справа № 165/2695/13-ц
провадження №2/165/661/13
04 листопада 2013 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого Ференс-Піжук О.Р.,
при секретарі Харук Ю.І.,
з участю прокурора Недумової С.С.,
представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
представника органу опіки
та піклування ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог служба у справах дітей виконавчого комітету Нововолинської міської ради, про виселення без надання іншого житлового приміщення,-
встановив:
16 серпня 2013 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський звернувся до суду з позовом про виселення з житлового приміщення за адресою 6-мікрорайон, 8/32, в м. Нововолинську Волинської області, ОСОБА_3, ОСОБА_6 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_7, ОСОБА_8 без надання іншого житлового приміщення.
Вимоги мотивує тим, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном. За період проходження служби у військовій частині А 2331 м. Володимир-Волинський, відповідач ОСОБА_3 отримав ордер № 177 на службове житлове приміщення загальною площею 51,30 м. кв., що складається з двох кімнат у квартирі № 32 за адресою м. Нововолинськ, 6-мікрорайон, 8 на склад сім”ї з чотирьох чоловік, а саме: ОСОБА_3 - наймач, ОСОБА_6 - дружина, ОСОБА_7 - син, ОСОБА_8 - дочка.
Вказана службова квартира перебуває у державній власності Міністерства оборони України та знаходиться на балансі позивача. Відповідач ОСОБА_3 переведений для проходження військової служби у м. Мукачево, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини А 2331 №304.
Зазначають, що згідно п. 2 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця). Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.
У відповідності до п. 2.18 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям ЗСУ та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.12.2006 № 577, що діяла на момент вселення відповідачів у вищевказане службове житло, у разі переміщення військовослужбовця по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню у двомісячний термін з дня видання наказу про виключення із списків особового складу військової частини.
Згідно п.3.14 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 N 737, яка діє на момент винекнення спору, у разі переміщення військовослужбовця по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службове жиле приміщення, яке він займав за попереднім місцем служби, підлягає звільненню у двомісячний строк з дня видання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини. Командири військових частин зобов'язані в місячний строк надавати копії наказів про переміщення відповідних військовослужбовців до нового місця служби та враховувати інформацію про передачу службового жилого приміщення військовослужбовцями до КЕВ (КЕЧ) району.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, ОСОБА_1, позовні вимоги підтримали з наведених у позові підстав, просять виселити ОСОБА_3, ОСОБА_6 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_7, ОСОБА_8, з службової квартири, що знаходиться за адресою 6-мікрорайон, 8/32, м. Нововолинськ Волинської області, без надання іншого житлового приміщення. Не заперечили, що ОСОБА_3 продовжує службу у Збройних Силах України, але вказує, що він повинен бути забезпечений житлом за місцем проходження служби в даний час. Зазначає, що на виконання вимог Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 N 737, зобов'язаний звільнити службове житло за адресою: м.Нововолинськ, 6-й мікрорайон буд.8 квартира 32.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що отримавши на сім?ю, в якій двоє неповнолітніх дітей, службове житло під час проходження військової служби у військовій частині №2331, ОСОБА_3 був переведений для проходження служби в іншу військову частину і продовжує військову службу на даний час. По місцю проходження служби на квартирному обліку не перебуває, там службовим житлом не забезпечений. Вказує, що відповідно до ст. 3 Закону України “Про збройні сили України” Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. З'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України входять в загальну структуру ЗСУ. Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 125 ЖК України передбачено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років. Довідкою долученою до матеріалів справи підтверджено, що не заперечують відповідачі, строк його трудової діяльності (служби) в Збройних силах України становить понад 10 років. Вважають, що підстав для виселення його з сім?єю із службового житла без надання іншого житлового приміщення, немає. Просить в позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, думку представника органу опіки та піклування, висновок прокурора, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області №106 від 20 березня 2008 року (а.с.9-12) відповідачу ОСОБА_3, як військовослужбовцю військової частини А2331 на час проходження служби видано службовий ордер на право зайняття службового приміщення за адресою м. Нововолинськ, 6-мікрорайонАДРЕСА_1, яке перебуває у державній власності Міністерства оборони України та знаходиться на балансі квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир-Волинський. (а.с. 18-23).
Наказом командира військової частини А2331 №304 від 24.12.2012 року (а.с.13) підполковник ОСОБА_3 переведений для проходження військової служби в в/ч А1556 міста Мукачево.
Згідно довідки ЖЕК-3 від 04.07.2013 року (а.с.15) на час розгляду справи, у вищевказаній квартирі зареєстроване місце проживання ОСОБА_3, ОСОБА_6, та їх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).
Як вбачається з довідки військової частини А1556 Міністерства оборони України від 25.10.2013 року (а.с.59), підполковник ОСОБА_3, заступник командира військової частини А 1556, на даний час перебуває на військовій службі в вказаній військовій частині, станом на 04 листопада 2013 року його вислуга років складає 20 років 4 місяці 7 днів.
За змістом статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Водночас, організацію забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової військової служби), а також осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов (далі - члени сімей військовослужбовців); порядок надання жилої площі в гуртожитках, визначає Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 року №737.
Згідно з пунктом 3.1 вищеназваної Інструкції, військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом із ними, за відсутності в них за місцем проходження служби житла, мають право на отримання службових жилих приміщень.Службове жиле приміщення надається під час виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці строкової військової служби розміщуються в казармах (на кораблях) згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Пунктом 131 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» передбачено, що військовослужбовці, які проходять строкову військову службу, розміщуються в казармах, а ті, що проходять військову службу за контрактом, - у службових жилих приміщеннях.
Відповідно до статті 125 ЖК УРСР, осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, та осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення, не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення.
З матеріалів справи, зокрема, з послужного списку (а.с.60) вбачається, що відповідач ОСОБА_3 поступив на військову службу в Збройні Сили України з 1 серпня 1993 року і на даний час перебуває на військовій службі у військові частині А1556 Міністерства оборони України.
Як встановлено судом, переведення відповідача ОСОБА_3 відбулось в рамках однієї організації - Збройних Сили України, яка не забезпечила його іншим службовим житлом по місцю проходження військової служби. Отже, припинення трудових відносин не відбулося, а тому підстав для виселення відповідача з службового житла, немає.
Якщо переміщення по службі, незалежно чи зі звільненням та наступним прийняттям на службу в іншу місцевість або без звільнення і з переведенням на службу в іншу місцевість має місце, то добровільне виселення військовослужбовців відповідно до законодавства відбувається одночасно з наданням іншого службового житла, іншого постійного житла, якщо Міністерство оборони України його виділить як особі з вислугою.
У випадку, де є неповнолітні діти, зняття з реєстрації та виселення вказаних осіб відбувається під контролем органу опіки і піклування задля недопущення прав дітей та з метою дотриманням вимог ст.17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» і ст.12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”.
Як наголосила в судовому засіданні представник органу опіки і піклування виконкому Нововолинської міської ради ОСОБА_5, неповнолітні діти відповідача не можуть бути виселені із службового житла, де зареєстровані і проживають, оскільки на даний час вони не мають на праві користування чи на праві власності іншого житлового приміщення.
Вказану обставину не заперечили в суді представники позивача, як і не надали суду, на виконання вимог ст.60 ЦПК України, належних доказів, що підтверджують підставність та правомірність заявлених вимог, і не спростували заперечень відповідача на позов.
Проаналізувавши надані сторонами і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи наведені вище норми матеріального і процесуального законодавства, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи, що службове житло не підлягає звільненню ні добровільно, ні в судовому порядку до моменту надання іншого житла, в тому числі службового, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 212, 213, 214, 215, 217 ЦПК України, на підставі ст.ст. 118, 124, 125 ЖК України, п. 3.1 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 N 737, ст.ст. 17, 18 Закону України "про охорону дитинства", ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” , Закону України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” - суд
вирішив:
У задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_6 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_7, ОСОБА_8 з житлового приміщення за адресою: 6-мікрорайонАДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий підпис
Згідно з оригіналом
Суддя О.Р. Ференс-Піжук