"05" листопада 2013 р. Справа № 922/3020/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.,
при секретарі Фільшиній Н.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Зима О.О. - дов. № 2013/05/15 від 15.05.2013р.,
відповідача - Скобов В.А. - дов. № 1018 від 21.10.2013р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, ПП "Магдаліна", м. Харків, (вх. №3036Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2013 р. у справі № 922/3020/13,
за позовом Приватного підприємства "Магдаліна", м. Харків,
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез", м. Київ ,
про припинення господарських правовідносин шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, -
У липні 2013 року позивач, ПП "Магдаліна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про припинення господарських правовідносин між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Синтез" та Приватним підприємством "Магдаліна" шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог у сумі 3401,59 грн. за рахунок кредиторських вимог Приватного підприємства "Магдаліна" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" на суму 3401,59 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2013р. (суддя Хотенець П.В.) в позові відмовлено.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2013р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги стверджує, що суд першої інстанції зробив неправомірний висновок про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог після початку процедури ліквідації банківської установи є неможливим. Також, позивач зазначив, що суд першої інстанції не навів мотивів, з яких ним було відхилено доводи позивача, засновані на ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", як і Конвенція, є джерелом права.
Відповідач, ПАТ "АБ "Синтез", у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в повному обсязі досліджені усі фактичні обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, такі висновки зроблені при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2013 року у справі №922/3020/13 є законним та обґрунтованим, прийнятим згідно з нормами чинного законодавства та таким, що не підлягає скасуванню, натомість, апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, відповідач просить залишити вказане рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач зазначає, що в постановах Верховного суду України від 03.10.2011р. у справах № 27/292-10 та № 27/291-10 чітко визначено неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку. Також, відповідач посилається на лист Національного банку України № 55-017/16229 від 22.11.2011р., яким ліквідаторів банків було повідомлено про недопустимість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог в процедурі ліквідації та необхідність оскарження в установленому порядку судових рішень про проведення такого зарахування. Крім того, відповідач не погоджується з твердженням апелянта щодо невиплати ліквідатором коштів кредиторам, оскільки ліквідатором банку в газеті "Голос України" № 164 (5664) від 05.09.2013р. було розміщено оголошення про початок виплат за вимогами другої черги задоволення вимог кредиторів. Як зазначає відповідач, виплати за вимогами кредиторів другої черги були здійснені у повному обсязі у вересні поточного року.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача та у відзиві на апеляційну скаргу доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 12.11.2008р. між сторонами було укладено Агентський договір № 112 про відкриття пунктів обміну валюти, предметом якого є діяльність сторін по створенню пунктів обміну іноземних валют в місті Харкові.
Пунктом 2.1.10 зазначеного договору передбачено, що у разі відкликання банківської ліцензії, банк зобов'язаний у день одержання такого рішення повідомити агента, закрити пункти обміну валют із розірванням агентського договору.
Постановою Правління Національного банку України від 03.11.2010 р. № 479 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ "АБ "Синтез", призначено ліквідатором Болдирєва О.О.
Відповідно до п. 6.5. Агентського договору № 112, у випадку розірвання агентської угоди сторони зобов'язані зробити повний розрахунок по даній агентській угоді на день юридичного розірвання цього договору.
Проте, як свідчать матеріали справи, позивач надані йому відповідачем кошти не повернув, у зв'язку з чим у ПП "Магдаліна" утворилась заборгованість за Агентським договором № 112 в розмірі 3401,59 грн. Відповідна сума позивачем не заперечується.
Також, як свідчить довідка ПАТ "АБ "Синтез" № 80 від 15.10.2010 р., відповідач має заборгованість перед ПП "Магдаліна" в сумі 32304,78 грн., яка обліковується як кредиторські вимоги позивача. Відповідна сума заборгованості визнана банком у процедурі банкрутства та внесена до реєстру вимог кредиторів до 7-ї черги.
Позивач просить зарахувати зустрічні однорідні вимоги у сумі 3401,59 грн. за рахунок кредиторських вимог ПП "Магдаліна" до ПАТ "АБ "Синтез" на цю ж суму.
Через відмову відповідача від проведення взаємозаліку позивач, відповідно до положень ст. 15 ГПК України, і звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, визначивши підсудність за місцезнаходженням однієї із сторін за договором, зобов'язаної здійснити на користь іншої сторони певні дії (наразі розглядається спір, що виник при укладанні договору взаємозаліку).
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову в позові повно та всебічно досліджено усі фактичні обставини справи, яким суд дав вірну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частина 2 цієї ж статті закріплює, що припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Частина 2 зазначеної статті допускає можливість зарахування зустрічних вимог за заявою однієї із сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 ст. 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Згідно з ч. 4 ст. 110 Цивільного кодексу України особливості ліквідації банків встановлюється Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Відповідно до статті 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність" цей закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
Відповідно до ч. 8 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
При цьому, відсутність у зазначеній статті спеціальної вказівки на неможливість припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог щодо банку, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура, не змінює оцінку аналізованих норм, оскільки зміст частини 8 статті ст. 91 Закону України "Про банки та банківську діяльність" зводиться до неможливості індивідуального задоволення вимог окремих кредиторів банку поза ліквідаційною процедурою, у тому числі й шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Статтею 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, яким передбачено, зокрема, складання переліку акцептованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України. Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється в порядку встановленому статтею 96 вищевказаного закону.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України.
Після затвердження Національним банком цього переліку він набуває статусу реєстру кредиторських вимог до Банку, і у ліквідатора з'являється можливість задовольняти вимоги кредиторів у порядку, встановленому ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", тобто лише у визначеній законом певній черговості.
Так, ліквідатором банку були визначені кредиторські вимоги Приватного підприємства "Магдаліна" в сумі 32304,78 грн. та віднесені до VII черги задоволення вимог кредиторів, про що позивачу було надіслано відповідного листа № 75/02 від 12 січня 2011 року.
Нормами глави 16 (Ліквідація банків) Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлений порядок погашення вимог кредиторів. Погашення зобов'язань боржника кредиторами банку в період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведено, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст. ст. 93, 96 Закону "Про банки і банківську діяльність" та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.
Відповідно до статей 91, 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість і порядок погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (зокрема кредиту та банківського вкладу).
Тобто, є недопустимим зарахування однорідних зустрічних вимог до банку, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура.
Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 24.11.2011 р. № 01-06/1642/2011 на доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України" повідомлено, що прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", доведено до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ -2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, те, що у процедурі ліквідації банку зарахування однорідних зустрічних вимог є незаконним, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність" (постанови Верховного Суду України від 03.10.2011 р. № 27/292-10; від 03.10.2011 р. № 27/291-10; від 10.10.2011 р. № 57/216-10; від 24.10.2011 р.; № 16/041-10).
Що ж стосується посилання позивача на положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також, практики Європейського суду з прав людини, які регулюють питання права власності та захисту цих прав, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача щодо того, що відповідні акти необхідно застосовувати при вирішенні спірних питань.
Однак, на переконливу думку колегії суддів, у даному випадку позивач не позбавлений права власності, оскільки його грошові вимоги включені до реєстру вимог кредиторів, як то передбачено національним законодавством.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про припинення господарських правовідносин шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку з посиланням на ст. 602 Цивільного Кодексу України, оскільки проведення такого заліку на час звернення позивача до відповідача з такою вимогою призвело б до порушення статей 91, 93 та 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
На підставі викладеного, з урахуванням положень ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції у повній мірі досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка та на підставі цього обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог, а відтак, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі.
Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Магдаліна", м. Харків, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2013р. у справі №922/3020/13 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 08.11.2013р.
Головуючий суддя Шевель О.В.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Гетьман Р.А.