Дата документу 05.11.2013
Справа № 334/4565/13-ц
Провадження № 2/334/2096/2013
05 листопада 2013 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Козлової Н.Ю.,
при секретарі Єфремової Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПрАТ „Страхова компанія Юнівес” до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми у порядку регресу
У травні 2013 року до Ленінського районного суду м.Запоріжжя звернувся ПрАТ „Страхова компанія Юнівес” до ОСОБА_1 про стягнення з нього грошової суми у порядку регресу, посилаючись на те, що згідно п. ґ, п.п. 38.1.1, п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Відповідач, в порушення п. 33.1 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ», не надав до ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» протягом трьох днів з дня настання ДТП письмове повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Таким чином у позивача в межах фактично виплаченого страхового відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача .
У судовому засіданні представник позивача, який діє за дорученням, копія якого є в матеріалах справи, наполягаючи на фактах, викладених у позові та с посиланням на норми закону, доводив суду, що предмет позову становить вимога про стягнення на підставі пункту 38.1.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в порядку регресу в сумі 9 277,55 грн., виплаченого страхового відшкодування.
Також представник позивача пояснював, що статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент укладання договору та настання страхового випадку - ДТП) встановлено виключний перелік підстав, за наявності яких страховик має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого ним транспортного засобу.
Так, відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент укладання договору та настання страхового випадку - ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Відповідачем, тобто страхувальником застрахованого ним транспортного засобу протягом трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, не було письмово повідомлено страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, що стало підставою для звернення останнього до суду з регресним позовом в порядку ст. 38 вказаного Закону.
Тобто зазначена правова норма передбачає, що у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, у страховика існує наявність такого права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, а не відсутність такого права.
За приписами пункту 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду регламентовано положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у встановлені законом строки.
На підставі викладеного, представник позивача просив суд задовольнити позов ПрАТ „Страхова компанія Юнівес” у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень пояснював, що згідно підпункту 33.1.2. пункту 33.1. статті 33 Закону України «.Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції чинній на час дорожньо-транспортної пригоди, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
Таким чином, представник відповідача вважає, що зазначена норма не містить підстав для задоволення вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно договору обов”язкового страхування та не передбачає права страховика подати регресні вимоги до особи, яка не повідомила страхову компанію про настання дорожньо- транспортної пригоди, а лише зобов'язує осіб, причетних до неї вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди. А сам факт неповідомлення ПрАТ «Страхова компанія „Юнівес” про дорожньо-транспортну пригоду за відсутності зазначених умов не є підставою для відшкодування ОСОБА_1 в порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування. Просив суд відмовити позивачу у позові.
Розглянувши матеріали справи вислухав пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Законом припускається можливість застосування судової форми захисту цивільних прав та інтересів.
3гідно із ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: визнання права; відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно ст. 10 та ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У судовому засіданні було встановлено, що 15 жовтня 2012 року об 11 год. 30 хв. на перехресті пр. Маяковського та вул. 40 років Радянської України в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки „Porshe Caуеnne”, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки ВАЗ 111930, державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 Внаслідок дорожньо-транспортної приходи були пошкодженні автомобілі.
Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
За страховим полісом №АВ/3374509 від 08.06.2012 року цивільно-правову відповідальність відповідача, як водія, який керував автомобілем марки „Porshe Caуеnne”, державний номер НОМЕР_1 , застраховано ПрАТ «Страхова компанія Юнівес».
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач в порушення п. 33.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не надав протягом трьох днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про незнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна., контактний телефон та свою адресу.
Проте, з таким висновком погодитися не можна.
Згідно з ч.4 ст, 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Актом цивільного законодавства, що регулює правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - полісу № АВ/3374509 від 08 червня 2012 року є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Вказаний закон містить виключний перелік підстав, за якими у страховика після виплати страхового відшкодування виникає право подати регресний позов до страхувальника, який спричинив дорожньо - транспортну пригоду.
Згідно підпункту 38.1.1. г) ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на час пригоди) страховик, після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив порожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Тобто, зазначена стаття передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, внаслідок порушення особою обов'язку визначеному у підпункті 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 Закону.
Відповідно до підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на час ДТП) учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
Суд вважає, що вказані норми не містять підстав для задоволення вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно договору обов'язкового страхування та не передбачає права страховика подати регресний позов до особи, яка не повідомила страхову компанію про настання дорожньо-транспортної пригоди, а лише зобов'язує осіб, причетних до неї вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
Таким чином, з урахуванням системного аналізу наведених законодавчих приписів, а також: доказів по справі, можна зробити висновок, що сам факт неповідомлення страховика про ДТП за відсутність зазначених умов не є підставою для відшкодування страхувальником в порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.
Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 53,59, 60, 88, 143, 144, 212, 213 ЦПК України, ст.15,16 ЦК України, ст..33,38 Закону України „ Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” суд,
У позові ПАТ „Страхова компанія Юнівес” до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми у порядку регресу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.Ю. Козлова