Справа № 201/12759/13-ц
Провадження № 2/201/3537/2013
05 листопада 2013 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
головуючого судді - Браги А.В.,
при секретарі - Лампіки О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
18 жовтня 2013 року позивач звернулась до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою, в якій просила розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що 28 серпня 2008 року був укладений шлюб між позивачем та відповідачем, який було зареєстровано Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації одружень було зроблено актовий запис № 401. Під час реєстрації шлюбу позивач змінила своє прізвище ОСОБА_1 на прізвище відповідача - ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_3. Шлюб з відповідачем виявився невдалим, подружжя не зійшлося характерами та поглядами на життя, у зв'язку з чим між ними постійно виникали суперечки та сварки. Чоловік не брав участі у веденні домашнього господарства, не надавав належної матеріальної допомоги, зловживав спиртними напоями. На протязі останніх місяців сімейне життя подружжя поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин. На даний момент ведення між позивачем та відповідачем спільного господарства та сумісне проживання припинено та за переконанням позивача, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини між подружжям не має. Дитина проживає разом з матір'ю. Майнового спору між позивачем та відповідачем не має. Відповідач у добровільному порядку розірвати шлюб відмовляється, у зв'язку з чим позивач і змушена була звернутися до суду з даним позовом.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, обґрунтовуючи їх доказами наявними в матеріалах справи. Проти заочного розгляду справи не заперечувала, після розірвання шлюбу просила змінити їй прізвище на дошлюбне - ОСОБА_1.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з чим суд, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, передбачених ст. 157 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та вирішити справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом, у судовому засіданні, у межах заявлених позовних вимог, наявними у справі доказами встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що 28 серпня 2009 року позивач уклала з відповідачем шлюб, який був зареєстрований Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації одружень було зроблено актовий запис №401 та що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 серпня 2009 року (а.с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 09 листопада, виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 1404 (а.с. 5).
Відповідно до довідки про склад сім'ї та місце реєстрації від 24 жовтня 2013 року, виданої Єдиним абонентським відділом Жовтневого району КП «Міські комунальні платежі», за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3
Як зазначає позивач, шлюбні відносини між сторонами припинились. Причиною припинення шлюбних відносин стало різне бачення сторонами відносин подружжя в сім'ї, втрата почуття любові, різні погляди на сімейне життя. Отже, сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають. Спір про поділ майна відсутній.
Статтею 24 Сімейного кодексу України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.
У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
У відповідності зі ст. 112 Сімейного Кодексу України, при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що сім'я сторін розпалась остаточно та відновлювати її сторони не мають наміру, подружжя втратили почуття любові та поваги один до одного, проживають окремо, сумісне господарство не ведуть, подальше сумісне проживання та збереження шлюбу суперечить інтересам обох сторін, суд вважає за можливе розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору у сумі 114,70 гривень, сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а. с. 2).
На підставі вищевикладеного, керуючись, ст. ст. 24, 105,112 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 212 - 215, 224-232 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який було зареєстровано Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації одружень було зроблено актовий запис № 401, - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 повернути дівоче прізвище - "ОСОБА_1".
Судові витрати у справі покласти на ОСОБА_2, стягнувши з останньої на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 114,70 гривень.
Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 232 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: А.В. Брага