Справа № 130/1178/13-к
Провадження №11-кп/772/255/2013
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Заярний А.М.
Доповідач : Ващук В. П.
04 листопада 2013 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Вінницької області
в складі:
головуючого судді: Ващук В.П.
суддів: Бурденюка С.І., Рибчинського В.П.
при секретарі: Доценко М.І.
за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.
потерпілого: ОСОБА_2
представника потерпілого: ОСОБА_3
обвинувачених: ОСОБА_4, ОСОБА_5
захисників - адвокатів обвинувачених: ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянула « 04» листопада 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12012010080000014 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ст. 289 ч.3, ч.2 ст. 15, п.6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, 289 ч.3, ч.2 ст. 15, п.6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України за апеляційною скаргою із змінами захисника - адвоката ОСОБА_6, та апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від « 19» липня 2013 року, яким
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець та житель АДРЕСА_1 раніше не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ст. 289 ч.3, ч.2 ст. 15, п.6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України та призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 15, ст. 289 ч.3 КК України у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна;
- за ч.2 ст.15,п.6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України у виді десяти років позбавлення волі із конфіскацією усього належного йому майна.
Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді десяти років позбавлення волі із конфіскацією усього належного йому майна.
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженець та житель АДРЕСА_2
раніше не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ст. 289 ч.3, ч.2 ст. 15, п.6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України та призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 15, ст. 289 ч.3 КК України у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна;
- за ч.2 ст.15,п.6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України у виді десяти років позбавлення волі із конфіскацією усього належного йому майна.
Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді десяти років позбавлення волі із конфіскацією усього належного йому майна.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено, стягнуто на його користь солідарно з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 4 000 грн. процесуальних витрат та 95 000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто в рівних долях з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судові витрати в сумі 480 грн. за проведення експертизи на користь держави
Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку суду, в жовтні 2012 року обвинувачений ОСОБА_4, з метою збагачення за рахунок чужої власності вирішив незаконно заволодіти транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 21099 державний номерний знак НОМЕР_1, яким керує потерпілий ОСОБА_2 шляхом вчинення його умисного вбивства, керуючись вказаним злочинним наміром 04.10.2012 ОСОБА_4, під виглядом пасажира, пройшов на зупинку таксі розташовану у м. Бар Вінницької області біля автовокзалу і замовив зазначений автомобіль та попросив завезти його до селища Бар Барського району Вінницької області. Під час руху ОСОБА_4 взнав та записав номер мобільного телефону ОСОБА_2, домовився з ним, що періодично буде замовляти його для перевезення. З метою полегшення вчинення злочину, спрямованого на незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого та убивства потерпілого, ОСОБА_4 підшукував собі співвиконавця обвинуваченого ОСОБА_5, якому за винагороду в сумі 1 000 гривень запропонував допомогти незаконно заволодіти транспортним засобом потерпілого ОСОБА_2, шляхом його умисного вбивства, на що співвиконавець ОСОБА_5 погодився. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 розповів ОСОБА_5 план вчинення злочину, що під час вчинення злочину ОСОБА_5 необхідно буде сісти на заднє сидіння автомобіля, перед цим взяти з собою мотузку, за допомогою якої, на його умовний знак, задушити водія, тобто вчинити його вбивство, після того, як сам ОСОБА_4 вийде з автомобіля. Також ОСОБА_4 приніс з дому шпагат білого кольору довжиною 103,5см, який в подальшому передав ОСОБА_5, яким останній мав задушити водія. Також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 напередодні 17.10.2012. на ринку м. Бар придбали робочі рукавички, які взяв ОСОБА_5, з метою приховати ймовірне залишення відбитків пальців на шпагатові та в салоні автомобіля марки ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1.
17.10.2012 біля 14:00 год. обвинувачені ОСОБА_4 із ОСОБА_5 прийшли магазину «Економ» в м. Бар Вінницької області, де ОСОБА_8 придбав ноутбук «Леново», «мишку» до нього та зарядний пристрій для користування в автомобілі, а потім умисно, з корисливих мотивів, діючи узгоджено, в групі осіб, маючи на меті незаконне заволодіння транспортним засобом поєднане із насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, шляхом умисного вбивства потерпілого ОСОБА_2, відповідно запропонованого ним плану. ОСОБА_9 викликав з власного мобільному телефону марки Нокіа, номер мобільного оператора НОМЕР_2, водія автомобіля ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 Коли водій ОСОБА_2 автомобілем ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 під'їхав до магазину «Економ», то, за попередньою домовленістю, ОСОБА_4 сів на переднє сидіння збоку водія, а ОСОБА_10 на заднє сидіння, яке розташоване одразу за спинкою водійського сидіння. Обвинувачений ОСОБА_4 сказав відвезти їх до с. Маньківці Барського району Вінницькоі області. Приблизно біля 15:00 год., перед с. Маньківці Барського району обвинувачений ОСОБА_4 сказав потерпілому ОСОБА_2 зупинитись та розрахувався із водієм, подав умовний знак ОСОБА_5 на вчинення дій до вбивства водія, вийшов з автомобіля та залишився чекати. В цей час, обвинувачений ОСОБА_5, перебуваючи на задньому сидінні автомобіля, яке розташоване одразу за спинкою сидіння водія, діючи умисно, за попередньою домовленістю із обвинуваченим ОСОБА_4, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, застосовуючи фізичне насильство, що є небезпечним для життя потерпілого ОСОБА_2, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність, карність і суспільну небезпеку своїх дій та бажаючи їх настання у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_2, натягнув на руки робочі рукавички, які заздалегідь придбав на ринку м. Бар із ОСОБА_4, без будь яких вагань, витягнув з кишені заготовлений раніше шпагат білого кольору щоб накинути його ззаду на шию водія ОСОБА_2, але не зміг його задушити, так як мотузка зачепилась за голову потерпілого ОСОБА_2, який руками відбив її так, що мотузка вислизнула з рук обвинуваченого ОСОБА_5 і впала на підлогу автомобіля. Потерпілий ОСОБА_2 вибіг із автомобіля, а обвинувачений ОСОБА_10, через задні двері, також вибіг з автомобіля і втік. ОСОБА_2 одразу сів в автомобіль та поїхав з місця вчинення злочину.
Вищезазначеними злочинними діями, обвинувачений ОСОБА_10. згідно висновку експерта № 290 від 05.11.2012 року, спричинив ОСОБА_2 струс головною мозку, який виник від дії тупого твердого предмету, можливо і 17.10.2012 та за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виконали усі дії, які вважали необхідними для організації та виконання незаконною заволодіння транспортним засобом, шляхом умисного вбивства потерпілого ОСОБА_2, але з причин, що не залежали від їх волі не довели злочин до кінця, оскільки потерпілий вчинив опір та від них втік.
В своїй апеляційній скарзі із змінами захисник - адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 ставить питання про скасування вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 липня 2013 року, відносно ОСОБА_4 в частині призначеного покарання та в частині стягнень моральної та матеріальної шкоди, в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає вирок суду першої інстанції незаконним, таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, та через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок суворості.
Свої вимоги мотивує тим, що суд не врахував, що ОСОБА_4 має легку розумову відсталість, і тому в повній мірі не міг усвідомлювати значення своїх дій, тому вважає, що вирок суду щодо його підзахисного необхідно скасувати, а кримінальне провадження повернути в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.
Обвинувачений ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі ставить питання про зміну вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 липня 2013 року, оскільки вважає вирок суду необґрунтованим, а міру покарання занадто суворою.
Заслухавши доповідача, обвинувачених ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 які вважають, що вирок суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим; обвинуваченого ОСОБА_5, який вважає, що вирок суду є законним і він згоден із мірою покарання, міркування прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції із змінами адвоката ОСОБА_6, та просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні закінченого замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, кваліфікуючою ознакою якого є ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб, дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, поєднані із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, кваліфікуючою ознакою якого є вбивство вчинене з корисливих мотивів, з метою приховати іншій злочин або полегшити його вчинення, вчинене за попередньою змовою групою осіб - є обґрунтованими.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні закінченого замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, кваліфікуючою ознакою якого є ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб, дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, поєднані із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, кваліфікуючою ознакою якого є вбивство вчинене з корисливих мотивів, з метою приховати іншій злочин або полегшити його вчинення, вчинене за попередньою змовою групою осіб - є обґрунтованими.
У пунктах 16 та 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року з послідуючими змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» зазначено, що суду у вироку належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути вмотивовано.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом по даній справі дотримано вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об'єктивної істини.
Викладені у вироку висновки суду про винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні вказаного злочину відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і об'єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку.
ОСОБА_2 17.10.2012 року звернувся до начальника Барського РВ УМВС України у Вінницькій області із заявою, що невідомі особи чоловічої статі, які 1.10.2012 року, приблизно о 15-00 год. поблизу с. Маньківці Барського району, знаходячись в салоні його автомобіля «ВАЗ 21099», сидячи на задньому сидінні, намагався накинути йому на шию мотузок, однак він від нього втік. ( а.с. 2, т.2)
Відповідно до висновку експерта № 290 від 05 листопада 2012 року у ОСОБА_2 мало місце струс головного мозку, який виник від дії тупого твердого предмету, можливо і 17.10.2012 року та за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату загальної працездатності. ( а.с. 146-147, т.2).
Суд ретельно перевіряв у судовому засіданні доводи захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 аналогічні тим, які викладені в апеляційній скарзі із змінами, про те, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, так як обвинувачений ОСОБА_4 за своїм розвитком не міг самостійно спланувати та організувати злочин, за який його звинувачують, а саме за вчинення закінченого замаху на умисне вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Так, доводи захисника - адвоката ОСОБА_6 щодо невинуватості ОСОБА_4 у вчиненні ним закінченого замаху на навмисне вбивство потерпілого ОСОБА_2 спростовуються сукупністю доказів, а саме: показаннями самого засудженого ОСОБА_4 який в ході досудового слідства в якості підозрюваного та в якості обвинуваченого, підтверджував факт вчинення ним даних злочинів і детально розповів про обставини вчинення цих злочинів, а саме: що, наприкінці вересня 2012 року, він почав продумувати для себе план дій, для того щоб заволодіти автомобілем таксі. Про те, що він має намір заволодіти автомобілем таксі, він розповів 05.10.2012 року своєму товаришу ОСОБА_5, який проживає в с. Шпирки Барського району, та з яким він навчається в Барському професійно-будівельному ліцеї на одному курсі і в одній групі. ОСОБА_5 спочатку йому відповів, що він не хоче цього робити, так як це являється злочином і він боїться кримінальної відповідальності. Також він став у нього цікавитись, що потрібно зробити для того, щоб заволодіти автомобілем. Він розповів ОСОБА_5 раніше приготовлений ним план, а саме, сісти на заднє сидіння автомобіля таксі, перед цим з собою взяти мотузку, за допомогою якої, коли автомобіль зупиниться, задушити нею водія. Вони запланували це зробити в понеділок - 08.10.2012 року, але ще сумнівалися, так як вони не були впевнені, чи потрібно вбивати водія. Свій задум вони переносили кожен день, до 17.10.2012 року.
Під час обговорення спільних дій, по заволодінню автомобілем та вбивством водія, вони додатково собі планували, що до того придбають ноутбук у магазині «Економ», що знаходиться в м. Бар. Ноутбук вони мали використати вже тоді, коли б заволоділи автомобілем, для того щоб подивитися- художній фільм. Труп таксиста вони планували викинути на скотомогильнику, що знаходиться за населеним пунктом с. Маньківці Барського району. Також він домовився із ОСОБА_5, що якщо він вб'є таксиста, то він йому заплатить 1 000 гривень, на що той погодився. Гроші на придбання ноутбуку він таємно викрав у своєї мами. Всього він викрав у неї грошей в сумі 7 000 гривень.
17.10.2012 року вони вже твердо настроїлись на заволодіння автомобілем таксі, тому, разом із ОСОБА_5, близько 14-00 год., пішли у вищевказаний магазин «Економ», де придбали собі ноутбук. По дорозі до магазину вони викликали таксі марки ВАЗ 21099. Вийшовши із магазину з придбаними речами, вони сіли до автомобіля таксі, який їх вже там чекав і він попросив водія відвести їх до с. Маньківці Барського району. В автомобілі він сидів на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_5 сів по заду нього. Перед тим як вони мали це зробити, ОСОБА_5 показував йому мотузку, якою він мав задушити водія таксі. Після того, як ОСОБА_5 показав мотузку, то помістив її до у одну із кишень своєї куртки. Доїжджаючи до с. Маньківці, він знаходячись на передньому пасажирському сидінні автомобіля, повернув голову в бік водія та махнув нею до низу, даючи знак, щоб той починав душити водія таксі. ОСОБА_5 йому у відповідь також махнув головою. Доїхавши до початку села Маньківці він попросив водія зупинитися, коли останній зупинив автомобіль, він вийшов на вулицю, а ОСОБА_5 залишився разом із водієм в автомобілі. Коли він намагався відчинити задню праву дверку автомобіля то відчув поштовх в середині автомобіля. Після цього, з автомобіля вибіг водій, а слідом за ним через задню праву дверку вибіг ОСОБА_5, який відразу ж побіг в сторону поля. Коли ОСОБА_5 від них відбіг, то водій таксі наказав мені відійти від автомобіля ( т.1 а.с. 17-18, 43-44).
Як вбачається з протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 18 жовтня 2012 року, останній давав чіткі та послідовні покази, та при цьому пояснив, що в жовтні 2012 року ОСОБА_4, з яким він потоваришував під час навчання в училищі, запропонував йому вбити людину та заволодіти його автомобілем, він спочатку відмовився, проте через деякий час він все ж зацікавився пропозицією ОСОБА_4 та розпитав, що потрібно зробити, на що останній пояснив йому, що має сісти на заднє сидіння автомобіля та мотузкою задушити водія, на що він погодився. За дану роботу ОСОБА_4 пообіцяв заплатити йому 1000 грн. В обумовлений день 17.10.2012 ОСОБА_4 приніс ОСОБА_5 мотузку, якою той мав задушити таксиста, на міському ринку він придбав рукавиці за гроші ОСОБА_4 у незнайомого чоловіка, потім ОСОБА_4 викликав автомобіль таксі та сказав, що б водій під'їхав до магазину «Економ» в м. Бар, в якому ОСОБА_4 придбав ноутбук, «мишку» до нього та зарядний пристрій для користування в автомобілі. Вийшовши з магазину він побачив машину таксі ВАЗ 21099, до якої направились разом з ОСОБА_4 В автомобілі, як було заплановано ОСОБА_4, ОСОБА_5 сів на заднє сидіння за водієм, а ОСОБА_4 сів на переднє пасажирське сидіння. В таксі ОСОБА_4 сказав водієві їхати в с. Маньківці, доїхавши до даного села ОСОБА_4 голосно засміявся, що було знаком дії для ОСОБА_5, після чого він взявши у себе в кишені мотузку та рукавиці, натягнув їх на руки, а мотузку закинув таксисту на голову, проте мотузка зачепилась за його голову, до того ж ОСОБА_2 захищаючись виставив поперед себе руки і вдарив по мотузці, так що вона слизнула в нього з рук і впала на підлогу. Таксист одразу ж вибіг з машини, що б дістати його, проте він виліз через інші двері машини та втік до найближчого городу де сховався в кукурудзі і чекав на ОСОБА_4, після чого таксист разом із мотузкою, яка впала на підлогу, ноутбуком та парасолькою ОСОБА_4, які залишились в автомобілі на задньому сидінні, поїхав. Після цього він діждавшись ОСОБА_4, разом з останнім пішов в сторону залізничної дороги, по дорозі ОСОБА_4 в кущах заховав зарядний пристрій та «мишку» до ноутбука. У ОСОБА_4 був план дій вбивства таксиста та заволодіння його автомобілем, відображений на папері. Труп планували викинути в лісі. Додатково повідомив, що він керувати транспортним засобом вміє та має посвідчення водія. У вчиненому розкаявся. ( т.1 а.с. 48-49).
Дані покази підтвердив в судовому засіданні та щиро розкаявся у скоєному ( т.2 а.с. 217).
Дані покази обвинувачених узгоджуються з протоколами відтворення обстановки і обставин події від 18.10.2013 року та фототаблиць до них, в ході проведення яких, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 добровільно, в присутності понятих, детально розповіли про план та обставини вчинення ними замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, та у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, кваліфікуючою ознакою якого є вбивство вчинене з корисливих мотивів, з метою приховати іншій злочин або полегшити його вчинення, вчинене за попередньою змовою групою осіб ( т.1 а.с. 50-75).
Крім цього, вина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні ними інкримінованих злочинів, підтверджується поясненнями потерпілого ОСОБА_2 даними ним в ході судового слідства, згідно яких вбачається, що всередині жовтня 2012 року до нього в післяобідню пору підійшов ОСОБА_4 та попросив підвести його на ст. Бар Барського району, на що він погодився, так як займався перевезенням пасажирів, коли вони прибули на місце де він розрахувався та попросив номер мобільного телефону, сказав, що має бажання скористатись його послугами, так як йому необхідно щось перевезти.
17.10.2012 року, коли він знаходився вдома на обіді, йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_4 та попрохав під'їхати до магазину «Економ» в м. Бар на що він пояснив, що не може зараз приїхати, може прислати когось іншого, на що той відмовився, тоді він сказав, що він звільниться приблизно за 15 хвилин і ОСОБА_4 погодився зачекати. Під'їхавши до вказаного магазину, та припаркувавши свій автомобіль, він набрав номер телефону з якого йому дзвонили, так як приїхав раніше зазначеного часу, проте абонент знаходився поза зоною досяжності, він спробував ще раз, однак результату не було, однак через деякий час до автомобіля підійшли ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які попросили зачекати їх декілька хвилин, а самі в цей час зайшли до магазину «Економ», через деякий час вони знову підійшли до автомобіля, при цьому останній ніс в руках картонну коробку з ноутбуком, після чого вони сіли до нього в автомобіль, при цьому ОСОБА_4 сів на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_5 на заднє сидіння, однак пересунувся так, щоб бути позаду нього. ОСОБА_4 попросив відвести до с. Маньківці Барського району. Під'їжджаючи до с. Маньківці Барського району ОСОБА_4 попрохав зупинитися, проте оскільки по боках був ліс він проїхав трохи далі і біля с. Маньківці зупинився. ОСОБА_4 розрахувався з ним, якось дивно безпричинно засміявся та вийшов із машини. В цей момент він почув, що позаду нього ОСОБА_5 метушиться, в дзеркало заднього виду він побачив та згодом почув на собі мотузку, проте встиг зреагувати і виставити поперед себе руки, ліктем правої руки відштовхнувся від спинки сидіння, лівою відкрив двері та, тікаючи від ОСОБА_5, вдарився головою в верхню частину дверного отвору. Потім підійшов до задніх лівих дверей машини та хотів їх відкрити, щоб затримати ОСОБА_5, однак останній через праві двері втік. Він запитав у ОСОБА_4, що то був за хлопець, однак останній відповів, що не знає його, після цього він сів в автомобіль і поїхав в м. Бар в райвідділ міліції, де повідомив про злочин.
Відповідно до протоколу допиту обвинуваченого від 24.10.2012 ОСОБА_4, допитаний в присутності захисника ОСОБА_12, свою вину у вчиненому злочині визнав та пояснив, що 04.10.2012 року він запланував викрасти автомобіль таксі, який йому сподобався. Для цього він замовив таксі та дізнався мобільний номер телефон водія. Про свій намір заволодіти автомобілем таксі розповів своєму товаришу, з яким разом навчався в Барському професійно-будівельному ліцеї на одному курсі і в одній групі ОСОБА_5, який спочатку відмовився йому допомогати, але коли ОСОБА_4 -розповів йому свій план, що потрібно сісти на заднє сидіння автомобіля таксі, перед цим з собою взяти мотузку, за допомогою якої задушити нею водія, то ОСОБА_5 погодився. Спочатку вони планували це зробити в понеділок 08.10.2012, але ще сумнівалися, він не був впевнений, чи потрібно вбивати водія, так вони переносили кожен день, аж до 17.10.2012 року.
17.10.2012 року вони порадились і домовились з ОСОБА_13. що він під час вбивства таксиста одягне на руки рукавиці, щоб не залишити слідів у автомобілі, крім того панували придбати ноутбук в магазині «Економ», що знаходиться в м. Бар, даний ноутбук вони мали намір використати, коли б заволоділи автомобілем, для того, щоб подивиться якийсь фільм. Труп таксиста вони планували викинути на скотомогильнику, що знаходиться за населеним пунктом в с. Маньківці Барського району. Також він домовився з ОСОБА_5, що за вбивство таксиста він йому заплатить 1000 грн., на що він погодився. Після цього ОСОБА_4 таємно взяв у матері гроші в сумі 7000 грн. і 17.10.2012 вони вже твердо настроїлись на вчинення ними заволодіння таксі. За декілька днів до цього ОСОБА_4 приніс з дому мотузку - з шпагату білого кольору, яку зв'язав у двоє, щоб він не порвався та дав його ОСОБА_5, для використання його під час нападу на таксиста. Тому разом з ОСОБА_5. близько 14-00 години пішли в магазин «Економ», де він придбав собі ноутбук, зарядний пристрій для ноутбука, який працює в автомобілі і «мишку». Коли вони йшли до магазину, то викликали таксі марки ВАЗ 21099. Вийшовши з магазину з придбаними речами, вони сіли до даного автомобіля, який їх вже чекав. Він попрохав водія відвести їх до с. Маньківці Барського району. В автомобілі він сидів на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_5 сидів позаду нього, на заднє сидіння вони також поклали ноутбук, парасольку, а пакет із іншими речами ОСОБА_4 тримав у руках. Під час їзди ОСОБА_5 пересунувся та знаходився вже на задньому сидінні ззаду водія таксі. Знаходячись в автомобілі. ОСОБА_5 показав йому мотузку білого кольору, якою він мав задушити водія таксі, та помістив її в одну із кишень своєї куртки, також він одягнув на руки рукавиці білого кольору з синіми крапочками. Приїхавши до с. Маньківці Барського району, ОСОБА_4 кивнув головою, даючи знак ОСОБА_5, щоб той починав душити водія таксі. ОСОБА_5 також йому кивнув головою, даючи згоду, що розуміє його. Тоді ОСОБА_4 попросив водія зупинити автомобіль, розрахувався з ним та вийшов з автомобіля з речами, які були в його руках, а ОСОБА_5 залишився в машині, ноутбук також залишився в машині таксі. Коли він намагався відкрити задні праві двері, то відчув поштовх з середині автомобіля, після цього з автомобіля вибіг водій, а за ним через задні праві двері вибіг ОСОБА_5, який відразу ж побіг в сторону поля. Посередині поля він наздогнав ОСОБА_5, і знаходячись біля залізничної колії він викинув зарядний пристрій і мишку до ноутбука. По дорозі вони вирішили йти кожен до себе додому. Ноутбук, мотузка білого кольору, його парасолька чорного кольору залишились в салоні автомобіля. Під час особистого обшуку 18.10.2012 у нього вилучили аркуш паперу з планом вчинення злочину, який він написав власноручно (т.1 а.с.117-118).
Як вбачається з листка паперу з учнівського зошита в клітинку, вилученого 18.10.2012 року під час обшуку у ОСОБА_4, останній заздалегідь розробив погодинний план заволодіння транспортним засобом ВАЗ 21099 та вбивство таксиста, крім того на листку присутній, поміж іншого, надпис «Моя машина ВАЗ- 21099» (а.с.105. 106. 107).
Твердження в апеляційній скарзі захисника-адвоката ОСОБА_6, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, що судом не проведена почеркознавча експертиза, вилученого у його підзахисного листка паперу із записами про розробку плану вчинення вбивства таксиста, є надуманими, так як обвинувачений неодноразово заявляв, що даний папір належить йому.
Доводи захисника - адвоката ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_4 за своїм рівнем розвитку не міг самостійно спланувати та організувати злочин, так як страждає на легку розумову відсталість ступеня легкої дебільності - є безпідставними та спростовуються сукупністю доказів, а саме:
- відповідно до протоколу судової психолого-психіатричної експертизи № 409 від 12.11.2012 комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_4 не страждав раніше та не страждає в теперішній час на хронічне душевне захворювання, у нього виявлена легка розумова відсталість ступеня легкої дебільності, захисна форма поведінки. Про це свідчать дані анамнезу про ускладнення вагітності матері експертного резус - конфліктом, народження експертного в асфіксії (кисневе голодування мозку) внаслідок обвиття пуповиною в затяжних пологах шляхом видавлювання, що призвело до органічного ураження його головного мозку, і як наслідок, до ушкодження пізнавальної функції його психічної діяльності, супроводжувалось відставанням експертного з раннього дитинства в розумовому розвитку від однолітків, зниженням у нього здібностей до навчання. Даний висновок підтверджується і теперішнім психолого-психіатричним обстеженням, яке виявило у експертного конкретне мислення, обмежений запас загальноосвітніх знань, легко недорозвинені пам'ять та інтелект, егоцентрованість. емоційну нестійкість, демонстративність поведінки. Проте відмічені особливості психіки виражені не різко, не супроводжуються порушенням критичних та адаптаційних здібностей, психотичною симптоматикою.
Як слідує з матеріалів кримінальної справи, злочин ОСОБА_4 скоїв, перебуваючи поза будь-яким хворобливим розладом психічної діяльності, в тому числі і тимчасовими. На це вказують збереженість його орієнтації в місці, ситуації, оточуючих особах, виконування ним послідовних, цілеспрямованих дій, що не відображали ознак маячення, галюцинацій, порушенням свідомості. Тому ОСОБА_4, як не душевнохворий, не позбавлений можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними як стосовно інкримінованого йому діяння, так і в теперішній час. Під дію ч. 2. 3 ст. 19 та ст. 20 КК України не підпадає. Заява експертного : «Я - придурок, я нічого не розумію... в мене немає розуму... голова ніби моя, а ніби не моя.. я сам з собою розмовляю... мені краще було б в лікарні». - не свідчить про наявність у нього хронічного психічного захворювання, носить ізольований, клінічно неправдоподібний характер, не відбивається на його поведінці в цілому, її слід розцінювати, як захисну форму поведінки.
Тому в період вчинення злочину ОСОБА_4 на хронічне душевне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. В період вчинення злочину ОСОБА_4 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_4 на хронічне душевне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. У нього виявлена легка розумова відсталість ступеня легкої дебільності, захисна форма поведінки. В теперішній час ОСОБА_4 може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 не потребує (т.1а.с.215 - 221).
Як вбачається з протоколу судового засідання, допитаний в судовому засіданні, за клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_6, лікар судово-психіатричний експерт ОСОБА_14, підтвердив висновок відображений в акті №409 від 12.11.2012 року, пояснив суду, що в необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_4 стаціонарної судово-психолого-психіатирної експертизи немає, виявлена у ОСОБА_4 легка розумова відсталість ступеня легкої дебільності, захисна форма поведінки, дають можливість йому усвідомлювати свої дії та керувати ними, він міг організувати та планувати вчинення злочину, в тому числі і при обставинах встановлених у вироку суду.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів він визнав і з мірою покарання він згоден.
Міра покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 призначена з врахуванням характеру та ступеню скоєних злочинів, осіб засуджених тому суд вірно дійшов до висновку, що виправлення та перевиховання засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 можливе лише в ізоляції від суспільства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 409 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, та апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 липня 2013 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - залишити без змін.
На вирок суду може бути подана касаційна скарга на протязі 3 місяців до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ через Апеляційний суд Вінницької області.
Судді:
Бурденюк С.І. Ващук .П. Рибчинський С.І.
З оригіналом вірно: