Справа № 107/9500/13-ц
Провадження № 2/107/2666/2013 р.
Рішення
Іменем України
31 жовтня 2013 року м. Керч
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Собєщанській Н.В., при секретарі Нікітіній О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керч цивільну справу за позовом Публічного|прилюдного| акціонерного товариства|товариства| комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Встановив:
У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути із відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 22 083, 51 грн. та судові витрати - 229, 40 грн. Вимоги мотивує тим, що 26 травня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4 600 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник в порушення умов договору та чинного законодавства не належним чином сплачував періодичні платежі, передбачені умовами укладеного договору, у зв'язку з чим за станом на 31.08. 2013 року заборгованість перед банком становить - 22 083 грн. 51 коп.
Представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, в судовому засіданні, позов підтримала та просила задовольнити у повному обсязі, додатково пояснила, що у заяві про видачу кредитної картки яку особисто підписав відповідач, він підтвердив факт ознайомлення з умовами та правилами надання кредитної картки. З заявою про припинення дії договору не звертався, листів не надсилав. Про зміну номеру телефону не повідомляв належним чином. Остання сума погашення кредиту була внесення 02.09.2009 року. У відповідача була підключена система сповіщення по телефону про умови та зміни кредиту «Мобайл».
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Не заперечував факт того, що у 2006 році отримав кредитну картку, користувався нею, сплачував усі суми. Але після того, як несанкціоноване була знята сума більш 4000 грн. на поповнення номеру телефону, який раніше був його, та проданий компанією МТС іншій особі, оскільки він більш двох років ним не користувався, він погасив частку своєї заборгованості за кредитною карткою у вересні 2009 року та більше не користувався карткою. З заявою про припинення дії кредитного договору не звертався. Про зміну номеру телефону повідомив усно робітнику банку, не бачив вносив останній чи ні відомості про зміну номера телефону до його анкети. На питання суду та представника позивача повідомив, що з заявою та анкетою при підписанні та отримання кредитної картки знайомився та підписував особисто.
Представник відповідача, ОСОБА_3, діючій на підставі належним чином оформленої довіреності, у судовому засіданні підтримав думку свого довірителя в частині не визнання позову та відмови у його задоволенні. Підтвердив у судовому засіданні факт оформлення кредитної кратки ОСОБА_1 в установі позивача. Після зміни номеру телефону повідомив робітника установи банку усно. Номер телефону було заблоковано та продано компанією МТС, оскільки ОСОБА_1 тривалий час не користувався нею. ОСОБА_1 неодноразово звертався до банку з заявами про проведення службового розслідування факту зняття грошових коштів з рахунку, але ні хто не бажав розбиратись у даній ситуації. При отримання кредитної картки копію договору не отримав, з умовами договору та правилами користування кредитною карткою не ознайомили. На питання суду повідомив, що ОСОБА_1 з заявами до головного офісу банку не звертався, звертався лише до відділення у грудні 2008 року, після чого ні яких дій не проводив.. З заявою про розірвання договору не звертався. Вважає, що банк чекав дуже тривалий час для звернення до суду з позовом.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 26 травня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, згідно з умовами якого, позивач надав відповідачу кредит у сумі 4 600, 00 грн. зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення що відповідає строку дії картки. (а. с. 6-10).
Як випливає з матеріалів справи, банк свої зобов'язання за договором виконав, надав відповідачу кредит у сумі - 4 600, 00 грн., проте відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, не сплачував періодичні платежі, передбачені умовами укладеного договору, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2013 року заборгованість перед банком становить - 22 083, 51 грн., і яка складається з: заборгованості за кредитом - 6 136, 41 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 14 419,31 грн., штрафу (фіксованої частини) - 500, 00 грн. штрафу (процентної складової) - 1 027, 79 грн., що підтверджується розрахунком, що є в матеріалах справи (а. с. 4-5).
Як слідує з п. 29 Постанови №5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.
Як визначено в Постанові Верховного Суду України від 11.07.2012 року у справі 6-63цс12, момент укладення договору пов'язується з моментом передання грошей. Однак кредитний договір, спір щодо якого вирішено у справі, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
У даному випадку, стороні досягли згоди підписав заяву на відкриття та отримання карткового рахунку.
Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений у зобов'язанні строк (термін).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.6.5 Умов надання банківських послуг,- позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно до п.6.6. даних умов, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту ( у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплатити винагороду банку.
Посилання представника відповідача на пропуск строку позовної давності банком при зверненні до суду, судом вважаються такими, що не відповідають наданими суду доказами, оскільки відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, але якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується та такий же термін.
Відповідач у судовому засіданні підтвердив факт тог, що ні які заяви про припинення дії договору до установи банку не подавав.
Посилання відповідача на його звернення до установи банку з заявою від 29.08.2008 року про проведення службового розслідування по факту зняття грошових коштів, судом не оцінюються як докази неналежного виконання умов договору зі сторони банку. Оскільки на дану заяву було надано відповідь, вих.. № 2555 від 15.12.2008 року, у якій було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 та службове розслідування закінчено.
Також не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні посилання відповідача на неналежне виконання своїх обов'язків робітниками банку, оскільки як убачається з постанови ДІМ 1 ВМ КМУ від 12.09.2009 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 по факту несанкціонованого зняття грошових коштів.(а.с.24)
Інших доказів, які підтверджували відсутність грошових зобов'язань відповідача перед банком, відповідачем суду не надано та такі докази не містяться у матеріалах справи.
Суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем, як такий що зроблений відповідно до умов договору та відповідає вимогам чинного законодавства.
Під час вирішення спору між сторонами суд приймає до уваги положення ст.. 60 ЦПК України, якою встановлено, що «Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.».
Таким чином, на підставі доказів які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Будь-яких доказів в спростування позову відповідач суду не надав і таких доказів не містять матеріали справи.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею витрати і документально підтверджені судові витрати в сумі 229 грн. 40 коп. судового збору (а.с. 1). Отже, ці витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 30,88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_4 “Приватбанк ”(РР 29092829003111, МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором станом на 31.08.2013 року у розмірі 22 083,51 грн. (двадцять дві тисячі вісімдесят три гривні 51 коп.), де заборгованість за кредитом - 6 136,41 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 14 419,31 грн., штраф (фіксована частина) - 500, 00 грн. штраф (процентна складова) - 1 027,79 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) на користь Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_4 “Приватбанк ”(РР 64993919400001, МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570) у відшкодування судових витрат - 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень 40 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Керченський міський суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений 01.11.2013 року
Суддя /підпис/ ОСОБА_5
З оригіналом згідно:
Суддя -