Справа № 148/3226/13-ц
04 листопада 2013 року м.Тульчин
Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі : головуючого судді Карнауха А.П.
при секретарі Грабовській Н.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування завданої моральної шкоди,
18.04.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування завданої моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги наступним.
22.08.2011 року в с.Журавлівці Тульчинського району по вул..Шевченка, коли він виводив козу на город, до нього прийшов зять його сусідки ОСОБА_4 - ОСОБА_2, та став безпідставно до нього пред»являти претензії щодо відносин із його тещею. Потім умисно з метою нанесення легких тілесних ушкоджень став бити своєю рукою позивача по обличчю. Маючи перевагу у фізичній силі, ОСОБА_2 тримав його руками, а його жінка - ОСОБА_3, підбігла до позивача і стала наносити удари дерев»яною палицею по ногах. Після цього позивач вирвався від нападників і втік до свого будинку. Зразу ж передзвонив до міліції та повідомив про вчинення злочину. Наступного дня він звернувся за медичною допомогою, зняв побої. Був складений акт судово-медичного обстеження №240, згідно якого у нього мали місце тілесні ушкодження - садна на обличчі та нижній лівій кінцівці, які виникли від дії тупого твердого предмета ( предметів). Вони могли виникнути в термін та за обставин, на які вказує обстежений і за ступенем тяжкості є легкими тілесними ушкодженнями.
Окрім цього, з висновком судово-медичної експертизи №31 від 03.02.2012 року у позивача були тілесні ушкодження - садна на обличчі та лівій нижній кінцівці - легкі тілесні ушкодження, що не спричинили розладу здоров»я.
Вироком Тульчинського районного суду від 11.05.2012 року обвинувачених було виправдано і йому відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалою апеляційного суду від 11.07.20132 року вирок було скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд.
08.08.2012 року ухвалою Тульчинського районного суду кримінальну справу було закрито в зв»язку з неявкою потерпілого в судове засідання без поважних причин.
Вказану ухвалу позивач вчасно не зміг оскаржити, бо її не було вчасно надано. Тому він звернувся повторно із скаргою в порядку приватного обвинувачення, але 11.09.2012 року Тульчинським районним судом було винесено ухвалу, за якою його скаргу було залишено без розгляду та повернуто позивачу. Підставою для такого рішення суд зазначив те, що скарга не відповідала вимогам ч.1 ст.251, тобто вимогам, які встановлені КПК щодо обвинувального висновку ( ст.ст, 223 та 224 КПК України).
Позивачем були виправлені всі недоліки і знову подана 17.10.2012 скарга до Тульчинського районного суду. Судом було винесено постанову, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи.
Враховуючи, що розгляд справи в порядку кримінального провадження неможливий через закриття справи за скаргою позивача, він звернувся до суду в порядку цивільного судочинства про стягнення моральної шкоди.
Своїми діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдали позивачу моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв»язку з ушкодженням здоров»я, приниженням його честі та гідності, адже йому були заподіяні тілесні ушкодження при односельчанах, які бачили як проти нього було застосовано фізичну силу в досить брутальній формі, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв»язку з протиправною поведінкою проти нього. Окрім цього, обвинувачені до цього часу не вибачились перед ним та не відшкодували в добровільному порядку йому збитки, через що він вимушений витрачати час та грошові кошти на відстоювання своїх прав у судах, а тому його душевні страждання тривають до цього дня.
Враховуючи із засад розумності та справедливості рахує, що розмір моральної шкоди повинен складати 25000 грн.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2,Д. та ОСОБА_3 на його користь 25000 грн. моральної ( немайнової) шкоди та судові витрати.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і заявив, що хоче повернути всі свої витрати. Більше нічого не хоче. Хоче, щоб не було погроз на його адресу. ОСОБА_2 постійно йому погрожував, коли приїжджав у село.
Витрати складаються із коштів, витрачених на лікування та послуги адвоката. Документи про витрати в лікарні він надав, на придбання ліків у аптеці він також надавав. ОСОБА_2 адвокат нарахував, то в справі є. Конкретних сум назвати не може.
Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував та пояснив, що він нікого не чіпав. 22.08.2011 року ОСОБА_1 ніхто не зачіпав. Вони тоді копали картоплю і ОСОБА_1 він взагалі не бачив.
Просить в позові відмовити та стягнути з ОСОБА_1 1000 грн. судових витрат.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що до ОСОБА_1 відношення не має. З ним конфліктів не мала. 22.08.2011 року вони були на городі. ОСОБА_1 взагалі не бачили.
Просить у позові відмовити та стягнути з ОСОБА_1 1000 грн. судових витрат.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що 22.08.2011 року вони копали картоплю. Через три дні дільничий інспектор сказав, що побили ОСОБА_1І, Її город по-сусідству з городом ОСОБА_1 І,І. У нього на городі росла кукурудза. З-за неї нічого не було видно.
З сусідами у неї були неприязні стосунки. Але ОСОБА_1 ніхто не бив.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що на прохання ОСОБА_2 він 22.08.2011 року приїжджав в с.Журавлівку. Вони в той день копали картоплю. ОСОБА_1.І. він тоді не бачив. З городу о 20 год. вони зайшли до хати.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 22.08.2011 року теж був на городі. Бачив, як ОСОБА_2 копали город. Бійки не бачив.
Свідок ОСОБА_7»янчук І.Ю. суду пояснив, що 2 роки тому він на прохання ОСОБА_1 посвідчив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 його побили. Тоді ОСОБА_1 жив із його мамою. Тому він дав неправдиві покази. Зараз говорить правду, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 не били.
Свідок ОСОБА_7»янчук С.І. суду пояснила, що вона нічого не бачила. Раніше свідчила, що бачила як ОСОБА_1 побили, бо у нього жила. Тепер перестала жити і тому говорить правду.
Із доданих до позовної заяви письмових доказів вбачається наступне.
Згідно акту судово-медичного дослідження ( обстеження) №240 від 23.08.2011 року у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження - садна на обличчі та лівій нижній кінцівці. Дані тілесні ушкодження виникли від дії твердого предмета ( предметів), що могло бути в термін та за обставин, на які вказує обстежений і є легкими тілесними ушкодженнями без розладу здоров»я.
Постановою старшого дільничого інспектора Тульчинського РВ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції ОСОБА_8 від 29.08.2011 року в порушенні кримінальної справи за ст.296 КК України за заявою ОСОБА_1 про побиття 22.08.2011 року дітьми ОСОБА_4 відмовлено. Заявнику рекомендовано звернутись до суду зі скаргою в порядку ст.27 КПК України.
Згідно листка непрацездатності серії АВВ № 360593, виданого ОСОБА_9 поліклінікою, ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 23.08.2011 року до 27.08.2011 року.
За висновком судово-медичного експерта №31 від 13.02.2012 року у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження - садна на обличчі та лівій нижній кінцівці. Тілесні ушкодження у вигляді саден виникли від дії твердого тупого предмета, який діяв на частини тіла під певним кутом. Особливою умовою предмета є ковзання по тілу. ОСОБА_3 індивідуальних особливостей предмета, яким могли бути заподіяні садна, то цей предмет мав не прямолінійну форму. При обстеженні голови в ділянці волосяного покрову яких-небудь тілесних ушкоджень та слідів від них не виявлено, тому щодо версії - удари рукою, в якій знаходився булижник, не відповідає об»єктивності. Цільність булижника значно більша м»яких тканин, які покривають кістки склепіння черепу. Від дії подібного предмета м»які тканини голови знаходяться між щільними кістками склепіння черепу.
Характер тілесних ушкоджень за механізмом їх утворення не узгоджується з відображеними у кримінальній справі даними щодо об»єктивності показів ОСОБА_1.І.
Тілесні ушкодження у ОСОБА_1І, є легкими, що не спричинили короткочасного розладу здоров»я.
Постановою судді Тульчинського районного суду від 01.12.2011 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа за ст.125 ч.1 КК України.
Вироком Тульчинського районного суду від 11.05.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виправдані. В цивільному позові про стягнення моральної шкоди та судових витрат з них ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 11.07.2012 року вирок Тульчинського районного суду від 11.05.2012 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасований і справа направлена на новий судовий розгляд.
Постановою Тульчинського районного суду від 08.08.2012 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст.125 ч.1 КК України закрита в зв»язку з неявкою потерпілого в судове засідання без поважних причин. Із тексту постанови вбачається, що в судовому засіданні ОСОБА_1 заявив, що не бажає брати участь у судовому засіданні якщо справа розглядатиметься Тульчинським районним судом і покинув зал судових засідань.
Постановою судді Тульчинського районного суду від 11.09.2012 року скаргу ОСОБА_1 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку ст.27 КПК України залишено без розгляду та повернуто заявнику.
Постановою судді Тульчинського районного суду від 24.10.2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст.125 ч.1 КК України.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 12.12.2012 року постанова судді Тульчинського районного суду від 24.10.2012 року залишена без змін.
Згідно довідки адвоката ОСОБА_9 юридичної консультації ОСОБА_10 за надання юридичної допомоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їй сплачено 1000 грн.
Суд, заслухавши позивача,відповідачів,їх представника - адвоката ОСОБА_10, вивчивши матеріали справи, встановив, що 22.08.2011 року ОСОБА_1 були заподіяні легкі тілесні ушкодження без розладу здоров»я. Це підтверджено актом його судово-медичного обстеження та висновком судово-медичного експерта. Проте, за висновком судово-медичного експерта такі тілесні ушкодження не могли бути отримані потерпілим за обставин, на які він посилався при проведенні експертизи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не надав суду належних доказів у підтвердження позовних вимог щодо заподіяння саме відповідачами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3М, йому тілесних ушкоджень за викладених у позовній заяві обставин. До того ж викладені в позовній заяві обставини побиття позивача відповідачами суттєво відрізняються від обставин, які він описував при проведенні судово-медичної експертизи, стверджуючи, що тілесні ушкодження він отримав від побиття дерев»яною палицею.
Свідки ОСОБА_7»янчук С.І. та Лук»янчук І.Ю., які на вимогу позивача були допитані в судовому засіданні, спростували його твердження, що були очевидцями як його побили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Пояснили, що раніше давали неправдиві свідчення про таке побиття через залежність від позивача.
Не підтвердили факт побиття 22.08.2011 року ОСОБА_1 відповідачами свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6, які стверджували, що в той день були поруч із відповідачами на городі і ОСОБА_1 взагалі не бачили.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.61 ЦПК України позивач не може бути звільнений від доказування вини відповідачів у заподіянні моральної шкоди, оскільки заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги не визнані відповідачами, не є загальновідомими і не ґрунтуються на рішеннях, вироках ,постановах суду, які набрали законної сили, що підтверджують факт побиття його відповідачами 22.08.2011 року.
Оскільки в судовому засіданні ним не доведена вина відповідачів у заподіянні моральної шкоди внаслідок нанесення тілесних ушкоджень, то в задоволенні позову слід відмовити.
Суд також вважає за необхідне стягнути з позивача на підставі 88 ЦПК України на користь відповідачів понесені ними судові витрати, оскільки на їх користь ухвалене рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.214,215 ЦПК України, суд -
Керуючись ст..ст. 214, 215 ЦПК України,
В задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понесені ними судові витрати в сумі однієї тисячі ( 1000) грн..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд.
Суддя: