"07" листопада 2013 р.Справа № 915/1142/13
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Журавльова О.О.
суддів Савицького Я.Ф., Ярош А.І.
(відповідно до розпорядження в.о. голови суду від 16.10.2013р. №831 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)
при секретарі судового засідання Молодові В.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (особисто)
ОСОБА_2, за довіреністю №1-2400 від 13.12.2010р.
від відповідача: ОСОБА_3 (особисто)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Миколаївської області від 30 липня 2013 року
по справі №915/1142/13
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення 49564 грн.,-
ФО-П ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ФО-П ОСОБА_3 про стягнення 49564 грн., з яких: 15000 грн. орендної плати, 4564 грн. вартості відсутнього неповернутого майна та 30000 грн. неустойки.
25.07.2013р. позивачем було подано до місцевого господарського суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої ФО-П ОСОБА_1 просив стягнути з ФО-П ОСОБА_3 43862 грн., з яких: 1000 грн. орендної плати, 6862 грн. вартості відсутнього неповернутого майна та 36000 грн. неустойки.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30 липня 2013 року у справі №915/1142/13 (суддя Смородінова О.Г.) позов ФО-П ОСОБА_1 задоволено частково: з ФО-П ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто 1000 грн. заборгованості з орендної плати та 1720,50 грн. судового збору.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку з недоведеністю позивачем знаходження вказаного в позові обладнання, а саме - апарату високого тиску фірми „Кьорхер" модель К 7.20 МХ з комплектуючими: рукавом і пістолетом вартістю 4399,00 грн.; утворювач піни вартістю 129 грн.; пилосос фірми „Кьорхер" модель А 2024 РТ вартістю 1149,00 грн.; насосна установка (гідрофон) вартістю 1185,00 грн. всього на загальну суму 6862,00 грн. у відповідача на час розгляду спору, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача як вартості цього майна так і неустойки за приписами ч.2 ст. 785 ЦК України відсутні. Окрім того, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач належним чином не відреагував на письмове звернення позивача, існуючий борг по орендній платі орендодавцю не сплатив, чим порушив права та законні інтереси останнього у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1000 грн. орендної плати підлягають задоволенню.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (ФО-П ОСОБА_1) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 у повному обсязі. При цьому позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків суду обставинам справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Скаржник та його представник у судових засіданнях підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні. У судовому засіданні 07.11.2013р. скаржник надав усні пояснення, відповідно до яких сповіщав, що провів експертизу вартості майна, переданого відповідачу для встановлення дійсної вартості такого майна з урахуванням зносу.
Відповідач (ФО-П ОСОБА_3) у судових засіданнях надав пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою ФО-П ОСОБА_1, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. У судовому засіданні 07.11.2013р. відповідач підтвердив, що отримував від позивача саме те майно, яке визначає ФО-П ОСОБА_1 у своєму позові.
Згідно з розпорядженням в.о. голови суду від 16.10.2013р. №831 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Савицький Я.Ф.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2012р. між ФО-П ОСОБА_1 (позивач, орендодавець) та ФО-П ОСОБА_3 (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (надалі - договір), за умовами якого орендодавець протягом тижня з дня підписання цього договору передає, а орендар приймає у строкове платне користування приміщення мийки, магазин та кімнату відпочинку розташовані в АДРЕСА_1 та обладнання для мийки автомобілів, для використання на умовах, визначених у даному договорі.
Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що орендар зобов'язується протягом тижня після завершення дії цього договору повернути майно, визначене у п.1.1 цього договору, у такому ж стані, в якому воно було.
За п.1.4 приймання-передача орендованого майна здійснюється на підставі акта приймання-передачі та додається до договору.
За змістом п.п. 2.1-2.4 договору за користування орендованим майном орендар протягом календарного місяця вносить (передплату) оплату у розмірі 1500 грн., але не пізніше 5 числа наступного місяця. У разі не здійснення оплати до 5 числа наступного місяця договір автоматично переривається.
Згідно з п.3.1 орендар зобов'язався, зокрема, своєчасно вносити орендну плату.
Строк дії договору сторонами не визначений. Вказаний договір підписано представниками сторін.
15.07.2012р. позивач передав, а відповідач прийняв в користування приміщення мийки, магазин та кімнату відпочинку розташованих за адресою розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та обладнання для мийки автомобілів:
1. Керхер з рукавом, пістолетом та утворювачем піни;
2. Пилосос професійний;
3. Гідрофон;
4. Бойлер (нагрівач води);
5. Компресор.
Вказана передача майна підтверджується актом прийому-передачі від 15.07.2012р. (т.1, а.с.4), який підписано належними представниками сторін.
Водночас, сторони не оспорюють факту передачі майна за вищезазначеним актом прийому-передачі.
При цьому, відповідач погоджується, що отримав обладнання, а саме: апарат високого тиску „Кьорхер" моделі К7.20 МХ з комплектуючими (рукавом та пістолетом), утворювач піни, пилосос фірми „Кьорхер" моделі А2024РТ та насосну установку (гідрофон), фактично індивідуально визначене майно, про яке йдеться мова у позові ФО-П ОСОБА_1, що підтверджується відзивом відповідача на позовну заяву ФО-П ОСОБА_1 від 24.07.2013р. (т.1, а.с. 16) та поясненнями відповідача у судовому засіданні 07.11.2013р.
Як стверджує у своїх письмових поясненнях позивач, відповідач не здійснив оплату за користування спірним майном у строк до 05.08.2012р. (п. 2.1 договору), в зв'язку з чим договір на думку сторін припинив свою дію 05.08.2012р. на підставі п.2.4 договору. Зазначений факт підтверджують обидві сторони.
Як стверджує у своїх письмових поясненнях відповідач, 05.08.2012р. він повернув все отримане за спірним договором майно дружині ОСОБА_1, водночас, вказані твердження нічим не підтверджуються та заперечуються позивачем.
13.05.2013р. позивач направив відповідачу претензію, в якій, посилаючись на ст. 785 ЦК України, просив останнього сплатити орендну плату, повернути отримане в оренду майно або відшкодувати вартість відсутнього орендованого майна та сплатити неустойку.
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Вищенаведене стало підставою для звернення ФО-П ОСОБА_1 до господарського суду Миколаївської області з відповідною позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.
Як вже було зазначено вище, 15.07.2012р. між сторонами по справі було укладено договір оренди нежитлового приміщення.
Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ст. 283 ГК України, яка кореспондується з вимогами ч.1 ст. 759 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Як слідує з природи цих відносин, предметом оренди завжди є індивідуально-визначена річ, що використовується у виробництві, або цілісний майновий комплекс. У будь-якому випадку використання такого майна має бути пов'язане зі здійсненням підприємницької діяльності. При цьому предмет оренди належить на праві власності орендодавцю, є не споживчою річчю, що не втрачає свого первісного вигляду та своїх характеристик під час використання її за цільовим призначенням або після багаторазового використанням.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовується факт отримання від позивача комплекту обладнання (майна), яке складається з апарату високого тиску „Кьорхер" моделі К7.20 МХ з комплектуючими (рукавом та пістолетом), утворювача піни, пилососу фірми „Кьорхер" моделі А2024РТ та насосної установки (гідрофон), що підтверджується відзивом відповідача на позовну заяву ФО-П ОСОБА_1 від 24.07.2013р. (т.1, а.с. 16) та усними поясненнями відповідача у судовому засіданні 07.11.2013р.
При цьому, позивачем надано перелік документів направлений на встановлення права власності позивача на передане майно та визначення індивідуальності такого майна, а саме: гарантійний талон №061166 на пилосос „Кьорхер" моделі А2024 РТ, гарантійний талон на апарат високого тиску „Кьорхер" моделі К7.20 МХ, фіскальний чек віл 01.06.2009р. на суму 6461,89 грн., відповідно до якого придбано апарат високого тиску „Кьорхер" моделі К7.20 МХ на суму 4399 грн., з'єднувач шланговий кутовий, пінну насадку на суму 129 грн., пилосос для вологого та сухого прибирання на суму 1149 грн., тощо, та товарний чек від 25.11.2010р. про придбання насосної установки (гідрофону) на суму 1185 грн.
Відповідачем не спростовується та не заперечується отримання саме вищезазначеного обладнання, також не спростовується та не заперечується отримання майна визначеного саме тими індивідуальними ознаками, на яких наполягає позивач.
Під час апеляційного перегляду даної справи позивачем було доручено ТОВ „Підприємство „Бізнес-Експерт" проведення експертизи направленої на встановлення дійсної вартості переданого відповідачу майна з врахуванням зносу такого майна.
Відповідно до експертного висновку ТОВ „Підприємство „Бізнес-Експерт" дійсна вартість апарату високого тиску „Кьорхер" моделі К7.20 МХ складає 3207 грн., пилососа фірми „Кьорхер" моделі А2024РТ складає 791 грн., насосної установки (гідрофон) складає 1016 грн., таким чином загальна вартість вищепереліченого майна складає 5014 грн.
Позивач у судовому засіданні 07.11.2013р. надав усні пояснення, відповідно до яких просив прийняти вказаний експертний висновок до відома апеляційним господарським судом та просив стягнути з відповідача не 6862 грн. вартості відсутнього неповернутого майна, а 5014 грн.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем було передано, а відповідачем отримано на виконання умов договору від 15.07.2012р. майно, а саме: бойлер (індивідуально не визначений, стягнення вартості якого по даній справі не відбувається), апарат високого тиску „Кьорхер" моделі К7.20 МХ з комплектуючими (рукавом та пістолетом) вартістю 4399 грн., утворювач піни вартістю 129 грн., пилосос фірми „Кьорхер" моделі А2024РТ вартістю 1149 грн. та насосну установки (гідрофон) вартістю 1185 грн., загальна вартість переданого майна, без врахування бойлеру, складає 5014 грн.
За ч.3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами по справі, відповідач не здійснив оплату за користування спірним майном у строк до 05.08.2012р. (п. 2.1 договору), в зв'язку з чим договір припинив свою дію 05.08.2012р. на підставі п.2.4 договору. Зазначений факт підтверджують обидві сторони.
Відповідачем не заперечується факт несплати орендної плати.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФО-П ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача 1000 грн. орендної плати.
Як вже було зазначено вище, пунктом 1.4 договору сторони погодили, що приймання-передача орендованого майна здійснюється на підставі акта приймання-передачі та додається до договору.
Статтями 32-34 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апеляційний господарський суд зауважує, що сторонами не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, на підтвердження повернення відповідачем позивачу спірного майна.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що майно, отримане на підставі договору оренди від 15.07.2012р., а саме: апарат високого тиску „Кьорхер" моделі К7.20 МХ з комплектуючими (рукавом та пістолетом), утворювач піни, пилосос фірми „Кьорхер" моделі А2024РТ та насосна установка (гідрофон) відповідачем позивачу не поверталось.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Також відшкодування збитків передбачено ст. 224 ГК України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Приписами ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків/шкоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання або завдання збитків або шкоди (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків або шкоди; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками або завданням шкоди та розміром збитків/шкоди; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання, або завдала збитки/шкоду.
Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитків, повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.
Враховуючи, що вищезазначеними висновками Одеського апеляційного господарського суду підтверджено факт порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині неповернення орендованого майна, враховуючи, що відповідно до тверджень відповідача спірне майно в останнього відсутнє, приймаючи до уваги наявність вини відповідача у порушенні зобов'язання в частині повернення орендованого майна, враховуючи встановлення апеляційним господарським судом, що вартість спірного неповернутого орендованого майна становить 5014 грн., приймаючи до уваги наявність причинного-наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язання та завданням позивачу збитків у вигляді вартості неповернутого майна, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача 5014 грн. збитків у вигляді вартості неповернутого майна за договором оренди від 15.07.2012р. є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог ФО-П ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача 36000 грн. неустойки на підставі ст. 785 ЦК України, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
За ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як вже було зазначено вище, спірний договір припинив свою дію 05.08.2012р. на підставі п.2.4 договору, по даний час орендоване майно, а саме апарат високого тиску „Кьорхер" моделі К7.20 МХ з комплектуючими (рукавом та пістолетом), утворювач піни, пилосос фірми „Кьорхер" моделі А2024РТ та насосна установка (гідрофон) відповідачем позивачу не поверталось.
Таким чином, з 05.08.2012р. по 05.08.2013р., після припинення договору оренди від 15.07.2012р., орендар не повернув позивачу орендоване майно, у зв'язку з чим позивачем було нараховано ФО-П ОСОБА_3 неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за вищенаведений час прострочення.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши наведений позивачем розрахунок неустойки за користування орендованим майном, який зроблений відповідно до норм чинного законодавства та умов договору оренди від 15.07.2012р., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача 36000 грн. неустойки на підставі ст. 785 ЦК України є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору і не спростовують вищенаведених висновків колегії суддів.
За умовами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму 42014 грн.
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 частково задовольнити.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Миколаївської області від 30 липня 2013 року у справі №915/1142/13 скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:
„Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково:
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_2) 1000 (одну тисячу) грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 5014 (п'ять тисяч чотирнадцять) грн. збитків у вигляді неповернутого орендованого майна, 36000 (тридцять шість тисяч) грн. неустойки та 1648 (одна тисяча шістсот сорок вісім) грн. 07 коп. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити."
3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_2) 824 (вісімсот двадцять чотири) грн. 03 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
4.Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписаний 08 листопада 2013 року.
Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов А.І. Ярош Я.Ф. Савицький