ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/16856/13 29.10.13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант-Авто"
до Приватного акціонерного товариства "Український Страховий Дім"
про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 10030,40 грн
Суддя Полякова К.В.
Представники:
від позивача: Костенко А.О. (дов.№47-1-4/37-Ю від 20.12.2012)
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Український Страховий Дім" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 10030,40 грн.
Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку із пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.13 порушено провадження у справі за вищезазначеним позовом та призначено її розгляд на 26.09.13 року.
У зв'язку із нез'явленням до судового засідання позивача, розгляд справи відкладений на 29.10.13, про що судом винесено відповідну ухвалу від 30.09.13 року.
Відповідачем через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 29.10.13 подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника відповідача у відрядженні.
Під час судового засідання судом оголошено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та з"ясовано думку представника позивача, щодо заявленого відповідачем клопотання.
Представник позивача у судовому засіданні 29.10.13 заперечував проти відкладення розгляду справи та наголосив на тому, що у матеріалах справи достатньо документів для винесення рішення, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку про відсутність підстав задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на таке.
У п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).
При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
У судовому засіданні 29.10.13 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
14.09.11 між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» та Горобцем Ростиславом Володимировичем укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0381288, оформлений відповідним полісом, (а.с. 8) за умовами якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер АА 7539 ВТ, від страхових ризиків , зокрема ДТП (п. А-1 Договору № 19G-0381288).
21.10.11 у місті Києві по вулиці Саперно-Слобідська відбулось зіткнення автомобілів марки «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер АА 7539 ВТ, під керуванням Горобця І.Р., та автомобіля марки «Форд», державний реєстраційний номер 65779КЕ, який на час скоєння ДТП перебував під керуванням водія Мірошника Віталія Петровича. Наведена інформація підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, безпосередньо, Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 109 від 28.10.11, складеної управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління в місті Києві МВС України (а. с. 11).
Під час дорожньо-транспортної пригоди застрахованим транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер АА 7539 ВТ, що належить Горобцю Ростиславу Володимировичу, керував Горобець Ігор Ростиславович, законність перебування за кермом якого підтверджується посвідченням водія та Довіреністю від 24.05.11 року (а. с. 10).
Зазначена вище ДТП сталася з вини водія автомобіля марки «Форд», державний реєстраційний номер 65779КЕ, -Мірошника В.П., внаслідок порушення останнім п.п. 13.1 Правил дорожнього руху, що встановлено постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 11.11.11 року (а. с. 13).
Відповідно до умов Договору добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0381288, укладеного між позивачем та Горобцем Р.В., пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок ДТП - є страховим випадком (п. А-1 Договору добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0381288).
З метою визначення вартості матеріального збитку, позивачем проведено оцінку пошкодженого транспортного засобу марки «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер АА 7539 ВТ, за наслідками якої складено Звіт № 936 від 10.12.11 (а. с. 14-19), відповідно до якого матеріальний збиток складає 22690,44 грн.
Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» керуючись умовами зазначеного вище договору на підставі заяви про порядок виплати страхового відшкодування від 21.12.11, страхового акту № 129181/1030082 від 03.07.12 (а. с. 34) та рахунку-фактури № 1026115 від 27.11.11, яким визначено вартість відновлювального ремонту у розмірі 20660,80 грн., здійснило страхову виплату у сумі 10030,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 75 від 05.01.12 року (а.с. 43).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобілю марки «Форд», державний реєстраційний номер 65779КЕ застраховано відповідачем у справі - Приватним акціонерним товариством «Український страховий дім», згідно інформації за полісом № АА/5057984, отриманої від Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 89).
Отже, оскільки до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 07.02.13 ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» звернулось до відповідача із Заявою № 129181/23/ЮК на виплату страхового відшкодування, відповідно до якої позивач вимагав від ПрАТ «Український страховий дім» сплатити суму страхового відшкодування у розмірі 10030,40 грн. Відповідачем вказана заява отримана, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового повідомлення з відміткою про отримання поштового відправлення, однак відповіді не надав та грошові кошти у розмірі 10030,40 грн. на користь позивача не сплатив, у зв'язку із чим ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» звернулось із даним позовом до суду.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Право зворотної вимоги (регресу) Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» унормовано приписами 1191 ЦК України.
Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки «Форд», державний реєстраційний номер 65779КЕ перебував під керуванням страхувальника відповідача Мірошника Віталія Петровича, вина якого доведена постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 11.11.11 року.
Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер АА 7539 ВТ.
Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Судом встановлено, що страхове відшкодування позивачем - Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» виплачено страхувальнику за договором у розмірі 10030,40 грн., у відповідності до вище вказаних норм законодавства та підтверджено платіжним дорученням № 75 від 05.01.12 року.
Пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно із полісом №АА/5057984, розмір франшизи становить 510,00 грн. Враховуючи визначені полісом розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у сумі 9520,40 грн., тобто за вирахуванням суми франшизи.
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються із положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 9520,40 грн., а тому позовні вимоги визнані судом правомірними, документально доведеними та такими що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" до Приватного акціонерного товариства "Український Страховий Дім" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 10030,40 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» (01023, місто Київ, площа Спортивна, 3; ідентифікацій код 32556540) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, місто Київ, Печерський район, провулок Новопечерський, будинок 19/3; ідентифікацій код 16467237) 9520 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять) гривень 40 копійок суму сплаченого страхового відшкодування та 1633 (одну тисячу шістсот тридцять три) гривні 02 копійки судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні у присутності представника позивача 29.10.13 року.
Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя К.В. Полякова
Повне рішення складено
та підписано 04.11.13 року