Справа № 587/1620/13-а
11 листопада 2013 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Токаревій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення суб*єкта владних повноважень та про зобов*язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним рішення суб*єкта владних повноважень та про зобов*язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що їй в порядку спадкування належить житловий будинок та земельна ділянка площею 0,05 га за адресою с. Стецьківка Сумського району Сумської області, вул. Кооперативна, 3. З метою отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства біля свого будинку вона 5 лютого 2013 року звернулася до Стецьківської сільської ради з клопотанням про надання земельної ділянки площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства біля свого будинку, оскільки фактично земельної ділянки біля її будинку немає. Без винесення рішення на сесію, їй було надано відповідь від 25 березня 2013 року про те, що рішенням виконкому сільської ради від 28 грудня 1993 року №61 та рішенням сільської ради №17 від 26 грудня 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано земельні ділянки відповідно площею 0,21 та 0, 15 га на території її (позивачки) садиби по вул. Кооперативній, 3 в с. Стецьківка Сумського району. Після отримання відповіді від 25 березня 2013 року вона 11 квітня 2013 року звернулася до сільської ради з клопотанням про виділення земельної ділянки і посиланням на необхідність винесення спірного питання на розгляд сесії сільської ради. Заява - клопотання була розглянута на сесії сільської ради і листом від 24 травня 2013 року сільська рада відмовила у виділенні земельної ділянки, посилаючись на те, що на земельну ділянку біля її будинку третіми особами отримано свідоцтво про право власності від 3 квітня 2013 року. Позивачка вважала, що рішення сільської ради, на підставі яких було видано свідоцтво про право власності третім особам по справі, прийнято з порушенням діючого законодавства, тому просила скасувати рішення виконкому сільської ради від 28 грудня 1993 року №61 про виділення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0, 21 га по вул. Кооперативній в с. Стецьківка Сумського району та рішення сільської ради №17 від 26 грудня 2000 року, яким ОСОБА_3 виділена у приватну власність земельна ділянка площею 0, 15 га., на підставі яких ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було отримано свідоцтво про право приватної власності на землю.
В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заявила клопотання про закриття справи, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має бути розглянута за правилами позовного провадження.
Заслухавши думку осіб,що беруть участь у справі, суд вважає заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до роз*ясень, що містяться в п. 6, 7 Постанови №3 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а“, „б“, „в“, „г“ статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, зокрема, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).
Отже, в даному випадку виник приватноправовий спір, вирішення якого регулюється нормами цивільного права, спірні відносини пов*язані зі здійсненням сторонами цивільних та інших майнових прав на земельні ділянки, тому спір має розглядатися в порядку позовного провадження, а не в порядку адміністративного провадження.
У відповідності з п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України,
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення суб*єкта владних повноважень та про зобов*язання вчинити певні дії, роз*яснивши позивачці право на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку цивільного судочинства.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п»яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя