Справа № 252/11130/13-ц
07 листопада 2013 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Добінчак О.П., при секретарі Самойленко Г.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівки цивільну справу позовом
ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою здоров'я на виробництві,
Звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн., посилаючись на те, що працював на підприємсвах вугільної промисловості у шкідливих умовах праці з 2002 року по 2005 рік. 13.02.2004 р. , працюючи на ДП “Артемвугілля” з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму попереку. 21.03.2005 р. з ним вдруге стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав забій грудного та поперекового відділу хребта. Після проходження лікування, його направили на МСЕК. 18.07.2005 р. актом огляду МСЕК йому було встановлено 40% втрати професійної працездатності та ІІІ група інвалідності. За результатами переогляду 30.01.2008 р. йому встановлено 60% втрати працездатності за трудовими каліцтвами 2004 р., 2005 р.
На теперішній час він не працює, був звільнений з підприємства за станом здоров'я. Він змушений постійно проходити амбулаторне та стаціонарне лікування витрачати гроші на придбання ліків. Відчуває фізичні страждання внаслідок болю у спині, що порушує звичний уклад життя. Він не може виконувати домашню роботу. Через захворювання почуває свою неповноцінність, що призводить до безсоння, дратівливості, відчуття безпорадності та пригніченості. Всі ці обставини вимагають від нього додаткових зусиль по організації свого життя. У зв'язку з протипоказаннями він не може влаштуватись на роботу та утримувати свою родину. Заподіяну йому моральну шкоду оцінює в 30 000 грн. та просить стягнути їх з відповідача.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 позов не визнала, за підстав, вказаних у запереченнях, оскільки факт заподіяння позивачу моральної шкоди не встановлений, жодних доказів спричинення моральної шкоди позивачем не надано, крім того, положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якими передбачалось відшкодування моральної шкоди, виключені, тому просила у позові відмовити.
Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, суд вважає що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню.
Положення ст.ст.21,28,34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла до прийняття ЗУ “Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року № 717-У та Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007року № 107-У1, передбачали обов'язок Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.
За змістом ст.ст.21,28,30,34,35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Судом встановлено, що позивач працював на підприємствах вугледобувної промисловості у підземних умовах з 07.05.2002 р. по 18.07.2005 р. Під час роботи на Шахтоуправлінні ім. Леніна ДП “Артемвугілля” у зв'язку з трудовими каліцтвами 11.02.2004 р. та 21.03.2005 р. втратив професійну працездатність. Висновком МСЕК з 18.07.2005 року позивачу вперше встановлено 40 % втрати працездатності та третю групу інвалідності. 30.01.2008 р. актом огляду МСЕК ОСОБА_1 встановлено 60 % втрати працездатності та третю групу інвалідності. Даний відсоток втрати професійної працездатності в нього зберігається по теперішній час згідно акту МСЕК від 27.02.2013 р.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року № 717-У так і Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107-У1.
Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч. ч. 1,2 ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
З пояснень позивача, випливає, що внаслідок отриманих при роботі в підземних умовах трудових каліцтв, він змушений проходити постійне амбулаторне і стаціонарне лікування, приймати медичні препарати, що призвело до зміни в його способі життя та потребує від нього додаткових зусиль по його організації.
У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, що він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я. У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативных наслідків.
Наведені докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням позивачем трудових обов'язків, заподіює йому фізичні і моральні страждання, обмежує його можливість вести звичний йому спосіб життя, зокрема, заборонено тяжку фізичну працю.
Доводи та заперечення представника відповідача суперечать обов'язковому для виконання відповідачем рішення Конституційного Суду України №1-рн/2004 від 27.01.2004 р. у справі № 1-9/2004 про відшкодування морального збитку Фондом соціального страхування, де ці ж доводи і заперечення визнані суперечними чинному законодавству і Конституції України.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує ступінь втрати позивачем професійної працездатності, наявність змушених змін у його можливій подальшій професійній діяльності, оскільки ОСОБА_1 в молодому віці визнано інвалідом, звільнено з роботи в зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі, про що свідчить запис у його трудової книжці, тобто в результаті ушкодження здоров'я він частково втратив працездатність, і дійшов до висновку про задоволення позову у розмірі 16 000 гривень.
На підставі ст.ст.23,1167 ЦК України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що привели до втрати працездатності", керуючись ст.ст.208-209,212-215 ЦПК України,
Позов задовольнити частково. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою здоров'я на виробництві, 16 000 (шістнадцять тисяч) грн.
Встановити строк для ознайомлення сторін з повним рішенням суду - 12 листопада 2013 року, відклавши на цей строк складання повного рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки протягом 10 днів з дня його проголошення.
С у д д я ОСОБА_3