Справа № 148/5655/13-ц
04 листопада 2013 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
В складі головуючого судді Ковганича С.В.
при секретарі Мрочко Т.О.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи Тульчинської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі державного акта на право власності на землю серії ВН №004166, виданого 02 грудня 2002 року Тульчинською міською радою Тульчинського району і зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №6, йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0607 гектарів у межах, визначених на плані, яка знаходиться на території міста Тульчина, вул..Перемоги,16.
На належній йому земельній ділянці, він в 2007 році за домовленістю зі своїм братом ОСОБА_4 дозволив останньому побудувати об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, з метою подальшої передачі її в його власність за умови його фінансування будівництва. Він сам не мав фізичної можливості особисто займатись питаннями будівництва через свою зайнятість. ОСОБА_4 в Тульчинському проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро отримав будівельний паспорт на будівництво і провів будівництво будинку. Будівельний паспорт був оформлений на ім'я ОСОБА_4, як на особу, яка особисто звернулась за отриманням будівельного паспорту і в відповідності до будівельного паспорта будівництво будинку було проведено. На закінчений будівництвом будинок Тульчинським МБТІ було виготовлено технічний паспорт.
21 листопада 2011 року його брат ОСОБА_4 помер. За життя провести переоформлення права власності з себе на його ім'я, як на особу, яка фактично провела повне фінансування будівництва і є власником земельної ділянки, на якій знаходиться побудований об'єкт нерухомого майна, ОСОБА_4 не встиг в зв'язку зі смертю. Відповідачі по справі є дітьми померлого ОСОБА_4 і відносяться до спадкоємців першої черги за законом. Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 померла 01 травня 2007 року, а тому інших спадкоємців у ОСОБА_4 немає. А тому позов він пред'являє саме до спадкоємців за законом першої черги - дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3
По цій причині, позивач вимушений звернутись з позовом до суду, та просить визнати за ним право власності на нерухоме майно.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, на задоволенні наполягає. В обґрунтування своєї правової позиції надав суду пояснення аналогічні тим, що викладенні в позовній заяві.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, надавши суду заяви про визнання позову та розгляду за їх відсутності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Тульчинської міської ради в судове засідання не з'явився, надавши суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності проти задоволення позову не заперечує.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив:
Згідно копії державного акта на право власності на землю серії ВН №004166, виданого 02 грудня 2002 року Тульчинською міською радою Тульчинського району і зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №6, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0607 гектарів у межах, визначених на плані, яка знаходиться на території міста Тульчина, вул..Перемоги,16 (а.с.6,7).
В 2007 році на земельній ділянці, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_1, ОСОБА_4 було побудовано об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, з метою подальшої передачі її в його власність. Фінансування проведеного будівництва здійснювалося за кошти позивача ОСОБА_1
Згідно ст.. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
Відповідно до ст.. 375 ЦК України, встановлено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
В 2007 році в Тульчинському проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро ОСОБА_4 отримав будівельний паспорт на будівництво і провів будівництво будинку. Будівельний паспорт був оформлений на ім'я ОСОБА_4, як на особу, яка особисто звернулась за отриманням будівельного паспорту і в відповідності до будівельного паспорта будівництво будинку було проведено (а.с.13-19). На закінчений будівництвом будинок Тульчинським МБТІ було виготовлено технічний паспорт (а.с.10-12).
Провести переоформлення права власності з ОСОБА_4 на ОСОБА_1, як на особу, яка фактично провела повне фінансування будівництва і є власником земельної ділянки, на якій знаходиться побудований об'єкт нерухомого майна, ОСОБА_4 не встиг в зв'язку зі смертю.
21 листопада 2011 року ОСОБА_4 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії І-АМ №215697 віж 23.11.2011 року (а.с.20).
Відповідачі по справі є дітьми померлого ОСОБА_4 і відносяться до спадкоємців першої черги за законом. Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 померла 01 травня 2007 року (а.с.23), а тому інших спадкоємців у ОСОБА_4 немає.
Поняття права власності визначено ст. 316 ЦК України, згідно якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а у відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.
Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами ЦК України.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідачів в рівних частках підлягає стягнення судового збору в прибуток держави в сумі 229,40 грн.
Керуючись ст. 316, 317, 319, 373, 375, 392 ЦК України, ст. 4, 8, 10, 15, 18, 57-60, 64, 88, 209-213 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи Тульчинської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.
Визнати право власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю позначену на плані літерою «Ж» загальною площею 61,0 м2, розташовану в м. Тульчині по вул. Перемоги, 16.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судові витрати з оплати судового збору в сумі 229,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через тульчинський районний суд.
Суддя