04.11.2013
Справа № 2/522/26296/13
Провадження № 2/522/11276/13
04 листопада 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Нікітіної С.Й.
При секретарі - Віноградовій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності, -
ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру загальною площею 37,4 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у серпні 1992 року рішенням виконкому Центральної райради народних депутатів № 770 від 1 серпня 1992 року квартира АДРЕСА_2, була надана їй в якості підсобної, тому що вона разом з 10-ма (десятьма) членами родини проживала в цьому ж будинку у двокімнатній квартирі № 20 площею 30,5 кв. м. Указаний будинок був визнаний аварійним рішенням Центрального РВК м. Одеси № 698 від 20.12.1985 р.
Цим же рішенням було визначено, що ОСОБА_1 повинна проводити оплату комунальних послуг із квартири АДРЕСА_2. На неї з 1 серпня 1992 року були відкриті особові рахунки на газ, воду, електроенергію, яки вона постійно сплачує, що підтверджується довідкою Управління по експлуатації газового господарства м. Одеси № 948/26-1 від 26.04.2013 р., випискою з особового рахунку від 17.04.2013 г., виданою службою «Водосбит» філії «Інфоксводоканал», довідкою № 471 від 15 квітня 2013 р., виданою Центральною РЕС м. Одеси, якими підтверджена відсутність заборгованості у ОСОБА_1 перед вище зазначеними службами.
У вересні 1992 року вона оселилася у вищевказаному приміщенні, де вона продовжує проживати на теперішній час зі своєю онукою, яка знаходиться під її опікою згідно Розпорядження Приморської районної адміністрації №856 від 03.06.2003р.
За роки свого проживання в квартирі 12 ОСОБА_1 та інші мешканці будинку здійснювали ремонтно-відбудовчі роботи, направлені на поліпшення технічного стану квартир і будинку в цілому.
Одразу, після вселення, позивачем за свої кошти було зроблено капітальний ремонт:
- відремонтовані несучі конструкції (стіни);
- відремонтовані внутрішні оздоблювальні покриття;
- відремонтовані підлоги, частково замінені двері та вікна;
- відремонтовані та частково замінені інженерні комунікації (холодне водопостачання, каналізація, електропостачання), прилади замінені на нові, опалення від маслених радіаторів.
Квартира підлягає подальшій експлуатації.
Зробивши капітальний ремонт квартири, ОСОБА_1 звернулася в Приморську районну адміністрацію із заявою про виключення квартири АДРЕСА_3 із числа аварійних і визнання її придатної для подальшої експлуатації, але її заява не була розглянута Приморською районною адміністрацією. Відповідь вона не отримала.
Вона була позбавлена права приватизувати займану нею квартиру або іншим способом одержати документи, що підтверджують її право власності на нерухомість - на квартиру АДРЕСА_4.
Представник відповідача - Одеської міськради у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, будь-яких повідомлень про причини неявки від нього не надходило.
Представник позивача, в судове засідання не з'явився, надав заяву, якою наполягає на задоволенні позовних вимог та не заперечує проти заочного розгляду справи, просить суд розглянути справу в його відсутність.
Суд а місці вирішив, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з вище вказаним та керуючись частиною 1 ст. 224 Цивільного процесуального Кодексу України суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, робить висновок, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
При цьому суд виходить із таких обставин:
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» 25.01.2013 р., було визначено точну площу квартири АДРЕСА_5, яка склала 37,4 кв. м., з яких - житлова площа - 25,8 кв. м., підсобна площа - 11,6 кв. м., в тому числі: житлова кімната - 17,3 кв. м, житлова кімната - 8,5 кв. м. кухня - 6,7 кв. м., коридор - 4,9 кв. м.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Враховуючи положення ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. При цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом.
Відповідно до ч 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України.
Відповідно до теорії цивільного права інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - воно не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.
Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, та які повинен довести саме позивач (в силу ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України), є: добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність, тобто строк володіння, а також законність об'єкту володіння.
У ході розгляду справи позивачем надано до суду технічний висновок, виготовлений в 2012 році Державним науково-дослідним інститутом «НДІ ПРОЕКТРЕКОНСТУКЦИЯ» (ліцензія АВ № 490061) про технічний стан несучих конструкцій, зняття її з аварійності і можливості експлуатації квартири.
В висновках зазначено, що:
- Загальне значення фізичного зносу квартири № 12 становить 39%, що оцінює технічний стан конструкцій квартири та інженерного обладнання як задовільне. Аварійні конструкції у квартирі не виявлені. Квартира підлягає подальшій експлуатації;
- Об'ємно-планувальні рішення квартири відповідають вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будівлі»; квартира відповідає будівельним, санітарним і протипожежним нормативам для житлових будинків і приміщень,
- Квартира обладнана необхідними інженерними мережами та підключена до комунальних мереж водо-, газо та електропостачання, до мереж каналізації. Опалення улаштоване від масленого радіатора. Гаряче водопостачання - від електронагрівника. Кухня обладнана газовою плитою, вентиляція кухні - примусова, через витяжний устрій і вентканали, вентиляція санвузла - природна. Мережі електропостачання відремонтовані. Технічний стан інженерного обладнання задовільне. У квартирі виконаний капітальний ремонт;
Дослідивши наявність усіх чотирьох складових, тобто юридичного складу, що є підставою для визнання права власності за набувальною давністю, суд виходить з наступного:
Добросовісність володіння означає, що обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю не давали сумніву стосовно правомірності набуття майна, тобто майно не повинно набуватися злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить правопорядку та моралі. Вказане, на думку суду, цілком кореспондується із законодавчо визначеними підставами неправомірності набуття майна, що має можливість витребування з чужого незаконного володіння, всі підстави витребування майна від добросовісного набувача перелічені та закріплені в ст. 388 ЦК України, тобто загублення майна власником або особою, якій він передав майно у володіння; викрадення майна у власника або у особи, якій він передав це майно у володіння; вибуття майна з володіння власника, або особи, якій він передав дане майно у володіння, не з їх волі іншим чином.
З урахуванням викладеного та доказів, що подані під час розгляду справи, та керуючись ч.3 ст. 397 ЦК України щодо правомірності фактичного володіння, суд доходить висновку про добросовісність володіння майном з боку ОСОБА_1.
Оцінюючи відкритість володіння позивача, ОСОБА_1 проживала та користувалася приміщенням в якості житла, проводила поточний ремонт та несла всі експлуатаційні витратити, щодо утримання житла в належному стані. Протягом всього користування приміщенням ОСОБА_1 з серпня 1992 року, Одеська міська рада не пред'являла до неї претензії щодо повернення вищевказаного нерухомого майна.
Тривалість володіння передбачає, що має закінчитися визначений в Цивільному Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі, яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна цей строк визначений ЦК України у десять років.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що правила ст. 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Оскільки ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, норми ст. 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.
Приймаючи до уваги викладене, а також досліджені докази під час судового провадження по справі, позивачем було доведено безперервне володіння спірним приміщенням, починаючи з серпня 1992 року, тому суд доходить до висновку про доведеність факту володіння протягом встановленого ЦК України десятирічного строку.
Як вбачається, з ч.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цивільні відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
В силу статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що судом встановлено наявність сукупності всіх обставин, які є обов'язковими відповідно до ст. 344 ЦК України для визнання права власності за набувальною давністю, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини справи на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Позивач у суді довів факт набуття ним права власності за набувальною давністю, оскільки він добросовісно і відкрито користується нерухомим майном на протязі більше 10 років, а Одеська міська рада не заявляє вимог щодо повернення вказаного нерухомого майна, отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі і є законні підстави для визнання права приватної власності за набувальною давністю за позивачем.
На підставі ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 328, 344, 392, 388, ч.3 397 Цивільного кодексу України та керуючись ст. 7, 10, 14, 15, 31, 57, 58, 59, 60, 208, 209-215, 218, 223, 224-232 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на двох кімнатну квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 37,4 кв. м, житловою площею - 25,8 кв. м, що складається з житлової кімнати 17, 3 кв. м (№ 4), житлової кімнати площею 8,5 кв. м. (№ 3), кухні площею 6,7 кв. м. (№ 2), коридору площею 4,9 кв. м. (№1).
Рішення суду є підставою для реєстрації права власності на квартиру №12, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Калантаєвська, 26 у м. Одесі, , відповідно до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним кодексом України. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: