Справа № 764/2463/13-ц
Провадження № 2/764/1563/2013
Категорія 45
"07" листопада 2013 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі
головуючого судді - Лушнікова В. Ф.,
при секретарі - Габдрахманової З.Ш.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної власності на майно, нажите під час шлюбу,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд визнати право спільної власності на майно, нажите під час шлюбу.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що спірне майно - гараж №768 у гаражному кооперативі „Мечта”, придбано за спільні кошти в 1984 році, коли позивач з відповідачем були у шлюбі. Під час розірвання шлюбу в 2001 році спору з приводу користування майном не виникло. Весь цей час позивач ним користується, сплачує пайові внески, має членську книжку. В січні 2013 року відповідач повідомила позивача, що має намір передати гараж доньці колишнього подружжя і написала про це заяву до кооперативу. Позивач не згоден з цим, в зв”язку з чим вимушений звернутися до суду із зазначеним позовом.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позові, просив позов задовольнити та пояснив, що заключення мирової угоди не можливе.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 просила суд позов залишити без задоволення та пояснила, що під час розгляду справи у суді про розірвання шлюбу позивач та відповідач за взаємною угодою розділили сумісно нажите майно, в тому числі спірний пай на гараж. ОСОБА_2 була і є власницею гаражу, позивач протягом 12 років не пред”являв жодних претензій з приводу цього. Сторони по справі не ведуть сумісного господарства з 1993 року, тобто більше 20 років.
Відповідач ОСОБА_2 в суді підтримала свого представника і пояснила, що мирова угода між нею та позивачем не можлива, все майно поділено в добровільному порядку.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 1969 року, який було розірвано 30 січня 2001 року, актовий запис № 44 зроблено відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінського району м. Севастополя.
Під час шлюбу, у 1984 році подружжя ОСОБА_2 побудувало гараж у гаражному кооперативі Мечта” на гроші сім”ї, членом кооперативу зареєстрували ОСОБА_2
У відповідності до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Статтею 70 СК України, передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Враховуючи, що гараж № 768 було побудовано у 1984 році, тобто в період шлюбу сторін по справі, тому відповідно до чинного сімейного законодавства воно є спільною власністю чоловіка та дружини.
Що стосується заяви відповідача ОСОБА_2 щодо посилання про позовну давність, як встановлено в судовому засіданні поясненнями сторін, після розірвання шлюбу все спільне майно було розділено за спільною згодою сторін. Позивач до фактичного дня подачі заяви користування спірним гаражем до звернення про його передачу у одноосібну власність іншій особі. При таких даних вважати, що позивачем пропущено строк позовної давності не є можливим.
Відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального Кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 800,00 грн. оскільки є їх документальне підтвердження.
На підставі ст.ст. 72 СК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 179, 212-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю пай на гараж №768 в гаражному кооперативі „Мечта” по вулиці Генерала Коломійця в м. Севастополі за ОСОБА_2, ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 800 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м.Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя -