Справа № 716/991/13-к
07.10.2013 року Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:
головуючої судді - Сірик І.С.
при секретарі - Кулька О.М..
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - Данко А.В., Арсеній А.В., Максименко О.Р.
обвинуваченого - ОСОБА_1
потерпілого - ОСОБА_2
захисника - ОСОБА_3
представника потерпілого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012270090000038 від 03.12.2012 року, по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 районну Чернівецької області, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, на утриманні має п»ятьох неповнолітніх дітей, працюючого майстром поточного ремонту ДНЗ №1 в м. Заставна, раніше не судимого,
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.2 КК України,-
ОСОБА_1 03.12.2012 року приблизно о 09 год. 10 хв., знаходячись на автодорозі по вулиці Садовій в м. Заставна Чернівецькій області, на грунті раптово виниклих неприязних відносин розпочав конфлікт з ОСОБА_2, в ході якого наніс декілька ударів руками в область голови, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді: струс головного мозку, забійна рана м»яких тканин голови акулової ділянки справа, які згідно висновку експерта № 104-мд від 21.01.2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу здоров»я.
Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав, показав, що 03.12.2012 року перебуваючи в себе на подвір»ї почув, крики які лунали з вулиці, та побачив, що відбувається конфлікт між ОСОБА_2 та його тещею ОСОБА_5 В той час його дружина ОСОБА_6 пішла подивитися чому саме відбувається конфлікт. Згодом почув як кричала ОСОБА_5 і вибігши на вулицю побачив як ОСОБА_2 тягнув його дружину по болоті, яка була непритомна, кофта її була піднята до верху. Чому дружина була непритомна і чи ОСОБА_2 наносив їй побої не бачив. Він підбіг і штовхнув ОСОБА_2 від чого останній упав на плечі. Після чого намагався дружину підняти, але оскільки остання була важка потерпілий йому допоміг донести її до будинку. Заявлений ОСОБА_2 цивільний позов не визнає в повному об'ємі, просить відмовити в його задоволенні.
Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1М свою вину не визнав, його вина у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.125 ч.2 КК України, в судовому засіданні знайшла своє підтвердження і доведена повністю сукупністю досліджених доказів.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що 03.12.2012 року він взяв вила та вийшов на дорогу біля свого будинку, щоб розчисти канаву, щоб вода могла протікати. Однак ОСОБА_5 підійшла до нього і почала з ним конфлікт, щоб він цього не робив, оскільки він забирав фосу не біля своєї територію. Проте він знаючи, що дана особа є конфліктною, не звертаючи на неї уваги продовжував розчищати канаву. Згодом до неї приєдналася її донька ОСОБА_1
Г.М., яка також почала кричати та його штовхати. Оскільки він на неї також не звертав уваги, остання взяла в руки, те сміття, яке він викидав з канави і викинула йому на голову. Коли він розвертався, ударив її верхньої частиною вил, від чого остання впала в канаву. Побачивши це, він намагався її витягнути з канави, при цьому він її не оголяв. Коли вибіг на вулицю ОСОБА_1, підбіг до нього та наніс декілька ударів, від яких він упав на землю. Коли він піднявся, побачив, що ОСОБА_1 намагався підняти дружину, проте не зміг, тому відповідно він допоміг йому занести дружину до будинку.
Заявлений цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрати пов»язаних зі сплатою правової допомоги підтримує в повному об'ємі.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що обвинувачений та потерпілий є його сусідами. Так, 03 грудня 2012 року, коли вийшов на вулицю побачив, що відбувся конфлікт між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який в той час розчищав сміття з канави, між ними розпочалася штовханина. Коли вже ОСОБА_8 була на землі, до них підбіг чоловік останньої. На його думку, ОСОБА_1 не міг би зрозуміти що відбувається між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, оскільки сам конфлікт та чому саме його дружина була не землі він не бачив. Коли ОСОБА_1 підбіг до ОСОБА_2 та наніс йому декілька ударів, проте куди саме він на наніс удари не звернув уваги. Причина конфлікту йому не відомо та невідомо від чого саме ОСОБА_8 впала на землю.
В судовому засіданні додатковий свідок ОСОБА_5, суду показала, що 03 грудня 2012 року, між нею та ОСОБА_2 виник конфлікт, через те що, останній біля території її господарства на дорозі розчищав фосу. Згодом вона пішла до свого будинку, та через вікно бачила тільки верх вил, які були у ОСОБА_2 та те, що останній то пригинався то піднімався. Вибігши на дорогу побачила, як її донька лежить на землі, а ОСОБА_2 піднімав її за руки. Тому, почала кричати і побігла викликала міліцію та швидку. Коли побачила, як іде чоловік доньки, вона йому сказала, чому він так повільно іде, коли його дружина лежить на землі непритомна. Чи наносив удари ОСОБА_2 їй доньці ОСОБА_8 безпосередньо вона не бачила, припускає, що вилами декілька разів. Чи наносили удари ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одне одному не бачила. Конфлікт, який відбувся між ОСОБА_2 та його донькою, її зять ОСОБА_1 не бачив, оскільки останній прийшов пізніше коли донька вже була непритомна.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6, суду показала, що 03 грудня 2012 року, перебуваючи в себе на подвір»ї почула, як на дорозі відбувається конфлікт між її матір»ю та ОСОБА_2, оскільки останній наводив порядки біля території господарства матері. Вона підійшла до ОСОБА_2 та пригнулася щоб рукою забрати з канави сміття, однак коли нагнулася відчула сильний біль в області шиї від чого втратила свідомість. Чи наносили удари ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одне одному вона не бачила, оскільки була непритомна.
Крім показів потерпілого та свідків вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення ґрунтується на доказах, безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи.
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_2 від 03.12.2012 року, з даних якої вбачається, що 03.12.2012 року біля 10 год. 30 хв. ОСОБА_1 наніс декілька ударів ОСОБА_2 (а.с.5).
Протоколом проведення слідчого експерименту від 23.05.2013 року та відповідною фото таблицею до протоколу, в ході якого обвинувачений ОСОБА_1 розповів та показав, при яких обставинах мав місце конфлікт , під час якого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження.
З висновку судово-медичної експертизи № 104 мд від 18.01.2013 року вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи у ОСОБА_2В згідно наданих медичних документів, останній з 03.12.2012 року по 10.12.2012 року знаходився на стаціонарному лікуванні в відділенні хірургії Заставнівської ЦРЛ з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана м»яких тканин акулової ділянки справа. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті дії твердих тупих предметів, можливо при обставинах та в строк вказаний в фабулі постанови, і відносяться легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров»я. Наявні у ОСОБА_2 тілесні ушкодження виникли в результаті не менше як одної травмуючої дії.
Що стосується показів обвинуваченого ОСОБА_1 в частині невизнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.2 КК України, то суд вважає, що даним показам в цій частині необхідно дати критичну оцінку, розцінивши їх як обрану лінію та метод самозахисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин. Вказане
спростовується показами потерпілого ОСОБА_2В, свідків, письмовими доказами по справі.
Крім того суд прийшов до висновку, що в основу вироку необхідно покласти покази потерпілого ОСОБА_2В, свідків обвинувачення ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, оскільки вони є правдивими, перевірені в судовому засіданні та узгоджуються між собою, а тому підстав сумніватися в їх істинності та правдивості немає.
Суд критично відноситься до посилань захисника та показань обвинуваченого ОСОБА_1 у яких заперечується наявність у останнього умислу на заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2В, повідомляючи при цьому, що у тій ситуації, яка виникла 03.12..2012 року мало місце з боку обвинуваченого необхідна оборона від неправомірних дій потерпілого ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_8 та вважає надання цих показань, як спробу уникнути кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину. До цього висновку суд прийшов проаналізувавши діюче законодавство та всі матеріали кримінального провадження в їх сукупності і він ґрунтується на наступному.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Як встановлено судом, 03.12.2012 року під час суперечки ОСОБА_2 із ОСОБА_8, а також момент нанесення удару потерпілим по відношенню до ОСОБА_8 обвинувачений не бачив. Крім того, згідно показів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5, обвинувачений ОСОБА_1 не міг усвідомити що саме відбувається із його дружиною, а саме чи наносять їй тілесні ушкодження чи надають допомогу, оскільки свідком конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 останній не був. Також даний факт, спростовується і показами свідка ОСОБА_5, яка вказала, що спочатку обвинувачений не поспішав надавати допомогу своїй дружині, вже після того, як вона почала кричати, чого він так повільно іде, обвинувачений підбіг та відштовхнув ОСОБА_2
З огляду на це суд вважає, що в момент нанесення потерпілому ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 не перебував у стані необхідної оборони чи у стані перевищення її меж, а діяв в присутності охорони та інших осіб, умисно з метою протиправного заподіяння тілесного ушкодження потерпілому.
Проаналізувавши вищенаведені докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю. Дії обвинуваченого за даною статтею необхідно кваліфікувати - як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу здоров»я.
Відповідно до ст. 65 КК України, п. 1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, згідно вимог ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання суд, враховує, відомості, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1, а саме те що останній по місцю проживання та по місцю роботи характеризується позитивно, на утриманні має п»ятьох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії невеликої тяжкості, на диспансерному обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, шкоду завдану його діями не відшкодував. Суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства та покарання належить призначити у виді штрафу у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин, оскільки обвинувачений офіційно працює, а отже сплата штрафу на користь держави, буде покаранням, яке є необхідним й достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав для застосування ст. 69 КК України, суд не вбачає, оскільки відповідно до вимог
вказаної статті за наявності кількох обставин, що пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу. Проте судом не встановлено, обставин, які пом»якують покарання ОСОБА_1, оскільки останній винну у вчиненому кримінальному правопорушенню не визнав, добровільно завдану шкоду не відшкодував.
При вирішенні цивільного позову заявленого потерпілим ОСОБА_2, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 28 КПК України - потерпілий вправі пред"явити позов про стягнення моральної шкоди в кримінальному процесі.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4"Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди - розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і т.д.
Згідно ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійсненні ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Враховуючи, що вина обвинуваченого ОСОБА_1М доведена повністю, суд вважає, що вимога щодо стягнення моральної шкоди є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, оскільки при визначенні розміру моральної шкоди, яку слід стягнути, суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_1 на даний час працює, на утриманні має п»ятьох неповнолітніх дітей, матеріальні збитки не відшкодував в добровільному порядку, тому слід стягнути з останнього 500 грн. моральної шкоди.
Що стосується матеріальних збитків в сумі 187 грн., в даній частині слід відмовити з наступних підстав, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів того, що ліки згідно чеку придбані саме на лікування, оскільки товарний чек не містить ідентифікаційних ознак з яких можна встановити назву, вид ліків. Інших доказів суду не надано.
Крім того, відповідно до ст. 118 КПК України процесуальні витрати скаладаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов»язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат пов»язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат пов»язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Частина 2 ст. 120 КПК України передбачає, що витрати, пов»язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.
Потерпілим по справі понесено витрати пов»язані із сплатою витрат на правову допомогу своїм представником в розмірі 3850 грн., що відповідно підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією № 7 від 30 вересня 2013 року. Оскільки дані витрати документально підтверджені, їх слід стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого.
Речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.125 ч. 2 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п»ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави.
Цивільний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 500 (п»ятсот) грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п»ятдесят) грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Заставнівський районний суд Чернівецької області.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні при ухваленні вироку, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя І.С. Сірик