06 листопада 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Савчук М.< Головуючий суддя / По-батькові >.
суддів: Половінкіної Н.Ю, Бреславського О.Г.
секретар Скрипник С.В.
за участю представника ПАТ КБ « Приватбанк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 серпня 2013 року,
У травні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 04 серпня 2006 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до п. 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг, з якими відповідач був ознайомлений при укладенні договору та посвідчив своїм підписом, визначено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.
Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 032 грн. 30 коп. та вирішити питання судових витрат.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
22ц-1424/ 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Піхало Н.В.
Категорія 19/27 доповідач Савчук М.В.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вирішити питання судових витрат.
Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
На думку апелянта, суд неправильно застосував до правовідносин сторін положення ч. 2 ст. 258, ч. 4 ст. 267 ЦК України, посилаючись на п. 9.3. Умов і правил надання банківських послуг.
В заперечення на апеляційну скаргу відповідач просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом за межами позовної давності, перебіг якої почався з дати закінчення дії платіжної картки і відповідно дії кредитного договору.
Колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та ґрунтуються на законі.
Як встановлено судом, 04 серпня 2006 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Згідно розрахунку банку заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 29 березня 2013 року становить 39032,30 грн., яка складається із наступного: 10063,52 грн. - заборгованість за кредитом; 26633,91 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг; 1834,87 грн. - заборгованість по штрафам.
Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язанями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як вбачається зі змісту заяви та п.3.1.1. Умов і правил надання банківських послуг строк дії кредитного договору відповідає терміну дії картки (а.с.9-12).
Оскільки платіжна картка діяла з 04 серпня 2006 року по 04 серпня 2008 року, то з 04 серпня 2008 року почався перебіг позовної давності.
З позовом до суду ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулося 29 травня 2013 року, тобто за межами строку, встановленого законом для звернення до суду з вимогою про захист цивільного права.
Крім того, судом установлено, що у 2008 році ОСОБА_2 втратив кредитну картку, про що у визначеному порядку повідомив банк. У цьому ж році кредитну картку було заблоковано, після чого відповідач не звертався до банку з вимогою про надання нової картки, вона йому не видавалась. Дана обставина не заперечується позивачем.
За змістом ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
У п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 „Про судову практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовами про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини 13 статті 11 Закону У країни „Про захист прав споживачів" застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Безпідставним є посилання апелянта на те, що кредитний договір згідно з п. 9.12. Умов і правил надання банківських послуг був пролонгований, оскільки у відповідності до п. 3.1.3. Умов і правил надання банківських послуг по закінченню строку дії платіжна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії).
Доказів того, що банк надав відповідачу картку з новим строком дії, суду не надано.
Необгрунтованими є посилання апелянта на те, що сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності стосовно виконання умов договору, встановивши строк дії договору, що рівний строку дії картрахунку, який відкривається на невизначений термін, оскільки не доведено належними доказами.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 серпня 2013 року залишити без мін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :