23.04.2009 Справа№ 41/168-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лотоцької Л.О. -доповідача;
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі судового засідання Ролдугіній Н. В.
За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 09.04.2009 року:
від позивача: Чехова О.О., представник, довіреність №2518 від 29.09.08;
від відповідача: Шатунов А.О., юрисконсульт, довіреність №52-16/117 від 23.12.08.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА", смт. Васищеве, Харківська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2009 року у справі № 41/168-08
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА", смт. Васищеве, Харківська область
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості у сумі 1 220 443,55 грн.
У листопаді 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" звернулося в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з відповідача на користь позивача 1 220 443,55 грн. з яких: 1 086 987,81 грн. -сума загальної заборгованості за договором № 39д від 18.02.2008 року; 53 010,17 -сума пені за прострочення оплати; 76 088,99 грн. -сума штрафу за прострочення оплати; 4 356,58 грн. -сума 3% річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2009 року по справі № 41/168-08 (суддя Орєшкіна Е.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2009 року по справі № 41/168-08 скасувати та прийняти нове рішення.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2009 року по справі № 41/168-08 є необґрунтованим, неправомірним, та таким, що підлягає скасуванню.
Позивач зазначає, що поставка товару за договором № 32 від 18.02.2008 року здійснювалася регулярно, практика передачі товару за цим договором була налагоджена сторонами таким чином, що в момент поставки товару разом з товаром представнику відповідача надавався увесь комплект товаросупроводжувальних документів, перелік яких зазначений у п.6.2. договору. Підпис уповноваженої особи відповідача є доказом належного виконання позивачем свого зобов'язання по постачанню товару та передачі, згідно до вимог п.6.3. договору, товаросупроводжувальних документів. Відсутність на видаткових накладних, підписаних представниками позивача та відповідача, будь-яких зауважень з боку представника відповідача є доказом того, що позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі згідно до вимог договору.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач у порядку досудового врегулювання спору у своїй відповіді № 52-16/1262 від 27.11.2008 року на претензію позивача № 2625 від 14.10.2008 року підтверджував факт наявності заборгованості перед позивачем, але відмовлявся виконати свій обов'язок по сплаті заборгованості у зв'язку із важким фінансовим станом. Таким чином, на момент звернення до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у позивача не було підстав вважати, що момент оплати за договором не настав, адже з моменту поставки пройшло більше ніж 19 банківських днів. Тільки у судовому засіданні відповідачем було заявлено, що відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі, ані факт поставки йому товару, ані факт передачі йому у момент поставки товаросупроводжувальних документів.
Позивач зазначає, що у рішенні від 17.02.2009 року судом було встановлено факт поставки товару за видатковими накладними № ХВ-0060754, № ХВ-0060768 від 05.08.2008 року та № ХВ-0068567 від 27.08.2008 року, але не було взято до уваги фактичні дані, які містяться в матеріалах справи та підтверджували б обґрунтованість вимог позивача на момент подання позовної заяви до суду.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.03.2009 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" була прийнята до розгляду, її розгляд було призначено у судовому засіданні на 09.04.2009 року.
У судовому засіданні 09.04.2009 року оголошувалась перерва до 23.04.2009 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав:
18.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" -покупець та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" -постачальник був укладений договір № 32д, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар згідно додатку -специфікації до договору, а покупець -прийняти зазначений товар та сплатити його на умовах, передбачених договором.
Розділом 5 договору встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється на основі рахунків-фактур, виставлених постачальником за товар. При цьому у рахунках-фактурах вказується ціна товару, встановлена у специфікації.
Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за фактом поставки на протязі 19-ти банківських днів з дня виставлення рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар.
Пунктом 5.3. договору сторони визначили, що у разі несвоєчасного надання податкових накладних строк оплати відсовується на період затримки податкових накладних.
Згідно з п.6.2. договору постачальник надає покупцю (його представнику) на товар, що поставляється згідно договору, документи, зокрема, рахунки-фактури на товар, податкову накладну, товарні накладні.
Оригінали та копії зазначених документів передаються покупцю або його представнику "з рук в руки" або іншим способом. Вказані документи передаються постачальником покупцю за фактом поставки (п.6.3. договору).
На виконання умов договору позивач за видатковими накладними № ХВ-0060754, №ХВ-0060768 від 05.08.2008 року та № ХВ-0068567 від 27.08.2008 року доставив відповідачу товар на загальну суму 1 086 987,81 грн.
Отримання товару за зазначеними накладними не заперечується відповідачем.
Посилаючись на те, що відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого йому товару не виконано, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу, пеню, штраф 7% та 3% річних.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Приписами статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар(товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з статтями 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже абз.2 ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України містить норму, якою встановлено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Принагідно, у випадку, коли виконання зобов'язання поставлено у залежності від події, що може і не настати (поставка товару), мова йде не про термін, а про умову виконання зобов'язань.
З урахуванням умов пунктів 5.2, 5.3 договору поставки № 32д, початок перебігу строку виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару пов'язано з певною подією, зокрема фактом пред'явлення позивачем рахунків-фактур та податкових накладних за поставлений товар.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач не надав доказів направлення відповідачу (пред'явлення) рахунків-фактур та податкових накладних на оплату доставленого товару.
Факт отримання зазначених документів відповідачем заперечується.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вказані документи на адресу відповідача, до пред'явлення позову до суду, не надсилались або не передавалися.
В період розгляду справи в суді першої інстанції позивач 26.12.2008 року листом № 3691 направив відповідачу податкові накладні та рахунки-фактури на оплату товару, поставленого за договором № 32д від 18.02.2008 року, зазначивши в листі, що вказані документи направляються повторно.
З урахуванням встановленого договором строку, позивач зобов'язаний був оплатити отриманий товар не пізніше 29.01.2009 року, тобто до прийняття рішення у справі.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідачем зобов'язання за договором по оплаті отриманого товару на час прийняття рішення та розгляду справи апеляційною інстанцією не виконано. Оплата не здійснена.
За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню.
Колегія суддів не може погодитися з посиланням суду першої інстанції в якості підстави для відмови в позові на ст.1 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 Цивільного кодексу України.
Оскільки на час розгляду справи та прийняття судового рішення право позивача було порушено, воно підлягало захисту шляхом часткового задоволення позовних вимог в частині основного боргу -1 086 987,81 грн.
Позовні вимоги в частині пені та 3 % річних задоволенню не підлягали, оскільки вимог щодо оплати пені та 3 % річних за період з 29.01.2009 року позивачем не заявлялося.
Що стосується стягнення штрафу в розмірі 7%, то зазначені вимоги також не підлягали задоволенню, оскільки ч.2 ст.231 Господарського кодексу України до спірних правовідносин не може бути застосована, так як сторони за господарським зобов'язанням не належать до державного сектору економіки, що витікає з їх Статутів.
З огляду на викладене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.
Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА", смт. Васищеве, Харківська область задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2009 року у справі № 41/168-08 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50034, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ЄДРПОУ 00191000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул.Промислова,1, ЄДРПОУ 33010822) 1 086 987,81 грн. основного боргу, 16 304,81 грн. державного мита, в тому числі за розгляд справи апеляційною інстанцією, 105 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 116-117 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л. О. Лотоцька
Суддя Р. М. Бахмат
Суддя О.С.Євстигнеєв