09 квітня 2009 р.
№ 31/76(13/710)
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:
Грейц К.В. -головуючого,
Бакуліної С.В.,
Глос О.І.,
розглянувши касаційне подання
Заступника прокурора Луганської області
на постанову
від 15.09.2008
Київського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду міста Києва № 31/76 (13/710)
за позовом
Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі
Державної екологічної інспекції в Луганській області
до
3-тя особа
Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України"
Пархоменківська селищна рада
про
зобов'язання повернути незаконно добуті корисні копалини
за участю представникі:
- позивача
- відповідача
- прокурора
не з'явились
Коршунова М.В.
Рудак О.В.
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.06.2008 (суддя Качан Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 (колегія суддів у складі головуючого судді Студенця В.І., суддів Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.), відмовлено в задоволенні позовних вимог, уточнених в процесі розгляду справи, Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Луганській області до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 10624034,69 грн. вартості незаконно добутих (без ліцензії) з Марківського родовища корисних копалин - природного газу та конденсату на рахунок № 35419003001395 спеціального фонду місцевого бюджету Пархоменківської селищної ради.
Заступник прокурора Луганської області, не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, у внесеному касаційному поданні просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 4, 16, 19, 67 Кодексу України "Про надра", ст. ст. 11, 14 -17 Закону України "Про нафту і газ", ст. ст. 11, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 33, 34, 84 ГПК України.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, пояснення по касаційному поданню прокурора відділу Генеральної прокуратури України, який підтримав викладені в ньому доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" 26.11.2002 була отримана ліцензія (спеціальний дозвіл) на користування надрами № 2151 на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, Марківського родовища у Краснодонському районі Луганської області терміном на 2 роки, тобто, до 26.11.2004, однак, новий спеціальний дозвіл на користування надрами - видобування природного газу з Марківського родовища у Краснодонському районі Луганської області ДК "Укргазвидобування" отримала лише 09.08.2006.
Отже, в період з 26.11.2004 по 09.08.2006 видобування природного газу та конденсату проводилось ДК "Укргазвидобування" за відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами і у цей період видобуток вуглеводнів складає 168296,711 тис. м3 природного газу і 120,149 тон конденсату, що підтверджується довідкою від 16.10.2006, складеною начальником контрольно-ревізійного відділу в Балаклійському районі.
Вважаючи, що внаслідок безпідставного користування надрами і добування корисних копалин, відповідач порушив вимоги ст. 19 Кодексу України "Про надра", ст. 11 Закону України "Про нафту і газ", за приписами яких користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів (ліцензій) на користування нафтогазоносними надрами, що надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством, прокурор вимагає відшкодувати заподіяні державі у розмірі вартості незаконно добутих природного газу та конденсату на суму 10624034,69 грн. збитки на рахунок Пархоменківської селищної ради, пред'явивши позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Луганській області.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій встановили, що несвоєчасне отримання ДК "Укргазвидобування" спеціального дозволу на видобування природного газу відбулося не з його вини, оскільки Законами України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" і "Про Державний бюджет України на 2005 рік" зупинялася дія частин 2, 6 ст. 16 Кодексу України "Про надра", ст. ст. 14 -17 Закону України "Про нафту і газ" щодо умов надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами, а також в зв'язку з ліквідацією за Указом Президента України від 20.04.2005 №675/2005 Державного комітету природних ресурсів України і покладенням його функцій та зобов'язань, зокрема, щодо видачі спеціального дозволу на користування надрами, на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, отже, неврегульованість цього питання на державному рівні унеможливила своєчасне отримання спеціального дозволу на видобування газу відповідачем, який завчасно звернувся з цього приводу до Держкомприродресурів.
Таким чином, враховуючи відсутність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування встановленої нормами ст. ст. 623, 1166 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді відшкодування збитків (шкоди), суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає, що доводи касаційного подання його не спростовують, а зводяться до намагання надати їм перевагу над встановленими судами обставинами, що перебуває поза процесуальними межами повноважень касаційної інстанції.
Так, відносини в галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, Міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також, відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до статті 16 цього Закону спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.
До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях, яким у спірних правовідносинах прокурором визначена Державна екологічна інспекція в Луганській області, згідно зі статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" належить, зокрема, державний контроль за використанням і охороною надр, право звернення до суду із позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів тощо.
Положеннями статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також статті 65 Кодексу України "Про надра" передбачені конкретні види порушень, за які винні особи несуть відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків (шкоди).
Так, відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 67 Кодексу України "Про надра" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду (збитки), заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (про надра), в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Разом з тим, завертаючись з позовом і зазначивши вказані норми в обґрунтування своїх вимог, прокурор в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не визначив і за допомогою належних і допустимих засобів доказування не довів яких саме порушень припустився відповідач, які б були підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків і що держава зазнала таких збитків і саме у розмірі вартості видобутого газу, яким саме законодавством встановлені порядок відшкодування збитків та методика їх розрахунку, які саме функції у спірних правовідносинах виконувала держава в особі Державної екологічної інспекції в Луганській області і на захист яких саме порушених прав або охоронюваних законом інтересів держави в особі цього органу звернувся прокурор до суду.
Втім, колегія суддів констатує, що ні обставини справи, ані вказані прокурором норми законодавства не визначають підставності і ґрунтовності задоволення позовних вимог, заявлених у такий спосіб, адже, чинне законодавство України не передбачає відповідальності державного підприємства, яким є відповідач, перед державою в особі визначеного прокурором органу, яким є позивач, за видобуток газу без спеціального дозволу і в період неврегульованості на державному рівні умов надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами, а, за відсутності відповідної методики, не визначає порядку відшкодування і розрахунку розміру шкоди, зумовленої користуванням надрами без спеціального дозволу через порушення природоохоронного законодавства.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги відсутність в діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, колегія суддів, відхиляє посилання касатора на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстав для скасування або зміни ухвалених у справі судових актів не вбачає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 у справі господарського суду міста Києва № 31/76 (13/710) залишити без змін.
Касаційне подання Заступника прокурора Луганської області залишити без задоволення.
Головуючий суддя К.В.Грейц
Судді С.В.Бакуліна
О.І.Глос