10.4.1
Іменем України
06 листопада 2013 року Справа № 812/8518/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ушакова Т.С.,
при секретарі судового засідання Вороніній Г.М.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Лисичанського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 1 519,56 грн.,-
07 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Лисичанського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 1 519,56 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Лисичанському міському центрі зайнятості з 20.05.2013 по 02.07.2013. 20.05.2013 на підставі заяви ОСОБА_1, в якій зазначено, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не є найманим працівником, не уклала договір цивільного-правового характеру, не навчається на денній формі навчання, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугою років, їй було надано статус безробітної та розпочата виплата допомоги по безробіттю. З пам'яткою «Ваші права - Ваші обов'язки» ОСОБА_1 була ознайомлена 20.05.2013.
25.06.2013 було виявлено, що згідно ідентифікаційного номера НОМЕР_1 у електронній базі даних «Довідник ПОУ (ЄДРС)» значиться ОСОБА_1, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець. В результаті чого було направлено запит до державного реєстратора виконавчого комітету Лисичанської міської ради про надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно ідентифікаційного номеру НОМЕР_1, від 26.06.2013 за №8/07-1502, який було зареєстровано у державного реєстратора за №10/10-443 від 26.06.2013.
Згідно отриманого Витягу за №10/10-443 від 26.06.2013 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було встановлено, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрована як фізична особа-підприємець з 18.08.1995 по теперішній час.
Згідно ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 20.05.2013 у Лисичанському міському центрі зайнятості зареєстрована ОСОБА_1, а згідно ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 у державного реєстратора зареєстрована ОСОБА_1 яка є фізичною особою-підприємцем. За даними ідентифікаційного номера НОМЕР_1 можна зробити висновок, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є одна і та ж сама людина, яка перебувала на обліку як безробітна з 20.05.2013, а з 18.08.1995 є фізичною собою-підприємцем. Також це підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_1.
За результатами проведення розслідування страхового випадку Лисичанським міським центром зайнятості було складено акт № 303 від 02.07.2013.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не повідомила 20.05.2013 під час надання статусу безробітного про те, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець, Лисичанським міським центром зайнятості 09.07.2013 прийнято рішення про повернення ОСОБА_1 отриманої допомоги по безробіттю за період з 20.05.2013 по 02.07.2013.
У період з 20.05.2013 по 02.07.2013, згідно довідки №8/06-2137 від 09.07.2013, ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю в сумі 1 519,56 грн.
12.07.2013 ОСОБА_1 було направлено лист №8/08-2164 про добровільне повернення коштів, лист нею не отримано, кошти до теперішнього часу не повернуто.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надав клопотання про розгляд справи за без його участі, в якому підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення» № 05.07.2012 № 5067-VІ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VІ до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
До зайнятого населення також належать:
непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;
батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.05.2013 до Лисичанського міського центру зайнятості звернулася ОСОБА_1 із заявою про надання їй статусу безробітної. У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначено, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, неє найманим працівником, не укладала договір цивільно-правового характеру, не навчається на денній формі навчання, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років.
На підставі наказів Лисичанського міського центру зайнятості від 20.05.2013 №НТ130520 та від 27.05.2013 №НТ130527 ОСОБА_1 надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.
Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 303 від 02.07.2013 підтверджується, що 25.06.2013 позивачем було виявлено, що згідно ідентифікаційного номера НОМЕР_1 у електронній базі даних «Довідник ПОУ (ЄДРС)» значиться ОСОБА_1, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець. В результаті чого було направлено запит до державного реєстратора виконавчого комітету Лисичанської міської ради про надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно ідентифікаційного номеру НОМЕР_1, від 26.06.2013 за №8/07-1502, який було зареєстровано у державного реєстратора за №10/10-443 від 26.06.2013.
Згідно отриманого Витягу за №10/10-443 від 26.06.2013 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було встановлено, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрована як фізична особа-підприємець з 18.08.1995 по теперішній час.
Згідно ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 20.05.2013 у Лисичанському міському центрі зайнятості зареєстрована ОСОБА_1, а згідно ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 у державного реєстратора зареєстрована ОСОБА_1 яка є фізичною особою-підприємцем. За даними ідентифікаційного номера НОМЕР_1 можна зробити висновок, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є одна і та ж сама людина, яка перебувала на обліку як безробітна з 20.05.2013, а з 18.08.1995 є фізичною собою-підприємцем.
Викладене свідчить про те, що ОСОБА_1 не повідомила позивача під час надання статусу безробітного про те, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець, чим порушила вимоги ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-ІІІ, згідно якої застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.07.2013 Лисичанським міським центром зайнятості винесено наказ № 106 про повернення коштів, отриманих ОСОБА_1 в якості допомоги по безробіттю.
Згідно довідки №8/06-2137 від 09.07.2013 Лисичанського міського центру зайнятості, ОСОБА_1 в період з 20.05.2013 по 02.07.2013 отримала допомогу по безробіттю в сумі 1 519,56 грн.
Суду не надано доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 1 519,56 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 11.11.2013.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Лисичанського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 1 519,56 грн. задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_1) на користь Лисичанського міського центру зайнятості допомогу по безробіттю в сумі 1 519,56 грн. (одна тисяча п'ятсот дев'ятнадцять гривень 56 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.11.2013.
Суддя Т.С. Ушаков