Справа №1519/16233/2012
Провадження №2/521/1236/13
29 жовтня 2013 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Плавича І.В.,
при секретарі - Бабаєвій З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, -
В провадженні вказаного складу суду наразі знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги сторона позивача вказувала, що на підставі відповідних правовстановлюючих документів, власником 2/3 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після чого відкрилась спадщина у вигляді вказаного майна.
Сторона позивача свідчила, що з 2000 року ОСОБА_3 важко хворів та потребував постійного догляду і допомоги, яку надавав рідний брат померлого - ОСОБА_1, в той час як відповідач по справі ОСОБА_2 - син померлого, життям та здоров'ям батька не цікавився, не відвідував і не допомагав йому.
Виходячи з викладеного, позивач вбачає, що відповідач має бути усунений від права на спадкування, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з'явився, повідомлявся судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі. Однак сторона брала участь в судових засіданнях по справі, представник позивача заявлені вимоги підтримував у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у відкрите судове засідання з'явився, заявлені вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши відповідний позов, письмові докази, які були надані суду та забезпеченні в процесі розгляду справи, допитавши свідків, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами по справі належну правову оцінку, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даного позову - виходячи з наступного.
Під час розгляду справи і на підставі наявних в останній доказів судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Затоківською сільською радою м. Білгород-Дністровський Одеської області від 14 квітня 2008 року, актовий запис №08 від 14 квітня 2008 року.
Позивач свідчить, що після смерті особи відкрилась спадщина до майна померлого, зокрема у вигляді 2/3 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1, що належала померлому ОСОБА_3 на праві власності.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Як наводить ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Так, з огляду на ст. 1258 ч.ч.1,2 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. При цьому, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України.
Як закріплене в ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. В силу ст. 1262 ЦК України, другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Суд встановив, що позивач по справі ОСОБА_1 є спадкоємцем другої черги, а відповідач ОСОБА_2 - спадкоємцем першої черги до майна померлого ОСОБА_3, що підтверджується наданими суду документами про родинні відносини, факт існування яких між вказаними особами у суду сумнівів не викликає.
При цьому згідно рішення Малиновського районного суду міста Одеси по справі №1519/2-280/11, що набрало законної сили у встановленому законом порядку, за ОСОБА_2 визнано право приватної спільної часткової власності на 2/3 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3
Судове рішення було оскаржене стороною ОСОБА_1, проте згідно ухвали апеляційного суду Одеської області від 17 вересня 2012 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2013 року - залишено без змін.
В силу ст. 61 ч.3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У зв'язку з цим, суд при розгляді даної справи виходить з того, що питання належного прийняття спадщини відповідачем ОСОБА_2 після померлого ОСОБА_3 вирішено, судом по справі №1519/2-280/11 перевірено наявність підстав для визнання та визнано за спадкоємцем право власності на спадщину, що відкрилась. Відтак суд вбачає дані обставини встановленими, що виключає необхідність їх повторної перевірки.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_3 по момент смерті постійно проживав в квартирі АДРЕСА_1.
Сторона позивача посилалась, що ОСОБА_3 був хворим та потребував постійного догляду та лікування, у зв'язку з чим він неодноразово звертався до родичів по допомогу. Втім, син померлого начебто ухилявся від надання батькові необхідної допомоги, не відвідував його, у зв'язку з чим до моменту смерті ОСОБА_3 доглядав позивач ОСОБА_1
Аналізуючи правову позицію ОСОБА_1, судом досліджено зміст ст. 1224 ч.ч.3,5,6 ЦК України, за якими не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
Суд встановив, що ОСОБА_3 помер у віці 45 років, мав інвалідність другої групи у зв'язку із загальним захворюванням, хворів на СНІД та туберкульоз. У зв'язку з тим, що аналіз відомостей, що містяться у відповідних медичних документах потребують спеціальних знань у відповідній галузі, не зважаючи на неодноразові пропозиції суду, - питання посмертного фахового дослідження стану здоров'я померлого ОСОБА_3 не ставились, заяв про забезпечення доказів з цього приводу, не надходило, відповідних вимог не заявлялось, що унеможливило їх розгляд в силу ст. 11 ч.1 ЦПК України.
Пояснення сторони позивача з приводу загального уявлення про стан здоров'я ОСОБА_3 перевірялись показаннями свідків, які були попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приведені до присяги у встановленому законом порядку. Однак цими відомостями не підтверджено, що за станом здоров'я ОСОБА_3 не був здатний самостійно забезпечити власне життя.
Суд виходить з того, що розглядаючи подібні вимоги, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування (п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»).
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд не може погодитись із обґрунтованістю та доведеністю посилань сторони позивача щодо безпорадності ОСОБА_3 протягом певного періоду перед смертю.
Син померлого не проживав постійно з батьком, однак суд не може погодитись із тим, що цей факт виключає можливість надання відповідачем допомоги батькові, яка б відповідала віку відповідача. Так, позивач свідчив про необхідність догляду за ОСОБА_3 з 2000 року. На цей період відповідач ОСОБА_2 був у віці 12 років.
Як зазначалось, спадкодавець ОСОБА_3 постійно проживав із своїми батьками, а після їх смерті в 2006 та 2007 роках - з братом - ОСОБА_1 Виходячи із вказаного, позивачем не доведено, що при цьому померлий потребував і не отримував сторонньої допомоги від ОСОБА_2 за умови її отримання зокрема від ОСОБА_1 Слід зазначити, що в даному випадку в поняття «допомога» суд вкладає смисл загальноприйнятої взаємодопомоги осіб, що перебувають у родинних відносинах між собою за походженням або пов'язані спільним побутом тощо, а не смисл постійного догляду за хворою людиною, не здатною до самообслуговування.
В обґрунтування позову сторона позивача посилалась, що організація та здійснення поховання померлого ОСОБА_3 були проведені цілком за кошти ОСОБА_1, що підтверджено матеріалами справи, проте дані факти суд не може розцінювати в якості підстави для усунення від права на спадкування спадкоємця першої черги. Разом з тим, суд вбачає доцільним роз'яснити, що ОСОБА_1 вправі заявити вимоги про відшкодування відповідних витрат на поховання на підставі ст. 1232 ЦК України в самостійному позовному провадженні в порядку, визначеному ЦПК України.
Як регламентує процесуальний закон, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, виключно в межах заявлених вимог та не вправі на власний розсуд виходити за рамки цих вимог чи змінювати осіб, до яких такі вимоги заявлено (ст.ст. 11, 33 ЦПК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України). Проте як чітко зобов'язує ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В процесі розгляду даної цивільної справи суд не встановив законних підстав для задоволення відповідних вимог сторони позивача про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування. При цьому в зв'язку із висновком суду щодо відмови у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі, стягнення понесених та документально підтверджених судових витрат сторони позивача з відповідача присудженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: