Справа № 751/6080/13-к Головуючий у І інстанції Маслюк Н.В.
Провадження № 11-кп/795/346/2013
Категорія - ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач Лазоренко М. І.
06 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіЛазоренка М. І.
суддів Мельниченка Ю.В., Трейтяк О.П.
при секретарі Олійник О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 вересня 2013 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120132600110000136 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Городня, українця, громадянина України, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 фактично проживаючого: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю прокурора Гапеєвої Н.П.
захисника ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_2
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 вересня 2013 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_2 визначено рахувати з моменту його затримання - з 23 березня 2013 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1985 грн. 95 коп. процесуальних витрат.
Питання про речові докази вирішено в порядку статті 100 КПК України.
Як встановлено судом першої інстанції, 23 березня 2013 року, близько 3 години, в квартирі АДРЕСА_1 між господарем квартири ОСОБА_4 та його сином ОСОБА_2, після сумісного вживання спиртних напоїв, виникла сварка, яка перейшла в бійку, в результаті якої ОСОБА_2 наніс своєму батьку кілька ударів кулаками по обличчю. Після чого, ОСОБА_2, маючи на меті позбавити життя ОСОБА_4, наніс останньому удар ножем в ділянку грудей, в результаті чого завдав йому тілесних ушкоджень у виді проникаючого колото-різаного поранення грудної порожнини з ушкодженням серця, гемоперикардом та лівобічним гемотораксом, крововтрати та геморагічного шоку, внаслідок яких ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 помер на місці. Згідно висновку судово-медичної експертизи від ІНФОРМАЦІЯ_2 № 37, тілесні ушкодження утворені дією колючо-ріжучого знаряддя спереду-назад, стосовно живої людини відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя та мають прямий причинно-наслідковий зв'язок з настанням смерті ОСОБА_4
Не погоджуючись з рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити та перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, в зв'язку з чим призначити йому більш м'яке покарання.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений посилається на відсутність у нього умислу та мотиву на позбавлення життя батька, з яким були добрі стосунки. Вбивство вчинив з необережності, оскільки, коли побачив у батька в руках ніж, побіг до нього та зачепився за стілець, схопив батька за руку, якою він тримав ніж, але встиг лише висмикнути його з грудей. Покази працівникам міліції давав, перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та захисника, які просили подану апеляційну скаргу задовольнити з викладених в ній підстав, прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах, яким дана належна юридична оцінка.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_2 вину не визнав та показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року він разом з батьком вживав спиртні напої, після чого між ними виникла сварка через безлад у квартирі та постійного вживання батьком алкогольних напоїв, в ході якої він декілька разів ударив долонею батька по обличчю. Під час сварки батько взяв ніж та підставив до своїх грудей. Він хотів забрати у батька ніж та почав бігти до нього, але зачепившись за стілець, руками схопився за руку батька, якою він тримав ніж, та встиг лише витягнути ніж з грудей останнього. Після скоєного батько казав, що почуває себе нормально та швидку викликати непотрібно. Він пішов відпочивати, а коли прокинувся вранці, то батько був мертвий. Він пішов до міліції та розповів про все що сталося. Зазначає, що умислу на позбавлення життя батька у нього не було, все сталося з необережності. В скоєному кається.
Проте не дивлячись на фактичне не визнання ОСОБА_2 вини його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується іншими доказами по справі.
Зокрема, рідний брат ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що стосунки між братом та племінником були напруженими, сварки виникали через безпорядок в братовій квартирі.
Свідок ОСОБА_6 в суді першої інстанції показав, що часто бачив на обличчі свого дядька ОСОБА_4 синці та садна. Останній пояснював, що це його бив ОСОБА_2 Між обвинуваченим та дядьком постійно виникали конфлікти через зловживання останнім спиртними напоями. Про смерть дядька дізнався від сусідів, які повідомили, що він помер від тілесних ушкоджень, які спричинив син.
Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_7, працівник міліції, показав, що йому зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що в ході конфлікту між ним та батьком він завдав останньому тілесні ушкодження. Також він повідомив, що завдав батьку удар ножем в область грудей.
Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, допитані в судовому засіданні суду першої інстанції, показали, що вони були присутні в якості понятих під час огляду квартири ОСОБА_2, в ході якого ОСОБА_2 пояснював, що між ним та батьком виникла сварка, в ході якої він кинув ножа в батька. Показання обвинувачений давав добровільно.
З показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, допитаних в суді першої інстанції, слідує, що вони буди понятими під час проведення слідчого експерименту по факту вбивства ОСОБА_4, в ході якого обвинувачений показав як саме батько тримав ніж, яким чином він натиснув на ніж та витягнув його з тіла батька. Показання обвинувачений давав добровільно, ніякого тиску на нього з боку працівників міліції не було.
Наведені свідчення свідків суд обґрунтовано поклав в основу вироку, дав їм оцінку та правильно визнав їх достовірними, оскільки вони підтверджують обставини вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення, узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами, зібраними по справі.
Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 25.03.2013 року за участю обвинуваченого ОСОБА_2, останній в присутності захисника добровільно розповів та показав на місці, яким чином наніс удар ножем своєму батькові, внаслідок якого останній помер (т. 1 а.п. 54-60).
Показання обвинуваченого про нанесення удару ножем не суперечать висновкам судово-медичної експертизи №37 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, згідно якої причиною смерті ОСОБА_4 є проникаюче колото-різане ушкодження грудної порожнини з ушкодженням серця, гемоперикардом та лівобічним гемотораксом, спричинена ним гостра крововтрата з подальшим геморагічним шоком. Характер трупних плям, трупного заклякання, трупного охолодження, дають можливість припускати, що смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року. При експертизі трупу ОСОБА_4 виявлені численні крововиливи обличчя, тулуба та нижніх кінцівок, забійні рани та крововиливи обох вушних раковин, утворені дією твердих тупих предметів, за механізмами ударів, стосовно живої людини, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, прямого причинно-наслідкового зв'язку зі смертю останнього не мають; колото-різані рани першого пальця правої та тильної поверхні лівої китиць, утворені дією гострого предмету, за механізмами коління та різання, стосовно живої людини, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, прямого причинно-наслідкового зв'язку зі смертю останнього не мають; поперечні переломи 2-5 ребер праворуч, утворені дією тупих твердих предметів за механізмами ударів, стосовно живої людини, відносяться до категорії тілесних ушкоджень, середнього ступеню тяжкості, прямого причинно-наслідкового зв'язку зі смертю ОСОБА_4 не мають; проникаюче колото-різане поранення грудей з ушкодженням серця, гемоперикардом та лівобічним гемотораксом, утворене дією колото-ріжучого знаряддя спереду-назад, стосовної живої людини відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, має прямий причинно-наслідковий зв'язок зі смертю ОСОБА_4 Тілесне ушкодження, яке спричинило смерть, не протирічить можливості самостійних дій у короткий час після його отримання. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_4 виявлений етанол в концентрації 1,1 г/л, що, стосовно живої людини, відповідає алкогольному сп'янінню легкого ступеню ( т. 1 а.п. 72-74).
Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 720 від 12.09.2013 року, виявлені тілесні ушкодження на тілі трупа ОСОБА_2, які вказані у висновку експерта № 37 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, могли виникнути за обставин, на які вказує ОСОБА_2 при проведенні слідчого експерименту від 25.03.2013 року, але такий механізм маловірогідний. Механізм виникнення тілесних ушкоджень виявлених на трупі ОСОБА_4, на які вказує ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту від 13.08.2013 року, не можливий (т. 2 а.п. 97-103).
Відповідно до висновку трасологічної експертизи №287 від 21.05.2013 року, пошкодження довжиною 24 мм на майці померлого ОСОБА_4 могли були спричинені клинками двох ножів з шириною клинка у основи 28,5 мм та шириною клинка у основи 18 мм (т. 1 а.п. 93-97).
Висновком комплексної судової дактилоскопічної, імунологічної експертизи та експертизи холодної зброї № 288, 492 (х) від 16.05.2013 року встановлено, що на поверхні двох ножів, вилучених в квартирі АДРЕСА_1, слідів рук не виявлено. На поверхні руків'їв обох ножів виявлено сліди поту. Походження слідів поту не виключається як від ОСОБА_4 так і від ОСОБА_2 На поверхні клинка ножа з коричневим руків'ям виявлено сліди крові. Вилучені ножі являються господарськими і до категорії холодної зброї не відносяться (т. 1 а.п.103-110).
Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 167 від 23.04.2013 року, в слідах на джемпері, вилученому у ОСОБА_2, знайдена кров людини, яка могла походити від потерпілого ОСОБА_4 (т. 1 а.п. 115-119).
При наведених доказах, колегія суддів вважає що висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах і його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК України.
Невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини та його покази, що під час сварки батько сам взяв ніж та підставив його до своїх грудей, а він хотів забрати у батька ніж і почав бігти до нього, але зачепившись за стілець, руками схопився за руку батька, якою він тримав ніж, та встиг лише витягнути ніж з грудей останнього, колегія суддів розцінює як захисну версію з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого кримінального правопорушення.
Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляції обвинуваченого про необхідність перекваліфікації його дій на статтю 119 КК України, як вбивство через необережність, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема висновком додаткової судово-медичної експертизи № 720 від 12.09.2013 року, згідно якої механізми виникнення тілесних ушкоджень, виявлених на тілі трупа ОСОБА_4, на які вказує обвинувачений ОСОБА_2, маловірогідні, а інший - неможливий (т. 2 а.п. 97-103). Про наявність прямого умислу у обвинуваченого, спрямованого на позбавлення життя потерпілого, свідчить характер його дій та характер тілесних ушкоджень, а саме те, що він завдав потерпілому удар ножем під час сварки та в життєво важливий орган людини - грудну клітку в області серця, тобто, обвинувачений ОСОБА_2 міг і повинен був передбачити настання таких наслідків. Про спрямованість умислу також свідчать дії обвинуваченого після нанесення тілесного ушкодження, коли він мав можливість вчинити дії, які б могли запобігти настанню смерті потерпілого, але не здійснив жодних дій, направлених на врятування життя батька, не викликав медичних працівників. З даних підстав колегія суддів не погоджується з твердженням обвинуваченого про те, що у нього не було наміру позбавляти його життя.
Згідно висновків амбулаторних судово-психіатричних експертиз № 131, 130 від 29.04.2013 року, у ОСОБА_2 виявлені психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання каннабіоїдів, вживання зі шкідливими наслідками, але противонаркотичне лікування в теперішній час не показане; у ОСОБА_2 не простежувалось клінічних ознак психічного захворювання і тимчасового розладу психічної діяльності, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними на період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, у останнього не простежується клінічних ознак психічного захворювання і примусові заходи медичного характеру йому не показані. Він є осудним (т. 1 а.с. 138-147).
Відповідно до ст. 94 КПК України, суд 1 інстанції оцінив зібрані у кримінальному провадженні докази і дав у вироку аналіз усіх доказів, які підтвердили винуватість обвинуваченого. При цьому суд на виконання вимог закону мотивував у вироку прийняття одних і відхилення інших доказів та поклав в основу вироку лише належні та допустимі докази, досліджені в судовому засіданні.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно досліджені обставини кримінального провадження і є безпідставними доводи апелянта, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, та обґрунтовано дійшов висновку про призначення ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції статті, що йому інкримінують, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, колегія суддів не вбачає, оскільки вчинене ним кримінальне правопорушення є особливо тяжким та кримінальне правопорушення ним вчинене в стані алкогольного сп'яніння.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції. а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Лазоренко М.І. Трейтяк О.П. Мельниченко Ю.В.