRRX 00760258 від 17.07.2007 про надання останній кредиту в сумі 3596,4 гривень, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.07.2008 року. Зазначений договір (заява) підписаний сторонами.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із ст.ст.11,509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно статей 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи - 17.07.2007 року між ПриватБанком та відповідачем був укладений кредитний договір №HEXRRX 00760258 від 17.07.2007 про надання останній кредиту в сумі 3596,4 гривень, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення17.07..2008 року. Зазначений договір підписаний сторонами. Відповідно до умов укладеного договору визначених в заяві позичальника, договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка», «Стандарт». Заявою позичальника передбачено, що виконання договору здійснюється шляхом погашення заборгованості по кредиту в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 25 по 30 число кожного місяця, позичальник повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 407,93 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з умовами. Як вбачається з позовних вимог позивача у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. Заявлена позивачем в обґрунтування позовних вимог сума заборгованості станом на 15.03.2013 року 56 438,36 грн. складається з наступного: 3677,63 грн- заборгованість за кредитом, 473,99 грн.
На запитання суду щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу та збільшення строку позовної давності на вимоги за кредитним договором до 5 років, представником позивача надані умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) викладені на окремих аркушах і підписані головою правління банку -О,В,ОСОБА_2. Такий документ наданий в копії та завірений підписом невідомої особи, що не може вважатись належним доказом. Як встановлено в судовому засіданні в наданих представником позивача до суду умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) в копіїї відсутній підпис відповідача .Умови підписані лише головою ПриватБанку - ОСОБА_2
В умовах не зазначена дата їх прийняття чи затвердження. Відсутня інформація з якого по який час діяли положення умов у тому варіанті, який представлений суду, а також, що ці умови стосуються саме споживчого кредиту наданого ОСОБА_3 Надано наказ голови правління Приватбанку від 22.12.2006 року «Про актуалізацію договірной бази по кредитним та депозитним процедурам» яким затверджені умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (додаток 3.2). Такий наказ завірений представником банку, але не додані самі умови, завірені належним чином.
Це підтверджує що відповідач не підписувала договір з умовами про зміну строку позовної давності на п'ять років. Оскільки умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не підписані відповідачем, такі умови не зазначені в кредитному договорі №HEXRRX 00760258 від 17.07.2007 як додатки до нього, відсутня дата складання їх, суд приходить до висновку, що зазначені умови не є допустимим доказом у справі.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, позивачем не доведено в судовому засіданні обставин того, що відповідач ОСОБА_1 була ознайомлена та згідна з умовами, що викладені в окремому документі умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт). Згідно ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про це складається у письмовій формі. Відповідно до кредитного договору №HEXRRX 00760258 від 17.07.2007 між ВАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кінцевий терміном повернення кредиту 17.08.2008року. Крім того представником позивача в судовому засіданні підтверджено, що останній платіж відповідачем було зроблено в серпні 2007 року.
Про існування заборгованості банк знав, що підтверджується розрахунком заборгованості. Ніяких заяв про поновлення строку позовної давності з обґрунтуванням поважності причин його пропуску від ПАТ КБ «ПриватБанк»до суду не надходило. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно п. 1 ч. 2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Строк позовної давності відраховується з 17.08.2008 року , тобто позивач повинен був звернутись за захистом своїх прав до 17.08.2011 року. Позов подано 10.04.2013 року, тобто пропущений строк звернення до суду.
Згідно п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. У відповідності зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною у п.31 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.257,258,261,267 ЦК України, ст.11 Закону України «Про захист прав споживача», ст.ст.10,11,57-60,88,169,209, 212-215,218 ЦПК України, суд
Позов ПАТ комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 56 438,56 гривень - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до Генічеського районного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Генічеського
районного суду ОСОБА_4.