Справа №784/2894/13 18.09.2013 18.09.2013 18.09.2013
Провадження №22-ц/784/2454/13
Провадження № 22ц-784/2454/13 Головуючий у 1-й інстанції ДемінськоїО.І.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
Ухвала
Іменем України
18 вересня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Буренкової К.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Локтіонової О.В.,
при секретарі Руднік Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін цивільну справу
за апеляційною скаргою
Публічного акціонерного товариства Комерційного банку (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк»
на заочне рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 07 червня 2013 року
за позовом
ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2
про
стягнення кредитної заборгованості,
У квітні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Банк зазначав, що 05 квітня 2005 року ним надано кредит ОСОБА_2 у розмірі 4 950 грн. зі сплатою відсотків та комісії за користування кредитом у розмірі та порядку, визначеного Договором з кінцевим терміном повернення 05 квітня 2006 року. Банком свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі, проте відповідач свої зобов'язання по поверненню суми кредиту та процентів за його користування не виконав. У зв'язку з чим станом на 25 лютого 2013 року заборгованість за кредитом становить 75 917 грн. 12 коп. Посилаючись на наведене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило задовольнити його позовні вимоги й стягнути з ОСОБА_2 вказану заборгованість за кредитним договором.
Заочним рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 07 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову,суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення боргу за споживчим кредитом.
Колегія погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Судом установлено, що між сторонами 05 квітня 2005 року укладено кредитний договір № NKG0RK00270060, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4 950 грн. з кінцевим терміном повернення 05 квітня 2006 року.
Свої зобов'язання за кредитним договором у ОСОБА_2 не виконав і станом на 25 лютого 2013 року утворилася заборгованість в розмірі 75 917 грн. 12 коп.
22 квітня 2013 року Банк звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором кредиту.
Відповідно до положень ст. ст. 256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст.. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 31 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Оскільки строк дії кредитного договору та його виконання встановлено конкретною датою - 05 квітня 2006 року, а позивач звернувся із позовом до суду 22 квітня 2013 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, суд обґрунтовано відмовив в позові з підстав спливу строку позовної давності.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що строк позовної давності не підлягає застосуванню, оскільки договором передбачено його дія до остаточного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань, є необґрунтованими.
За положеннями ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місцями, тижнями, днями або годинами.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Отже, строки та терміни дії договору мають визначатись роками, місяцями, тижнями, днями, годинами, календарною датою або подією, яка має неминуче настати.
Вказівка на строк дії договору до його повного виконання не є тою подією, яка має неминуче настати, а тому строк або термін дії договору не може визначатись у такий спосіб.
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тобто після спливу терміну договору почався перебіг строку позовної давності.
Інші доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права не спростовують висновків суду, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про переривання строку позовної давності.
Оскільки рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» відхилити, а заочне рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 07 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: