Справа № 522/18628/13-ц
Номер провадження 2/522/9714/13
(заочне)
29 жовтня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Науменко А.В.,
при секретарі - Шияновській Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Україна» про примусове виконання обов'язку у натурі, -
Позивач звернулася до суду з позовом до Кредитної спілки «Україна» про примусове виконання обов'язку у натурі, посилаючись на те, що вона є членом Кредитної Спілки «Україна» та 04 лютого 2008 року КС «Україна» видало останній Свідоцтво про внесення додаткового пайового внеску № СВ-040208Д на загальну суму 3 150 (три тисячі сто п'ятдесят) гривень 00 копійок.
02 липня 2008 року між ОСОБА_1 та КС «Україна» був укладений Договір про залучення внеску члена кредитної спілки на депозитний рахунок № СВ-020708А у розмірі 36 933 (тридцять шість тисяч дев'ятсот тридцять три) гривень 00 копійок зі сплатою 28 % річних за користування внеском, строк повернення - 02 липня 2009 року.
На теперішній час, КС «Україна» не повертає позивачу внесені нею вклади та не сплачує відсотки за користування внесками, що й стало приводом для звернення до суду із відповідною вимогою про стягнення заборгованості за свідоцтвом та договором.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі, оскільки дії відповідача щодо неповернення належних їй грошових коштів, а саме суми вкладів по договору та свідоцтва, порушують її законні права та інтереси.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце був повідомлений належним чином. Суд у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача та за згодою позивача, у порядку ст. ст. 224-225 ЦПК України з винесенням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали справи і надані позивачем докази, вважає позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, як члену Кредитної спілки «Україна», про що свідчить копія членської книжки № 1513, 04 лютого 2008 року Кредитна спілка «Україна» видало свідоцтво про внесення додаткового пайового внеску, згідно умов якого позивач та відповідач домовились, що позивач вносить грошові кошти (додатковий пайовий внесок) на загальну суму 3 150 (три тисячі сто п'ятдесят) гривень 00 копійок (з довложеннями), а відповідач зобов'язується прийняти вказані грошові кошти, нарахувати та розподілити дохід на вказаний додатковий пайовий внесок. Нарахування доходу проводиться щокварталу.
Зі змісту пункту 1 Свідоцтва встановлено, що член союзу вносить кошти, як додатковий пайовий внесок. Пунктом 2 Свідоцтва передбачено, що союз зобов'язується прийняти додатковий пайовий внесок, нарахувати та розподілити на нього дохід. Пунктом 9 Свідоцтва встановлене, що член союзу має право достроково отримати додатковий пайовий внесок у разі припинення його членства у союзі та на підставі заяви члена союзу.
Таким чином, у Свідоцтві не визначені умови по строку додаткового пайового внеску, проценти за його користування та обов'язок його повернення зі сторони КС «Україна», що є істотними умовами для договорів депозитного вкладу (відповідно до ст..ст. 638, 1058, 1060 ЦК України).
Крім того, на підставі договору № СВ-020708А про залучення внеску ( вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 02 липня 2008 року, укладеного між відповідачем - Кредитною спілкою «Україна» та позивачем, як членом спілки, остання зробила внесок на депозитний рахунок кредитної спілки у розмірі 36 933 (тридцять шість тисяч дев'ятсот тридцять три) гривень 00 копійок.
Відповідно до депозитного договору відповідач прийняв від позивача внесок на депозитний рахунок на умовах строковості, зворотності та платності у розмірі 36 933 (тридцять шість тисяч дев'ятсот тридцять три) гривень 00 копійок, строк повернення - 02 липня 2009 року.
Строк внесків закінчився, але спілка не повернула позивачу кошти.
Згідно проведених позивачем розрахунків, сума стягнення з відповідача складає 87 783 (вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят три) гривень 80 копійок, що включає:
- заборгованість відповідача за свідоцтвом про внесення додаткового пайового внеску від 04.02.2008 року у розмірі 3 539 (три тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) гривень 80 копійок, що складається з суми додаткового пайового внеску у розмірі 3 150 (три тисячі сто п'ятдесят) гривень 00 копійок та суми несплачених відсотків у розмірі 389 (триста вісімдесят дев'ять) гривень 80 копійок;
- заборгованість відповідача за договором № СВ-020708А від 02 липня 2008 року у розмірі 84 244 (вісімдесят чотири тисячі двісті сорок чотири) гривень 00 копійок, що складається з суми внеску у розмірі 36 933 (тридцять шість тисяч дев'ятсот тридцять три) гривень 00 копійок та суми несплачених відсотків у розмірі 47 311 (сорок сім тисяч триста одинадцять) гривень 00 копійок.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про кредитні спілки» та ст.2.1. Статуту Кредитної спілки «Україна», кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
Статтею 14 Закону передбачене, що до виключної компетенції загальних зборів членів кредитної спілки належить зокрема затвердження річних результатів діяльності кредитної спілки; прийняття рішення про збільшення пайового капіталу кредитної спілки шляхом збільшення розміру обов'язкового пайового внеску або внесення додаткових пайових внесків; прийняття рішення про порядок розподілу доходу та покриття збитків кредитної спілки;
Згідно до статті 19 Закону, майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки). Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.
Відповідно статті 20 Закону пайовий капітал кредитної спілки формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових членських внесків членів кредитної спілки.
Таким чином, додатковий пайовий внесок члена кредитної спілки не є вкладом на депозитний рахунок, тому є власністю спілки.
Відповідно до пункту 2.1.3 «Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії якості системи управління кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок», затвердженого Розпорядженням Держфінпослуг України від 16.01.2004 р. № 7 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 3 лютого 2004 р. за № 148/8747, повернення додаткового пайового внеску провадиться в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Рішенням загальних зборів за умови, якщо така можливість передбачена статутом кредитної спілки, може бути встановлена обов'язковість унесення всіма членами кредитної спілки з визначеною періодичністю певної суми додаткового пайового внеску, який повертається виключно в разі припинення членства в кредитній спілці. Додаткові пайові внески залучаються на бездоговірної основі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що внесені позивачем кошти додаткового пайового внеску в кредитну спілку є майном, що належить спілці та вона володіє, користується й розпоряджається належним їй майном на підставі статуту та норм діючого законодавства України.
Вказане Свідоцтво про внесення позивачем додаткового пайового внеску, підтверджує наявність саме додаткового пайового внеску та не є договором ( угодою) між позивачем та спілкою. Тому, між сторонами на підставі свідоцтва не виникли договірні права та обов'язки, щодо коштів додаткового пайового внеску.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про кредитні спілки», члени кредитної спілки зобов'язані додержуватися Статуту та інших актів кредитної спілки, виконувати рішення її органів управління. Позивач, як член спілки зобов'язаний їх дотримуватися та виконувати.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується позивачем, що вона з заявою про вихід з членів спілки взагалі не зверталася, органами управління спілки питання щодо виходу позивача з членів спілки та видачі їй коштів додаткового пайового внеску не розглядалось та не приймалось.
Згідно з п. 1. 2 Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 2 грудня 2003 р. № 146 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 р. за № 1225/8546, для залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, використання таких коштів для надання їм кредитів кредитна спілка зобов'язана отримати ліцензію на здійснення діяльності із залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Для надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів (кредитів банків, коштів інших установ та організацій) кредитна спілка зобов'язана отримати ліцензію на здійснення діяльності кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, крім внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної спілки, а також коштів об'єднаних кредитних спілок, залучених кредитною спілкою, що є їх членом, та коштів спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок, утворених їх членами, не потребує отримання ліцензії.
Також публічною є інформація про те, що в період, коли позивач здійснила внесок до Кредитної спілки «Україна» у сумі 3 150 (три тисячі сто п'ятдесят) гривень 00 копійок, ліцензія останньої на здійснення діяльності із залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки була призупинена. Таким чином, Кредитна спілка не мала можливості приймати кошти позивача у якості депозиту, тому прийняла їх у якості додаткового пайового внеску.
У свою чергу позивач не довела наявність прибутку у КС «України», з якого можливе стягнення доходу на додатковий пайовий внесок.
Відповідно до ст.. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом,
але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Однак у позовній заяві позивач не заявила вимоги про визнання угоди про внесення додаткового пайового внеску недійсною, відповідно до ст..11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, таким чином правових підстав для визнання угоди про внесення додаткового пайового внеску недійсною немає.
Отже суд визнає, що підстави для стягнення з відповідача суми коштів, внесених позивачем у якості додаткового пайового внеску, та нарахованого доходу не доведені та не обґрунтовані, тому вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за свідоцтвом про внесення додаткового пайового внеску від 04.02.2008 року у розмірі 3 539 (три тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) гривень 80 копійок не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором № СВ-020708А про залучення внеску ( вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 02 липня 2008 року у розмірі 84 244 (вісімдесят чотири тисячі двісті сорок чотири) гривень 00 копійок, то суд вважає необхідним задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України „Про кредитні спілки” кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якого є надання фінансових послуг.
Відповідно до ч. 4 ст. 1066 ЦК України положення ЦК України застосовується до інших фінансових установ, в тому числі кредитних спілок.
Суд приймає до уваги, що відповідач - Кредитна спілка «Україна», є фінансовою установою і дійсно прийняла від позивача гроші на депозитний рахунок на умовах строковості, зворотності та платності.
Частина 2 ст. 1060 ЦК України, вказує, що за договором банківського вкладу незалежного від його виду банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Згідно до положень ст. 1059-1061 ЦК України установа, яка отримала депозитний вклад повинна по закінченню строку його повернути, нарахувати та виплатити відсотки.
Також статтями 526 та 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. ст. 610 та 611 ч. 4 ЦК України порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання та у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: повернення грошового внеску.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, але незважаючи на це відповідач не виконує свої зобов'язання відмовляється видати позивачу вклад на його вимогу, що суперечить чинному законодавству України.
У ст. 625 ЦК України закріплено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошового зобов'язання.
У відповідності до укладеного договору (депозитного договору), позивач є споживачем послуг фінансової установи, тобто згідно ст. 2 Закону України „ Про банки та банківську діяльність ” є клієнтом, зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки.
Відповідно до ст. 23 Закону України „ Про кредитні спілки ” внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності, тобто позивач по спораві є законним власником свого вкладу та нарахованих щодо нього процентів.
Як було встановлено під час судового розгляду справи за наявними матеріалами, відповідач не повернув позивачу суму вкладу на умовах договору. Таким чином, кредитна спілка «Україна» належним чином не виконала своїх зобов'язань, а саме не повернула суму вкладу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача відносно стягнення суму депозитного вкладу за договором № СВ-020708А про залучення внеску ( вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 02 липня 2008 року у розмірі 84 244 (вісімдесят чотири тисячі двісті сорок чотири) гривень 00 копійок слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10. 11, 60, 209, 212-215, 223 - 224 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 525-527, 530, 611-612, 625, 629, 633. 1058-1061 ЦК України, ст. 1-2, 23 Закону України «Про кредитні спілки» суд, -
Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Україна» про примусове виконання обов'язку у натурі - задовольнити частково.
Стягнути з Кредитної спілки «Україна» (65020, м. Одеса, пров. Маяковського, буд. 7) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму заборгованості за договором № СВ-020708А від 02 липня 2008 року у розмірі 84 244 (вісімдесят чотири тисячі двісті сорок чотири) гривень 00 копійок, що включає суму внеску у розмірі 36 933 (тридцять шість тисяч дев'ятсот тридцять три) гривень 00 копійок та суму несплачених відсотків у розмірі 47 311 (сорок сім тисяч триста одинадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з Кредитної спілки «Україна» (65020, м. Одеса, пров. Маяковського, буд. 7) на користь держави суму судового збору у розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одну) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.В. Науменко
29.10.2013