Справа № 522/14555/13-ц
Номер провадження № 2/522/8850/13
01 листопада 2013 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді Науменко А.В.,
при секретарі - Шияновській Ю.О.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права на спадщину, про зобов'язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, здійснити відповідну реєстрацію у всіх передбачених законом реєстрах на видане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом та видати передбачені витяги про реєстрацію Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права на спадщину, про зобов'язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, здійснити відповідну реєстрацію у всіх передбачених законом реєстрах на видане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом та видати передбачені витяги про реєстрацію Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, мотивуючи свої вимоги тим, що за договором №17666 куплі-продажу нерухомого майна від 20 листопада 1996 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали квартиру за № 15, загальною площею 46, 60 кв.м., яка розташована у будинку № 28 по вулиці Середньофонтанській у місті Одесі.
27 січня 2006 року ОСОБА_4 склала заповіт, зареєстрований в реєстрі за № 5-158, посвідчений державним нотаріусом ОСОБА_6 у Шостій Одеській державній нотаріальній конторі, відповідно до якого заповіла усе своє майно Лапкіній (на цей час ОСОБА_1) ОСОБА_7.
24 лютого 2010 року ОСОБА_4 померла, зазначене підтверджується Свідоцтвом про смерть від 26 лютого 2010 року (Серія І-ЖД № 215903).
24 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини, на той момент вже була відкрита спадкова справа №11/2010 від 01.03.2010 року.
На прохання ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину нотаріус листом від 10.09.2010 року №227/02-14 надала роз'яснення, що необхідно надати правовстановлювальний документ на майно, а саме: оригінал Договору № 17666 куплі-продажу нерухомого майна від 20 листопада 1996 року, зареєстрованого Одеською Товарною Біржею.
У свою чергу 19 липня 2010 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_8, племінник померлої, який претендував на спадкове майно за законом. Однак листом від 19 липня 2010 року за №150/02-14 ОСОБА_8 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки є спір щодо спадкового майна.
Вищезазначений договір куплі-продажу нерухомого майна був укладений на Одеській Товарній Біржі у двох примірних, один з яких залишився на Одеській Товарній Біржі, а другий був наданий покупцям ОСОБА_5 та ОСОБА_4. ? частина спірної квартири належала на праві приватної власності ОСОБА_5 та після смерті останнього перейшла до ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 6-ю Одеською державною нотаріальною конторою 31 січня 2002 року, реєстровий номер 2-195. Зазначене свідоцтво було отримано ОСОБА_2 на підставі оригіналу договору №17666 куплі-продажу нерухомого майна від 20 листопада 1996 року.
На прохання ОСОБА_1 надати оригінал даного договору ОСОБА_2 відмовила. У зв'язку з цим ОСОБА_1 була змушена звернутись до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про визнання за нею права власності у порядку спадкування за заповітом на ? частину квартири АДРЕСА_1. Суд рішенням від 30.11.2010 року позовні вимоги задовольнив. Однак 26.01.2011 року Апеляційний суд Одеської області вищезазначене рішення Приморського районного суду м. Одеси скасував.
У травні 2013 року ОСОБА_1 повторно звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою нотаріуса від 20.05.2013 року відмовлено у видачі даного свідоцтва, оскільки не подані документи, необхідні для вчинення відповідних нотаріальних дій.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1, будучи спадкоємцем за заповітом, позбавлена права вступити у належне їй право на спадщину, а саме ? частину квартири АДРЕСА_2, звернулась до суду з відповідним позовом.
Представник позивача у судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, надала суду заперечення, відповідно до яких позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та просила суд відмовити у їх задоволені.
Суд, вислухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне відмовити у задоволені позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 лютого 2010 року ОСОБА_4 померла, зазначене підтверджується Свідоцтвом про смерть від 26 лютого 2010 року (Серія І-ЖД № 215903), виданим Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції. Після смерті останньої залишилась спадщина, яка складається з ? частини квартири АДРЕСА_3.
01 березня 2010 року до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини до майна померлої ОСОБА_4 звернулась її двоюрідна онучка - гр.. ОСОБА_2, на ім'я якої ОСОБА_4 залишила заповіт на все своє майно, посвідчений державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори 18.10.2000 року за реєстровим № 1-1277.
26 квітня 2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 (вих.. № 90/02-14) було направлено ОСОБА_2 лист з роз'ясненням, що остання позбавлена права на спадкування, оскільки при перевірці Спадкового реєстру, згідно Витягу зі Спадкового реєстру від 01.03.2010 року за №23002924, було встановлено, що 01.09.2004 року ОСОБА_4 було скасовано раніше посвідчений заповіт та 27.01.2006 року залишено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори 27.01.2006 року за реєстровим № 5-158.
26 квітня 2010 року до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини до майна померлої ОСОБА_4 звернулась Лапкіна (нині ОСОБА_1) Ю.Л., на ім'я якої було залишено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори 27.01.2006 року за реєстровим № 5-158.
26 квітня 2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 зроблено запит до КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» щодо належності нерухомого майна спадкодавцю. Відповідно до листа КП «ОМБТІ та РОН» від 26.04.2010 року за № 162526.72, ОСОБА_4 належить ? частка квартири за адресою: АДРЕСА_4, на підставі договору № 17666 куплі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого Одеською Товарною Біржею 20.11.1996 року.
20 вересня 2010 року листом приватного нотаріуса ОСОБА_9 (вих.. № 227/02-14) ОСОБА_1 було роз'яснено, що для видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкову ? частку спірної квартири, останній необхідно надати правовстановлювальний документ на нерухоме майно, а саме: оригінал Договору № 17666 куплі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого Одеською Товарною Біржею 20.11.1996 року.
Постановою приватного нотаріуса ОСОБА_9 від 20 травня 2013 року позивачу повторно було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Ст.. 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Таким чином, закон надає перевагу спадкуванню за заповітом.
У судовому засіданні встановлено, що заповіт ОСОБА_4, залишений на ім'я ОСОБА_1, ніким не оскаржувався і не був визнаний недійсним. За даними спадкової справи №11/2010, заведеної 01.03.2010 року, позивача не усунено від права на спадкування.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Ст.. 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами даної статті не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Ч.1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Дане підтверджується ч. 1 ст. 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ст.. 16 ЦК України встановлено ,що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; заміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Зазначене підтверджується ст.. 4 ЦПК України, згідно з якою, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання за нею права на спадщину, у свою чергу суд звертає увагу, що згідно матеріалів справи відповідач дане право не оспорював та ніяким чином не порушував. Факт звернення ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини не є підтвердженням оспорювання чи не визнання права позивача на спадкоємство за заповітом, про який їй не було відомо.
Крім того, позивач заявив вимоги про зобов'язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, здійснити відповідну реєстрацію у всіх передбачених законом реєстрах на видане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом та видати передбачені витяги про реєстрацію Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у якості відповідача по справі не залучена.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у разі пред'явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст.. 33 ЦПК України). Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволені позову.
Суд звертає увагу, що в порядку ст.. 10, 167 ЦПК України, позивачу було роз'яснено його права та обов'язки, запропоновано замінити неналежного відповідача по справі, однак позивачем позовні вимоги уточнені не були та відповідного клопотання не заявлено, тобто вимоги вчинити певні дії залишені до третьої особи.
Відповідно до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши справу повно, всебічно, об'єктивно та неупереджено, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі, оскільки позивачем вибрано неналежний спосіб захисту своїх прав.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати (відсутності) ним документа, який засвідчує його право власності. Таким чином, суд вважає, що позивачу необхідно звернутися за захистом своїх прав наступним чином, а саме шляхом визнання її прав.
Керуючись ст. ст. 15-16, 1223, 1268, 1297 ЦК України,ст.ст. 3-4, 10, 11,60, 88, 209, 212-214 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права на спадщину відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя А.В.Науменко
01.11.2013