125/3095/13-ц
2/125/1606/13
06.11.2013 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.
при секретарі Чепельській Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нікчемного правочину договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, -
В заяві до суду позивачка ОСОБА_1 вказала, що 19.07.2013 року вона купила у відповідачки квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Одразу після укладення договору відбулась передача грошей продавцю та відповідно позивачці було передано правовстановлюючі документи на майно та ключі від квартири. Про отримання грошей відповідачка написала власноручно розписку. Квартирою позивачка користується повністю. Відповідачка зобов'язалася посвідчити даний договір в нотаріальній конторі на протязі місяця з моменту передачі грошей, що підтверджується розпискою. Після укладення договору позивачка неодноразово зверталася до відповідачки про належне оформлення придбаного майна, але вона не бажає все це належним чином оформити через брак часу. Фактично договір купівлі - продажу майна між позивачкою та відповідачкою відбувся, але не оформлено в нотаріальному порядку. Як наслідок позивачка не може провести державну реєстрацію нерухомого майна та стати його власницею. А тому вона змушена звертатися до суду з позовом та просила постановити рішення, яким визнати нікчемний правочин купівлі-продажу квартири, укладений між нею та відповідачкою дійсним, визнати за нею право приватної власності на квартиру.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала суду письмову заяву, в якій зазначила, що свої позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні, просила справу розглянути без її участі.
Відповідачка по справі ОСОБА_2 позов визнала повністю, не заперечувала проти його задоволення, просила справу розглядати без його участі, про що зазначила в письмовій заяві до суду.
Відповідно до ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити повністю. До такого висновку суд дійшов з наступного.
Так, згідно правовстановлюючого документа - свідоцтва про право власності на житло, виданого Бюро по приватизації державного житлового фонду при виконкомі Барської міської ради Вінницької області 10.10.1993 року, згідно з наказом (розпорядженням) від 10.10.1993 року за № 307 та зареєстрованого в КП «Барське бюро технічної інвентаризації», власниками квартири № 43, що знаходиться в м.Бар вул. Врублевського, 39, на праві спільної власності є ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
ОСОБА_3 померла 12.04.2013 року, що підтверджується свідоцтвом про її смерть ОСОБА_4 І-ЖД № 334649, виданого Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Тарутинського РУЮ Одеської області 16.04.2013 року відповідно до актового запису про смерть № 109. Відповідачка по справі є єдиною спадкоємицею майна померлої матері за законом першої черги як дочка відповідно до ст.1261 ЦК України, що підтверджується свідоцтвом про її народження серії І-АМ № 251082, виданим Бар р/б ЗАГС Вінницької області 10.06.1970 року на підставі актового запису про народження № 134. Спадщину після її смерті прийняла шляхом подачі заяви до Барської державної нотаріальної контори Вінницької області - спадкова справа № 172/2013, заява надійшла 26.04.2013 року за № 281, та успадкувавши другу половину квартири стала власницею квартири в цілому.
Наявність квартири та її вартість підтверджуються звітом про незалежну оцінку майна, виготовленим ТОВ «Консалтинг центр професіонал» в 2013 році.
Позивачка ОСОБА_1 19.07.2013 року купила у відповідачки ОСОБА_2 вказане нерухоме майно. Про отримання грошей відповідачка написала власноручно розписку, що долучена до матеріалів справи. Після купівлі квартири позивачка отримала від продавця ключі, правовстановлюючі документи, почала користуватися квартирою та проживати в ній.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Однак, відповідачка не виконала умов договору, отримавши гроші вона ухиляється від оформлення договору купівлі - продажу в нотаріальній конторі. За таких обставин юридично оформити договір купівлі - продажу позивачка не має можливості. Як наслідок, вона позбавлена можливості вільно володіти, розпоряджатися та користуватися придбаним майном.
Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Враховуючи те, що придбані позивачем об'єкти є нерухомим майном, до нього застосовуються положення ст. 657 ЦК України щодо форми договору купівлі - продажу, тобто при укладанні даного договору не може бути застосована проста письмова форма, а обов'язкове нотаріальне посвідчення.
Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
В силу ст. 215 ч.2 ЦПК України у разі, якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин є нікчемним, однак нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 N 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Судом встановлено, що волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, як вимагає ст. 203 п. 3 ЦК України. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Позивачкою виконано всі, передбачені законом, умови договору.
За таких обставин суд, керуючись ст.ст. 130, 174 ЦПК України, ст. 655, 657, 662, 629, 392, 203, 204, 215, 218,220, 331 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
В И Р I Ш И В :
Позов задовольнити повністю.
Визнати нікчемний правочин купівлі-продажу квартири № 43, що розташована за адресою: Вінницька область м. Бар вулиця Врублевського, будинок 39, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на двокімнатну квартиру № 43, загальною площею 52,20 кв.м., житловою площею 30,2 кв.м., що розташована за адресою: Вінницька область м. Бар вулиця Врублевського, будинок 39.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів.
Суддя: Хитрук В.М.