04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"06" листопада 2013 р. Справа№ 927/799/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Гончарова С.А.
Мартюк А.І.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
від позивача - Коцупатрий О.М. представник за довіреністю;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2013 року
по справі № 927/799/13 (суддя Федоренко Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй центр"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"
про стягнення 1 798 538,01 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй центр" задоволено частково і стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй центр", 1 407 862,15 грн. боргу, 6 436,67 грн. 3% річних, 32 183,33 грн. пені, 351 965,54 грн. штрафу, 35 968,95 грн. витрат по сплаті судового збору, 4 649,77 грн. витрат на оплату послуг адвоката, по решті позову про стягнення пені та процентів річних - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2013 року по справі № 927/799/13 та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 відновлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй центр" заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2013 у справі № 927/799/13 без змін, з підстав викладених у відзиві.
Ухвалою від 16.10.2013 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" своїх представників в судове засідання не направило, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Разом з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду хоче звернути увагу апелянта на положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, за якою сторони мають добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Не з'явлення в судове засідання свідчать про штучне затягування судового процесу, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням обставин конкретної справи може розцінюватись господарським судом як зловживання процесуальними правами.
За таких обставин справа розглядається за відсутності відповідача, який повідомлений належним чином.
У відповідності до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" укладено договір №35 постачання нафтопродуктів, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» зобов'язується передавати у власність сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" нафтопродукти, а останній зобов'язується приймати ці нафтопродукти та повністю оплачувати їхню ціну(вартість) на умовах і протягом строку дії цього договору./а.с.27-31/.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у відповідності із замовленням передавати партіями у власність покупцю нафтопродукти (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язується приймати нафтопродукти та своєчасно здійснювати їх оплату на умовах даного договору та Додаткових угод до нього.
Згідно п. 1.2 договору істотними умовами цього договору є кількість, асортимент, ціна (вартість) та умови поставки товару, які узгоджуються сторонами шляхом укладання (підписання) письмових Додатків до цього договору по кожній окремій товарній поставці (товарній партії) продукції в рамках цього договору. Додатки (додаткові угоди) до цього договору становлять його невід'ємну частину з моменту підписання їх уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.
В період з 22.01.2013 року по 24.04.2013 року відповідно до умов договору, здійснено продаж Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" нафтопродуктів на суму 3 228 688,20 грн.(три мільйони двісті двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят вісім грн. 20 коп.).
Отримання відповідачем нафтопродуктів підтверджуються видатковими, товарно-транспортними накладними та довіреностями./а.с.33-39,41-43,45-47,49-55/.
За вказаний вище період сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" було сплачено за поставлені нафтопродукти кошти в сумі лише 1 820 826,05 грн.(один мільйон вісімсот двадцять тисяч вісімсот двадцять шість грн.05 коп.), що підтверджується банківськими виписками, копії наявні в матеріалах справи./а.с.63-75/.
Таким чином, зобов'язання відповідачам не виконані.
Додатковими угодами № 7-10 до договору № 35 поставки нафтопродуктів від 21.01.2013р. сторонами погоджені умови оплати: відстрочка платежу 5 банківських днів./а.с.32,40,44,48/.
Додатковою угодою № 11 до договору № 35 поставки нафтопродуктів від 21.01.2013р. сторонами погоджені умови оплати: оплата 24.04.2013р.
Таким чином за відповідачем залишилась заборгованість за отриманий товар в розмірі 1 407 862,15 грн.
Доказів оплати за поставлений товар у повному обсязі матеріали справи не містять.
17.05.2013 року позивачем була направлена на адресу відповідача претензія в містилася вимога про сплату заборгованості в розмірі 1 407 862,15 грн.
Доказів реагування на претензію матеріали справи не містять.
Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.6.4.договору у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Разом з цим, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування пені, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанціїі.
17.05.2013 року між позивачем і адвокатом Гуденко Валерієм Євгеновичем укладено договір № 27/04-00032 про надання правової допомоги, а саме здійснити представництво інтересів позивача з питань стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів з СТОВ „Батьківщина"./а.с.15-17/. За надані послуги позивач сплатив адвокату гонорар у розмірі 4 650 грн.
Завіреною копією свідоцтва №4603 про право на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується, що Гуденко В.Є. має право на зайняття адвокатською діяльністю. Згідно з наданим суду платіжним дорученням № 455 від 18.06.2013р. за послуги адвоката позивачем перераховано адвокату Гуденко В.Є. 4 650 грн. за надання правової допомоги згідно договору № 27/04-00032 від 17.05.2013 року /а.с.13/.
Оплата послуг адвоката згідно зі ст. 44 ГПК України відноситься до складу судових витрат.
Відповідно до п.6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Щодо якості товару, то зазначене може бути предметом розгляду в окремому провадженні за іншим предметом спору.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2013 року у справі № 927/799/13.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.07.2013 року у справі № 927/799/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2.Матеріали справи №927/799/13 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя Чорна Л.В.
Судді Гончаров С.А.
Мартюк А.І.