Справа №1490/5969/12 18.09.2013 18.09.2013 18.09.2013
Провадження №22-ц/784/316/13
Справа № 22ц-784/316/13 Головуючий у 1-й інстанції Висоцький М.Т.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
Рішення
Іменем України
18 вересня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Буренкової К.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Локтіонової О.В.,
при секретарі Руднік Є.М.,
за участю:
- представника позивача Мотельчук Ю.І.,
- відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» (далі ПАТ «Ощадбанк»)
на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 06 листопада 2012 року
за позовом
ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3
про
стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2012 року ПАТ «Ощадбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що 28 квітня 2009 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 390 000 грн. зі сплатою 23% річних за користування кредитом, строком до 27 квітня 2019 року.
В забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором між сторонами укладено договори іпотеки нерухомого майна.
Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 не виконує і станом на 12 червня 2012 року заборгованість за кредитом становила 763 367 грн. 81 коп.
Посилаючись на наведені обставини, Банк просив про задоволення позову.
Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 06 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просив вказане судове рішення скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковомузадоволенню із наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилаючись на експертний висновок проведеної у кримінальній справі виходив із того, відповідач не підписував кредитний договір, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача кредитної заборгованості.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2009 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 92, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 390 000 грн. з терміном повернення до 27 квітня 2019 року та з покладенням на нього зобов'язання виплачувати суму кредиту та відсотків у розмірі 23% річних.
На виконання умов кредитного договору з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань відповідачем, 28 квітня 2009 року між Банком та ОСОБА_3 укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки. За умовами іпотечного договору ОСОБА_3 передав в іпотеку Банку належну йому на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_2.
В суді апеляційної інстанції відповідач не оспорював факт підписання ним договору іпотеки від 28 квітня 2009 року, укладеного між ним та Банком.
Крім цього, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором, 28 квітня 2009 року між Банком з однієї сторони та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з іншої, укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці передали в іпотеку Банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 частково виконувались зобов'язання за кредитним договором і станом на 12 червня 2012 року заборгованість за кредитом становила 763 367 грн. 81 коп. із них: 273 000 грн. - залишок заборгованості за кредитом; 110 500 грн. - сума простроченої заборгованості; 257 202 грн.74 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 113 461 грн. 07 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Відповідач ОСОБА_3 заперечував факт укладення між ним та банком кредитного договору, оспорював свій підпис як в договорі, іпотечному договорі так і в інших документах (в заяві на видачу кредиту, заяві на видачу готівки), а також посилався на те, що договір ймовірно підписала його матір ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
23 липня 2012 року слідчим Врадіївського РВ УМВС було порушено кримінальну справу за ознаками ч.1 ст. 358 КК України. Із змісту постанови про порушення кримінальної справи вбачається, що невідома особа підробила підписи у кредитному договорі № 92 від імені ОСОБА_3 на ім'я останнього отримала кредит в ВАТ «Державний ощадний банк Україна» в розмірі 390 000 грн.
В рамках розслідування вказаної кримінальної справи спеціалістом групи з експертно - криміналістичного забезпечення роботи Врадіївського РВ відділу ОР ЕКЗ ОВС НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області була проведена судова - почеркознавча експертиза.
За висновком експерта № 34 від 03 серпня 2012 року, підписи від імені ОСОБА_3 в кредитному договорі № 92 від 28 квітня 2009 року, виконаний не почерком ОСОБА_3, а ймовірно почерком ОСОБА_4
Із матеріалів справи також вбачається, що постановою старшого слідчого Врадіївського РВ УМВС від 28 серпня 2012 року вказана кримінальна справа була закрита за п.8 ст.6 КПК України (у зв'язку із смертю ОСОБА_4)
19 листопада зазначена постанова скасована прокурором як незаконна, а кримінальна справа направлена до Врадіївського РВ УМВС для провадження досудового слідства, яке на даний час не завершено.
У зв'язку з тим, що експертиза була проведена в рамках досудового слідства у кримінальній справі, та не є висновком експертизи у розумінні ст. ст. 143,144 ЦПК , судом апеляційної інстанції за клопотанням представника позивача була призначена судова - почеркознавча експертиза.
Відповідно до висновку Київської незалежної судово - експертної установи № 0507 від 08 липня 2013 року, підпис від імені ОСОБА_3 в копії кредитного договору № 92 від 28 квітня 2009 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3, а також підпис в іпотечному договорі від 28 квітня 2009 року, в заяві індивідуального позичальника на видачу кредиту від 27 квітня 2009 року, в заяві на видачу готівки від 28 квітня 2009 року, виконані відповідачем ОСОБА_3
Таким чином, вказаний висновок почеркознавчої експертизи спростовує висновок експерта № 34 від 03 серпня 2012 року.
Виходячи з положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст..204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК україни, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Між тим, як кредитний договір від 28 квітня 2009 року так і укладені між Банком та ОСОБА_3 договори іпотеки ніким не оспорювалися і недійсними за обставин, на які посилався відповідач не визнані.
Оцінюючи вказані докази в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що спорюваний кредитний договір між Банком та ОСОБА_3 укладено в письмовій формі з додержанням вимог ч.2 ст. 207 ст. 547 ЦК України.
Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи та помилково поклав в основу рішення лише експертний висновок , проведений у кримінальній справі, вирок у якій не ухвалено. А тому прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову Банку.
Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості. Яка підлягає стягненню з відповідача, колегія виходить з такого: заборгованість за кредитним договором станом на 12 червня 2012 року становила 763 367 грн. 81 коп.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що вимоги про стягнення пені заявлені Банком за період з 28 квітня 2009 року, а позов було пред'явлено до суду 13 червня 2012 року.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
Тому вимоги про стягнення пені за період до 13 червня 2011 року заявлені з пропуском передбаченої для таких вимог позовної давності.
У зв'язку з чим, в суд апеляційної інстанції Банком надано інший розрахунок пені, розмір якої за період з 12 червня 2011 року по 12 червня 2012 року, тобто в межах строку позовної давності склав 67 646 грн. 94 коп.
За такого з відповідача підлягає стягненню 708 349 грн. 68 коп. заборгованості за кредитним договором з яких:
273 000 грн. - заборгованості за кредитом; 110 500 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 257 202 грн.74 коп. - заборгованості по процентах за користування кредитом; 67 646 грн. 94 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Враховуючи наведене, а також те, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України слід скасувати, а по справі ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» задовольнити.
Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 06 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ПАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ощадбанк» 708 349 грн. 68 коп. заборгованості за кредитним договором з яких:
273 000 грн. - заборгованості за кредитом; 110 500 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 257 202 грн.74 коп. - заборгованості по процентах за користування кредитом; 67 646 грн. 94 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ощадбанк» 4 891 грн. 50 коп. судового збору.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді