"05" листопада 2013 р. Справа № 902/838/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Мельник О.В. ,
суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Чекеренда Т.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - Шандрук Э.Ф. (довіреність б/н від 14.06.2013р.);
від відповідача - Сторожа В.Ф. директор;
від органу прокуратури - Данилюк О.С. (посвідчення №006899),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-Приватного сільськогосподарського підприємства «Деметра плюс» на рішення господарського суду Вінницької області від 17.07.2013р. у справі №902/838/13
за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави, в особі -
Аграрного фонду
до Приватного сільськогосподарського підприємства «Деметра плюс»
про стягнення 157 950 грн. штрафних санкцій,-
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Укра-їни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.07.2013р. у справі №902/838/13 (суддя Мельник П.А.) задоволено позов Заступника прокурора Вінницької області в інтересах дер-жави, в особі Аграрного фонду до Приватного сільськогосподарського підприємства «Деметра плюс» (надалі в тексті - Підприємство) про стягнення 157 950 грн. штрафних санкцій згідно укла-деного контракту.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за контрактом з поставки товару Відповідач належним чином не виконав, оскільки в рахунок погашення зобов'-язань за укладеним контрактом - Підприємство поставило 250 тонн пшениці 3 класу на загальну суму 450 000 грн., відтак, вартість недопоставленого товару становить 450 000 грн. (900 000 грн. - 450 000 грн.). Відповідач не надав суду доказів проведення розрахунків чи поставки товару в спростування заявлених позовних вимог.(арк.справи 50-51).
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 17.07.2013р. у даній справі, Підприємство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду пер-шої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим і таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідно до п.5.1 Форвардного біржового конт-ракту - крайній строк проплати авансового платежу - 27.04.2012р., фактично кошти перераховано Позивачем лише 15.05.2012р. Тому, згідно умов пункту 6.7 контракту, Підприємство мало повне право відмовитись від виконання своїх зобов'язань в частині поставки товару, який залишився не-проплаченим Аграрним фондом. Скаржник також зауважує на існування форс-мажорних обста-вин, які перешкодили йому виконати умови контракту та поставити зерно. Так, Підприємство вчасно поставило 203 тон 215 кг. зерна на сховища ТзОВ «Котюжани зерно», яке весь час там збе-рігалось за рахунок Підприємства, а 18.10.2012р. було переоформлено на Аграрний фонд. Однак, Нагорняком Р.В. - директором ТзОВ «Котюжани зерно» було заявлено, що надалі зерно, поставле-не Підприємством переоформляти на Аграрний фонд на зберігання не буде через існуючу забор-гованість по розрахунках з Аграрним фондом. Вважаючи, що у разі поставки зерна на ТзОВ «Ко-тюжани зерно» воно зберігатиметься там за рахунок Підприємства - Скаржник наполягає на зві-льненні від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань унаслідок обставин неперебор-ної сили, які сталися не з його вини.(арк.справи 90-97).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 17.10.2013р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 88).
В судовому засіданні апеляційної інстанції 05.11.2013р. представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї позиції.
Представники Позивача та органу прокуратури в судовому засіданні 05.11.2013р. запере-чили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просили суд апеляційної інстанції рішен-ня господарського суду Вінницької області від 17.07.2013р. у справі №902/838/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши ма-теріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2012р. Аграрний фонд, в особі брокера-покупця Кириченка В.М., діючи як покупець та Приватне сільськогосподарське підприємство «Деметра плюс», в особі брокера-продавця Підкоморної В.О., діючи як продавець уклали Форвардний бір-жовий контракт №478Ф (надалі в тексті - Контракт) на закупівлю 500 тонн пшениці 3 класу вар-тістю 900 000 грн. (з ПДВ 150 000 грн.), згідно умов п.п. 1.1-1.6 якого продавець передає покупце-ві у власність товар - пшеницю 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010 (надалі в тексті - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.
Термін поставки до 01 листопада 2012р.; базис поставки: ЕХW ТзОВ «Котюжани зерно» Вінницької області; ціна за одиницю товару становить (тонну) - 1 800 грн.(п.п. 2.1-2.2 Контракту).
Протягом 3 робочих днів з моменту укладення контракту на торгах аграрної біржі покупець зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок Аграрної біржі в ро-змірі 50% від суми контракту (п.5.1 Контракту). У день надходження авансового платежу на свій поточний рахунок продавець видає покупцеві податкову накладну на відповідну суму (п.5.2 Конт-ракту).
Згідно п.п. 3.3, 5.3 Контракту, остаточний розрахунок з продавцем за умови його виконання в повному обсязі проводиться покупцем протягом 3-х робочих днів на підставі наявності таких документів:
- договору складського зберігання зерна між зерновим (товарним) складом та Покупцем;
- складських документів на зерно, поставлене суб'єктом його зберігання;
- акта приймання-передавання на весь обсяг зерна;
- картки аналізу зерна;
- сертифіката якості зерна;
- податкових накладних на залишок суми вартості зерна, не оплаченої за контрактом.
Контракт від Аграрного фонду підписано брокером-покупцем, а від Товариства брокером- продавцем, скріплено відбитками печаток Аграрного фонду, брокера-продавця та Аграрної біржі. (арк.справи 10-13).
Матеріалами справи стверджується, що на виконання Контракту, платіжним дорученням №711 від 14.05.2012р. Аграрний фонд перерахував на рахунок Підприємства 450 000 грн. авансо-вого платежу.(арк.справи 14).
18.10.2012р. сторонами укладено додатковий договір №1 до Контракту, умовами якого змі-нено кількість, базис поставки та вартість - 203,215 тонн пшениці 3 класу поставляється на ТзОв «Котюжани зерно» і 296,785 тонн пшениці 3 класу поставляється на ТзОВ «Агроком Логістика» Вендичанський КХП на загальну суму 900 000 грн.(арк.справи 15-16).
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за Контрактом Підприємство виконало част-ково, поставивши на базис поставки лише 250 тонн пшениці 3 класу на загальну суму 450 000 грн., що стверджується актами приймання-передавання за договором складського зберігання зерна від 18.10.2012р. та від 16.11.2012р.(арк.справи 18-19).
Вважаючи, що Відповідачем не поставлено товару на суму 450 000 грн. і дана сума є бор-гом, на підставі умов п.п. 7.2, 7.5 Контракту, Позивач нарахував 36 450 грн. пені за період з 02.11. 2012р. по 22.01.2013р., 31 500 грн. штрафу в розмірі 7% та 90 000 грн. -20% штрафу.(арк.справи 5).
Між тим, в апеляційній скарзі Підприємство зазначає, що підстави нараховувати штрафні санкції у Аграрного фонду були відсутні, оскільки Відповідачем повністю виконано зобов'язання за Контрактом, а в обґрунтування даного твердження - подає до матеріалів справи додаткові докази, пояснюючи, що додаткові докази не могли бути подані суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інс-танції з причин, що не залежали від нього.
Враховуючи, що докази (арк.справи 108-124, 129-133) подані Відповідачем стосуються ви-конання Контракту, колегія суддів вирішила прийняти і дослідити їх.
Як вбачається з поданих доказів, Підприємство-поклажедавець та ТзОВ «Котюжани зер-но»-зерновий склад уклали 13.07.2013р. Договір складського зберігання зерна №16, відповідно до якого, поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно, та в установ-лений строк забрати його зі зберігання, якість якого відповідає ДСТУ, за заліковою вагою в кіль-кості, яка визначається в залежності від якісних показників по фактичній кількості зерна, що на-дійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерно-вий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначений строк цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одер-жувач, у стані, передбаченому цим договором.
Договір підписаний директорами Підприємства і ТзОВ «Котюжани зерно», скріплено від-битками печаток сторін.(арк.справи 108-114)
Вбачається, що протягом 19.07.2013р. - 07.08.2013р. Підприємство передало, а ТзОВ «Ко-тюжани зерно» - прийняло на зберігання 250 тон зерна пшениці 3 класу.(арк.справи 115-123).
У відповідь на прохання надати дозвіл на поставку пшениці 3 класу урожаю 2013р. в кіль-кості 250 тон згідно Форвардного біржового контракту №478ф від 24.04.2012р., яке вбачається з листа Підприємства №22 від 17.07.2013р. - Аграрний фонд листом №41-05/1462 від 31.07.2013р. надіслав проект Угоди про заміну первісного зобов'язання за форвардним біржовим контрактом на закупівлю Аграрним фондом зерна від 24.04.2012р. №478ф.(арк.справи 124-132).
Однак, ні матеріали справи, ні подані апелянтом документи не містять доказів укладення і виконання Підприємством угоди про заміну первісного зобов'язання за форвардним біржовим контрактом на закупівлю Аграрним фондом зерна від 24.04.2012р. №478ф.
Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає за-доволенню, з огляду на наступне:
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що циві-льні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші пра-вочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єк-ти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсут-ності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положен-ня ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повин-на вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інте-реси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими закона-ми або договором.
В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відпо-відно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одно-стороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення сторонами 24.04.2012р. форвард-ного біржового контракту №478Ф між ними виникли відносини поставки, оскільки момент пере-да-чі товару не співпадає з моментом його оплати.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зо-бов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встанов-лений строк, покупець, в силу п.2 ст.693 ЦК України, має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як встановлено місцевим господарським судом і стверджується матеріалами справи - фак-ти перерахунку Позивачем на поточний рахунок Відповідача 450 000 грн. авансового платежу, що складає 50% від суми Контракту і оприбуткування коштів Відповідачем - зумовили виникнення в останнього зобов'язання поставити товар згідно Біржового форвардного контракту №478Ф. Про-те, дане зобов'язання Відповідач виконав частково, поставивши лише 250 тонн пшениці 3 класу на загальну суму 450 000 грн.
Матеріали справи стверджується, що решту товару на суму 450 000 грн. Відповідачем не поставлено. Передана Підприємством протягом 19.07.2013р. - 07.08.2013р. на зберігання ТзОВ «Котюжани-зерно» пшениця 3 класу в кількості 250 тон - Аграрному фонду не передавалась, тому лишається у власності Підприємства. Відтак, подані Відповідачем додаткові докази свідчать про обставини, які виникли після ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення, але вони не спро-стовують висновків суду першої інстанції.(арк.справи 115-124, 129-131).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) йо-го виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, вста-новлений договором або законом.(ч.1 ст.612 ЦК України).
Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпе-чуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, пенею, штрафом, які боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний спла-тити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналеж-ного виконання господарського зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що пунктом 2.1 Контракту встановлено кінцеву дату пос-тавки товару Відповідачем - 01.11.2012р., а за порушення продавцем умов Контракту згідно пунк-ту 5.2 з останнього стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% указаної вартості (п.7.5 Контракту).
Крім того, пунктом 7.2 Контракту встановлено, що за невиконання продавцем умов Конт-ракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого то-вару.
Апеляційний суд дійшов висновку, що матеріалами справи спростовується факт поставки Відповідачем у повному обсязі пшениці м'якої 3 класу згідно Форвардного біржового контракту № 478ф, тому у Позивач має правові підстави застосувати договірні штрафні санкції.
Виходячи з вищевикладеного, перевіривши розрахунок виконаний Позивачем, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що з Відповідача за період з 02.11.12р. по 22.01.13р. підлягає до стягнення 36 450 грн. пені, 7% штрафу в сумі 31 500 грн. та 90 000 грн. -20% штрафу.
З мотивів викладених вище, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зо-бов'язань Відповідача і вмотивованості висновку про обґрунтованість і підставність заявленого позову.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час розгляду спору судом першої інстанції, судовою колегією не вста-новлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 46, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодек-су України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Деметра плюс» на рішення господарського суду Вінницької області від 17 липня 2013р. у справі №902/838/13 - зали-шити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу №902/838/13 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Розізнана І.В.