Справа № 178/738/13-к
29 жовтня 2013 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Цаберябого Б.М.,
при секретарі Янченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, в силу ст.89 КК України не судимого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,-
за участю прокурора Іваниці Д.О.,
за участю потерпілого ОСОБА_2
Обвинувачений ОСОБА_1 в серпні 2012 року домовився з потерпілим ОСОБА_2 про купівлю плит марки ПК 42-12 в кількості 17 штук, вартість яких згідно товарознавчої експертизи складає 11100 гривень, які знаходилися по вул.Миру в с.Червоний Яр Криничанського району Дніпропетровської області. В домовленості були викладені умови, щодо розрахунку та демонтажу вказаних плит, а саме ОСОБА_1 зробив перший внесок за плити в розмірі 3500 гривень, решту суми він був зобов'язаний віддати під час демонтажу плит. 03 жовтня 2012 року біля 10 години ОСОБА_1, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, не повідомивши потерпілого ОСОБА_2, про намір демонтажу плит марки ПК 42-12, прибув з технікою в с.Червоний Яр на вул.Миру Криничанського району Дніпропетровської області, де увівши в оману щодо правомірності своїх дій осіб. за допомогою яких проводився демонтаж вказаних плит, таємно із корисливих мотивів викрав 17 залізобетонних плит марки ПК 42-12, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальні збитки на загальну суму 7600 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_1 вину не визнав, оскільки вважає, що ніякої крадіжки не вчиняв та пояснив, що в липні 2012 року йому зателефонував ОСОБА_2 і запропонував придбати у нього будинок під розбір та запросив в смт.Кринички оглянути будинок. Після цього разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 поїхали в смт.Кринички, де за проханням ОСОБА_2 зустрілися з його батьком, ОСОБА_4, який і показав будинок. Оглянувши будинок, а саме плити, сказав, що зможе знайти клієнтів для купівлі даного матеріалу по ціні 3500 гривень і гроші передасть по можливості, про що повідомив по телефону. Він збирався купити 13 плит, а якщо ще чотири плити вціліють після демонтажу, то 17 плит. До ОСОБА_2 21 серпня 2012 року зранку він не зміг додзвонитися, дав ОСОБА_3 3500 гривень, яка повинна була дочекатися дзвінка від ОСОБА_2, якому передати кошти і взяти розписку. В цей же день зателефонував ОСОБА_4, якому й було під розписку передано кошти. Через 1,5 місяці зателефонував його родич ОСОБА_5, який вирішив придбати плити. Для демонтажу плит через ОСОБА_3 домовився з крановиком ОСОБА_6 за 200 гривень виконати вказані роботи. Через деякий час зателефонував ОСОБА_5 і повідомив, що ціна роботи крановика через погодні умови буде коштувати 600 гривень. Ввечері подзвонив ОСОБА_7 і повідомив, що плити він забрав. Через місяць зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що плити коштують набагато дорожче і йому необхідно доплатити. Проте він відмовився, оскільки з самого початку домовлялися за одну ціну по 350 грн. за плиту, а згодом ОСОБА_2 став наполягати на збільшенні суми.
Винність обвинувачуваного в судовому засіданні доведена показаннями потерпілого, свідків Так потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що на початку літа 2012 року вирішив продати залізобетонні плити перекриття ПК 42-12 розміром 1200 Х 4200 в кількості 17 штук, які були перекриттям житлового недобудованого будинку, отриманого ним у спадщину. На його прохання в серпні 2012 року зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що дав його номер телефону ОСОБА_1, який вирішив придбати вказані плити. В серпні 2012 року йому зателефонував ОСОБА_8, з яким згодом зустрілись та оглянули плити в с.Червоний Яр Криничанського району Дніпропетровської області. При зустрічі домовились про придбання 17 плит по ціні близько 800 гривень за кожну. Через декілька днів його батько ОСОБА_4 за усною домовленістю з ОСОБА_1 біля Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська зустрівся з співмешканкою обвинувачуваного, яка передала завдаток за плити в сумі 3500 гривень, про що була написана розписка. Останню суму грошей повинен був отримати безпосередньо під час демонтажу та завантаженні плит. В жовтні 2012 року побачив, що на його будинку в с.Червоний Яр не має залізобетонних плит перекриття. Згодом дізнався, що плити демонтувались за допомогою автокрану під керуванням ОСОБА_6, якого найняв ОСОБА_1 і перепродав чоловікові на ім'я ОСОБА_9. Зателефонувавши ОСОБА_1 дізнався, що плити дійсно демонтував він, проте нікому не продавав і вони знаходяться в с.Єлізоветовка Петриківського району Дніпропетровської області і решту коштів пообіцяв повернути протягом неділі. Проте до теперішнього часу ОСОБА_1 кошти не повернув, на телефонні дзвінки не відповідає та його місце знаходження йому не відоме. Тому він просить стягнути з обвинувачуваного на свою користь вартість плит 11100 грн.. та моральні збитки в сумі 2000 грн.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що приблизно в кінці липня 2012 року до нього звернувся знайомий ОСОБА_2, який попрохав найти покупця на залізобетонні плити перекриття, розміром 1200х4200 ПК 42-12 в кількості 17 штук з недобудованого будинку в с.Червоний Яр Криничанського району Дніпропетровської області. Після цього зателефонував своєму знайомому ОСОБА_1 та запропонував придбати будівельні матеріали і дав номер телефону ОСОБА_2 В кінці серпня 2012 року подзвонив ОСОБА_1 та цікавився чи зможе погрузити за потреби плити. В жовтні 2012 року за проханням ОСОБА_1 приїхав в с.Червоний Яр до недобудованого будинку на автомобілі НОМЕР_1 на якому працює в СТОВ «Лада». На місці знаходились 2 автомобілі КАМАЗ з причепами, якими керували незнайомі люди. ОСОБА_1 на автомобілі МЕРСЕДЕС чорного кольору, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_9, які займаються скупкою залізобетонних виробів. ОСОБА_1 повідомив, що з ОСОБА_2 він повністю розрахувався. Завантаживши перший автомобіль КАМАЗ залізобетонними плитами перекриття в кількості 8 штук за 1 годину 30 хвилин і отримав 600 гривень за роботу. Потім завантажив 2 автомобіль КАМАЗ плитами в кількості 9 штук. В грудні 2012 року від ОСОБА_2 дізнався, що ОСОБА_1 з ним не розрахувався і плити не реалізовані та знаходяться на базі в с.Єлізоветовка Петриківського району Дніпропетровської області. Через деякий час в телефонній розмові від ОСОБА_9, який забирав залізобетонні плити дізнався, що останні продали фермеру із с.Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області.
Свідок ОСОБА_4 показав, що у власності сина ОСОБА_2 є недобудований будинок в с.Червоний Яр Криничанського району Дніпропетровської області. На початку літа ОСОБА_2 вирішив продати залізобетонні плити перекриття ПК 42-12 розміром 1200 Х 4200 в кількості 17 штук, про що повідомив своїх знайомих та друзів. В серпні 2012 року за проханням сина зустрівшись з чоловіком на ім'я ОСОБА_1 провів останнього та жінку на ім'я ОСОБА_3 до зазначеного будинку. Оглянувши плити в кількості 17 штук, сказав, що 13 штук він точно буде купувати, а решту плит придбає, якщо вони при демонтажі не пошкодяться. Через декілька днів за проханням сина ОСОБА_2 біля Баглійського районного суду в м.Дніпродзержинськ зустрівся з ОСОБА_3 у якої забрав завдаток в сумі 3500 гривень, про що написав розписку, яка вже була завчасно написана. В кінці жовтня 2012 року дізнався від ОСОБА_2, що плити були демонтовані ОСОБА_6 за проханням ОСОБА_1 без його відома та розрахунок за них не проведено, а згодом перепродано чоловікові на ім'я ОСОБА_9.
Свідок ОСОБА_10 показав, що в жовтні 2012 року начальник ОСОБА_9 відправив його та ОСОБА_11 на автомобілях КАМАЗ з причепами в м.Дніпродзержинськ. По приїзду чекав ОСОБА_9 та ОСОБА_4, за якими поїхали в Криничанський район. З недобудованого будинку за допомогою автокрану йому в автомобіль КАМАЗ д/н АЕ 8647ЕО завантажили 9 плит розміром 1200 х 4200, а потім ОСОБА_11 завантажили в автомобіль КАМАЗ д/н АЕ 5633ВК 8 плит. Після чого передав грошові кошти в сумі 10200 гривень і плити перевезли до будинку ОСОБА_12 в с.Топчине Магдалинівського району Дніпропетровської області.
Свідок ОСОБА_11 показав, що в жовтні 2012 року начальник ОСОБА_12 відправив його та ОСОБА_10 на автомобілях КАМАЗ з причепами в м.Дніпродзержинськ, де їх повинен був зустріти чоловік на ім'я ОСОБА_12 на автомобілі ДЕО сріблястого кольору у якого повинні були забрати залізобетонні плити перекриття. Приїхавши в м.Дніпродзержинськ, зустрів ОСОБА_12 і ОСОБА_4, за яким поїхали до недобудованого будинку, розташованого в селі неподалеку смт.Кринички в Криничанському районі, де за допомогою автокрану йому в автомобіль НОМЕР_2 завантажили 8 плит розміром 1200х4200. ОСОБА_10 в автомобіль НОМЕР_3 в кількості 9 штук, за які ОСОБА_10 передав гроші в сумі 10200 гривень, по 600 гривень за кожну. Після цього вказані плити привезли до господарського двору, який належить ОСОБА_12 в с.Топчине.
Свідок ОСОБА_3 показала, що ОСОБА_2 подзвонив її чоловікові і запропонував придбати у нього будинок під розбір. Чоловіка сам будинок не цікавив, а тому він сказав ОСОБА_2, що міг придбати лише самі плити - перекриття та обговорювали суму придбання і моменти демонтажу, погрузи і т.п. В кінці липня 2012 року вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_1 поїхали в с.Кринички, щоб оглянути плити для купівлі, де їх зустрів ОСОБА_4 При розмові конкретної суми не називалось, проте чула, що в суму плит буде входити вартість демонтажу, перевезення плит, вартість крану. Обговоривши всі питання, ОСОБА_1 запитав у ОСОБА_4 чи не буде проблем з сусідами при завантаженні плит, почувши позитивну відповідь, поїхали додому. 21 серпня 2012 року зателефонував ОСОБА_1 і сказав, що ОСОБА_4 додзвонитися не може і попросив її, дочекавшись дзвінка, домовитись про місце зустрічі, передати гроші в сумі 3500 гривень і взяти розписку. Через декілька днів зустрілась з ОСОБА_4, якому передала 3500 гривень і взяла з нього розписку, про що повідомила чоловікові. Восени 2012 року разом з ОСОБА_1 зустрілись з ОСОБА_4, а потім з ОСОБА_6 і всі разом поїхали на ділянку, де розташовані плити. Показали ділянку і через 30 хвилин поїхали, а там залишились ОСОБА_4, його приятель, ОСОБА_6. Ввечері ОСОБА_1 сказав, що плити ОСОБА_4 забрав. Згодом, з нового року, їм з чоловіком почав дзвонити ОСОБА_2 і говорити, що він в Інтернеті побачив плити по значно більшій ціні, а тому ОСОБА_1 необхідно сплатити ще гроші, на що він не погодився. ОСОБА_2 почав приїжджати до них додому з працівниками міліції, і залякуючи, вимагати дати йому ще грошей.
Винність обвинуваченого доведена і документами, наявними в кримінальному провадженні - протоколом огляду місця події - ділянки місцевості, розташованої по вул.Миру в с.Червоний Яр Криничанського району Дніпропетровської області /а.с.14, 16/, фото таблицями до огляду проведеного 09 січня 2013 року в с.Червоний Яр Криничанського району Дніпропетровської області /а.с.17-19/, протоколом огляду місця події від 22 січня 2013 року, де відображено залізобетонні плити перекриття, які знаходяться на земельній ділянці в с.Топчине Магдалинівського району Дніпропетровської області /а.с.57-59/, протоколом огляду місця події від 22 січня 2013 року згідно якого встановлено, що в с.Топчине Магдалинівського району по вул.Молодіжна, 12-А знаходиться недобудований будинок розмірами 15х12 метрів, стіни виготовлені з цегли, а між першим та другим поверхом знаходяться залізобетонні плити перекриття розмірами 1,20 х 4,20 метрів в кількості 10 штук /а.с. 65-67/, розпискою ОСОБА_2 про отримання від обвинувачуваного 3500 грн. в рахунок вартості 17 плит /а.с. 81 /, висновком судово-товарознавчої експертизи від 23 січня 2013 року згідно якого дійсна ринкова вартість нанесеного збитку в результаті крадіжки пустотних плит перекриття ПК-42-12, бувших в користуванні, які належать ОСОБА_2 станом на жовтень місяць 2012 року складає 11100 гривень, речовими доказами по справі - плити ПК 42-12 в кількості 7 штук /а.с. 72/.
При оцінці доказів суд приходить до висновку про невідповідність дійсності показань обвинувачуваного в частині того, що ним з потерпілим була досягнута домовленість про купівлю-продаж 17 залізобетонних плит за загальну суму 3500 грн., оскільки навіть при тому, що обвинувачуваний збирався спочатку купити 13 плит по ціні 350 грн. за штуку, то загальна сума угоди складає 4550 грн., а не 3500 грн., а сума 17 плит складає 5950 грн. А сума 3500 грн. є лише задатком, що підтверджує розписка, виготовлена обвинувачуваним, де вказано, що ця сума є платежем в рахунок вартості 17 плит, а не оплатою їх повної вартості. Не можуть бути прийняті до уваги і доводи обвинувачуваного про те, що експертне дослідження вартості плит зроблене із слів потерпілого, оскільки в описовій частині висновку експерта вказано, що оцінка плит проводилась з врахуванням ринкової вартості, яка склалась на аналогічні плити на день оцінки, а зі слів господаря враховувалися якість та стан плит, які вже частково були вмуровані в інший будинок, що свідчить про їх задовільну якість та стан. Потерпілий згоди на вилучення плит обвинувачуваному не давав. Таким чином суд приходить до висновку про наявність у обвинувачуваного умислу на таємне викрадення 17 залізобетонних плит у потерпілого, без оплати потерпілому їх повної вартості. Тому суд вважає доведеним, що обвинувачуваний ОСОБА_1 здійснив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжку).
При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Так, вчинене обвинувачуваним кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості. Обвинувачуваний за місцем проживання характеризується посередньо. Обставин, які пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено, як не встановлено і передбачених ст. 67 КК України обставин, обтяжуючу покарання. Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне не обирати обвинувачуваному покарання, пов'язане з реальною ізоляцією від суспільства, оскільки вважає, що його виправлення та перевиховання можливі без такої ізоляції.
Потерпілим ОСОБА_2 до обвинувачуваного ОСОБА_1 заявлений цивільний позов про стягнення на його користь 11100 гривень матеріальної шкоди та 2000 гривень моральної шкоди. Дані позовні вимоги суд вважає такими, що підлягають задоволенню, як такі, що знайшли підтвердження в судовому засіданні, але зважаючи на те, що потерпілим від обвинувачуваного вже отримано 3500 грн. в рахунок вартості плит, а також ступінь моральних страждань потерпілого, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині стягнення матеріальних збитків в сумі 7600 грн. і моральних збитків в сумі 1000 грн., а в задоволенні решти позову відмовити.
В якості речових доказів по справі визнано плити ПК 42-12 в кількості 7 штук, які за умови стягнення їх вартості та часткового використання плит, суд вважає необхідним передати їх покупцю ОСОБА_12
Керуючись ст.ст.349, 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд-
ОСОБА_1 визначити винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбачуваного ч.1 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на ОДИН рік.
У відповідності зі ст.75, 76 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити за умови, що він на протязі ОДНОГО року не скоїть нового злочину, не буде виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, буде повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання чи роботи.
Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7600 гривень матеріальної шкоди та 1000 гривень моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити
Речові докази: плити ПК 42-12 в кількості 7 штук - передати ОСОБА_12.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Криничанський районний суд.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя:
ОСОБА_13