04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" листопада 2013 р. Справа№ 925/598/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Яковлєва М.Л.
За участю представників сторін:
від позивача: Василенко О.В. - представник за довіреністю,
від відповідача: Грищенко І.Д., Василенко М.В. - представники за довіреностями,
від третьої особи: Козятинський О.М. - представник за довіреністю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми «Сев-Сервіс 2000»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.06.2013р.
у справі №925/598/13 (суддя Довгань К.І.)
за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Сев-Сервіс 2000»
до Комунального підприємства «Черкасиводоканал»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Державне підприємство «Одеська залізниця»
про стягнення 31 544,41 грн.
В квітні 2013р. Приватна виробничо-комерційна фірма «Сев-Сервіс 2000» (далі-позивач) звернулася з позовом до Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради (далі-відповідач) про стягнення з останнього 27 863,10 грн. - основного боргу, 2 974,79 грн. - пені, 11,56 грн. - інфляційних, 594,96 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконані свої зобов'язання за укладеною Рамковою угодою поставки товари №35 від 12.03.2012р. щодо своєчасної та повної оплати за поставлене вугілля.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.06.2013р. у справі №925/598/13 в позові відмовити повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 14.06.2013р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.
Апелянт стверджує, що відповідач отримавши на станції м.Черкаси вугілля по накладній у Одеської залізниці тим самим вступив у взаємовідносини по договору перевезення зазначеного вугілля у якості сторони, як одержувач вантажу, а тому Комерційний акт не є обставиною, що дає відповідачу підстави для несплати на його користь вартості саме 69 тон вугілля. При цьому такий Комерційний акт є підставою для пред'явлення відповідачем до Одеської залізниці вимог щодо відшкодування вартості недопоставленого вугілля.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Третьою особою надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права із повним з'ясуванням обставин справи.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.03.2012р. між Приватною виробничо-комерційною фірмою «Сев-Сервіс 2000», як постачальником, Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради, як генеральним замовником, та Комунальним підприємством «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради, як замовником, було укладено Рамкову угоду поставки товару №35 (далі - Угода), відповідно до умов якої постачальник зобов'язався поставити, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити постачальнику вугілля кам'яне за асортиментом, цінами і кількістю, зазначеними у специфікації, яка є невід'ємною частиною угоди.
У відповідності до специфікації товару, яка є додатком до Угоди, предметом поставки є вугілля кам'яне в кількості 350 тон, вартістю 1 494 ,00 грн. з ПДВ за одну тону, загальною вартістю 522 900,00 грн.
Згідно із п.4.2 Угоди замовник після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу до 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки товару на умовах розділу 5 Угоди.
Пунктом 5.1 Угоди передбачено, що постачальник зобов'язаний у період з 12.03.2012 р. по 31.12.2012р. постачати замовнику товар партіями на умовах DDP ж/д станція м.Черкаси (Інкотермс у редакції 2010 р.) протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання письмового звернення від замовника.
Приймання-здача товару по кількості проводиться відповідно до товаросупровідних документів (накладних), по якості - документів, які засвідчують якість товару. Передача товару постачальником здійснюється уповноваженому представнику товарно-матеріальних цінностей. На підставі наданої замовником довіреності постачальник передає замовнику товар, виписує та надає замовнику рахунок, видаткову і податкову накладні на поставлений товар. Додатково при передачі вищевказаних документів, постачальник надає замовнику сертифікати відповідності на товар, відповідно до української системи стандартизації (п.п.5.3, 5.4, 5.5 Угоди).
Пунктом 7.1 Угоди сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Угодою, сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та Угодою.
Згідно із п.7.2 Угоди замовник за затримку оплати товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості неоплаченого товару за кожен день затримки.
На виконання Угоди позивач передав відповідачу вугілля марки АО яке прибуло на ст.Черкаси 18.08.2012р. у залізничному вагоні №67181420. У вантажній накладній №50449727, що супроводжувала даний вагон вказано, що в ньому міститься 69 т. вугілля. Відправником вантажу вказано ТОВ "АЛТИС АМД", а отримувачем КП " Черкасиводоканал". Однак, при прийнятті вантажу на ст.Черкаси було складено Комерційний акт АА№022735/650/124, з якого вбачається, що фактично у вагоні було 50350 кг. вугілля.
Позивач передав відповідачу вугілля за видатковою накладною №109 від 28.08.2012 р., з якої вбачається, що відповідачем отримано 50,35 т. вугілля на суму 75 222,90 грн.
Відповідачем проведено оплату отриманого вугілля в сумі 75 222,90 грн. за 50,35 т., що підтверджується банківською випискою від 19.10.2012 р. та платіжним дорученням №2696 від 19.10.2012р.
Позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 2 974,79 грн., інфляційні в сумі 11,56 грн. та 3% річних в сумі 594,96 грн.
Ст.ст. 173, 174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. ст.ст. 525, 526, 530, 655, 692 Цивільного кодексу України містять такі положення:
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зобов'язання між сторонами виникли на підставі Рамкової угоди поставки товару №35 від 12.03.2012р. Дана угода за своєю правовою природою є договором поставки.
На умовах Угоди позивач поставив відповідачу вугілля марки АО в кількості 50,35 т. на суму 75 222,90 грн., що підтверджується видатковою накладною №109 від 28.08.2012р. Вартість отриманого вугілля відповідач сплатив повністю, що підтверджується банківською випискою від 19.10.2012р. та платіжним дорученням №2696 від 19.10.2012 р.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за умовами укладеної сторонами Угоди.
Посилання позивача як на підставу виникнення у відповідача перед ним боргу, у зв'язку із неповною оплатою вартості отриманого вугілля, на вантажну накладну №50449727, судова колегія вважає безпідставним, оскільки кількість вказаного в ній вугілля спростовується Комерційним актом АА№022735/650/124.
Крім того, у відповідності до п.5.1 Угоди постачальник зобов'язаний поставити замовнику товар партіями протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання письмового звернення від замовника. Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач, як замовник, звертався письмово до позивача, як постачальника, саме на поставку 69 т. вугілля.
Крім того, позивач, відповідно до умов укладеного сторонами договору (п.5.5 договору) зобов'язався передати відповідачу вугілля на підставі видаткової накладної, а не вантажної накладної за перевезенням , учасником якого він не був.
Твердження апелянта про те, що право на пред'явлення претензії та позову до третьої особи за недостачу вантажу, яка підтверджується Комерційним актом, має лише виключно відповідач, як отримувач, не відповідає законодавству, оскільки у відповідності до положень ст.ст.130-134 Статуту залізниці України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають як відправник так і одержувач.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення.
Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми «Сев-Сервіс 2000» на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.06.2013р. у справі №925/598/13 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.06.2013 року у справі №925/598/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи №925/598/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Дата підписання повного тексту постанови 11.11.2013р.
Головуючий суддя Авдеєв П.В.
Судді Тарасенко К.В.
Яковлєв М.Л.