КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/5789/13-ц
Провадження № 2/552/2049/13
05.11.2013 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Миронець О.К.
при секретарі Шаня О.О.
за участю представника відповідачів - Кулішова В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Дочірного підприємства «Союз» Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" про визнання недійсними договорів, та стягнення коштів
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання договорів № 02234 від 12.06.2009 року, що укладені між ним та ДП «Союз» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», а також з ТОВ Компанія «Приват плюс» недійсними з моменту укладення, стягнення з ДП «Союз» ТОВ «Компанія Приват плюс» 8000 гривень, та з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» 46265,60 гривень сплачених коштів. В своєму позові він посилається на те, що 12.06.2009 року він уклав вказані договори з метою отримання консультаційних послуг щодо можливості придбання на його користь товарів широкого асортименту, а саме придбання будівельних матеріалів. При укладанні договору працівником компанії йому було роз'яснено, що йому необхідно підписати ще один договір про надання послуг за яким необхідно сплатити 8000 гривень, які він 22.06.2009 року сплатив. Згідно умов укладеного договору він сплатив 3% вартості товару, а потім 50 % і вважав, що йому буде товар переданий у власність, але пізніше довідався, що необхідно заплатити ще 25 %. Позивач вважає, що його права порушено, оскільки відповідач ввів його в оману, оскільки кошти він сплатив, а будівельні матеріали не отримав.
В судове засідання позивач не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив стягнути з відповідача ДП «Союз» ТОВ «Компанія «Приват плюс» 8000 гривень, з ТОВ «Компанія Приват - плюс» 46265,60 гривень та витрати на правову допомогу солідарно в сумі 2500 гривень, 462,65 гривень судового збору.
Після перерви представник позивача в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Представник ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. Надав заяву про застосування строку позовної давності в якій зазначив, що угода з позивачем була укладена 12 червня 2009 року, а звернувся він до суду 09.08.2013 року, після закінчення строків позовної давності. Пояснив, що компанією виконано умови договору, а тому підстав для визнання угод недійсними та стягнення коштів немає.
Представник ДП «Союз» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-плюс» в судове засідання не з'явився, від нього надійшли заперечення на позов згідно яких просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав зазначених в запереченнях. Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 12.06.2009 року уклав договір з ТОВ «Компанією «Приват-Плюс» про надання консультаційних послуг щодо можливості придбання на його користь товарів широкого асортименту на умовах Договору, що укладаються та підписуються з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс». На виконання умов цього договору позивач уклав ще один договір з ДП «Союз» ТОВ «Компанія «Приват-плюс» по умовам якого він сплатив 8000 гривень, що підтверджується квитанцією про оплату.
Стаття 5 Програми діяльності «Приват-Плюс» визначає, що право на отримання товару може бути надано особі або іншому партнеру лише під час проведення асигнаційного акту, що відбувається раз на місяць.
Із умов програми діяльності «Приват-Плюс» вбачається, що асигнаційний акт - це захід, що організовується адміністратором відповідно до умов програми в кінці місяця та проводиться з метою визначення партнера (партнерів) у товаристві, якому (яким) надається право на отримання товару. Асигнаційний платіж - платіж, який підлягає сплаті партнером, якому надано право на отримання товару в поточному асигнаційному акті, його розмір складає відсоток від вартості товару і зазначається в додатку № 2 до договору.
Відповідно до пункту 5.4 програми діяльності Приват-Плюс кількість партнерів, яким надається право на отримання товару відповідає кількості товарів, що можуть бути придбані за кошти Фонду товариства партнерів, сформованого в поточному місяці. Фонд товариства партнерів формується за рахунок щомісячних платежів сплачених партнерами. Надання коштів на придбання товарів здійснюється виключно за рахунок залучених у поточному місяці від інших партнерів щомісячних платежів.
Тобто, вбачається, що отримання товару позивачем є можливим виключно за рахунок залучення грошових коштів інших партнерів, а не за рахунок продажу або споживання продукції, що є однією з пірамідальних схем одержання прибутку, заборонених законом.
Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст.203 ЦК України.
Відповідно до ч.ч.5,6,8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнано недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
За положеннями ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
Отже, суд приходить до висновку, що позивач за договорами, укладеними з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», ДП «Союз» ТОВ «Компанія «Приват-плюс» сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалася передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи залучених до умов діяльності системи, отже досягнута між сторонами угода порушує права позивача, а діяльність відповідачів вводить споживача в оману, є недобросовісною та «пірамідальною».
Аналізуючи договір, укладений ОСОБА_2 з ДП «Союз» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» суд виходить з того, що їх предметом є надання консультаційних послуг з питань діяльності та подальшої участі у Програмі діяльності «Приват Плюс» та укладення договорів та додатків до них між замовником та ТОВ «Компанія «Приват-Плюс».
Оскільки за вказаними вище нормами Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, а судом встановлено, що договори, укладені позивачем ОСОБА_2 з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» №02234 від 12 червня 2009 року є недійсними, то договори, спрямовані на укладення таких недійсних договорів також є наслідком нечесної підприємницької діяльності, спрямованої на введення позивача в оману, а відповідно, є недійсними.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій сторона у натурі все, що вона одержала від виконання цього правочину. З урахуванням даної норми з відповідачів на користь позивача належить стягнути грошові кошти передані на виконання недійсних правочинів.
З поданих квитанцій вбачається, що позивачем сплачено 38265,60 гривень по договору від 12.06.2009 року, які підлягають до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс ".
Посилання відповідачів на застосування строків позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, що його порушила. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 13.03.2013 року стало відомо про те, що договір від 12.06.2009 року який укладено між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват - Плюс" розірвано в односторонньому порядку. Договір, який він уклав 12.06.2009 року з ДП «Союз» Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" взаємопов'язаний з договором який укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват - Плюс".
Отже, суд приходить до висновку, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише 13.03.2013 року, отже строк на звернення до суду ним не пропущено.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, на відповідачів також необхідно покласти витрати по оплаті судового збору.
Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Позивачем суду надано лише довідку про сплату витрат на правову допомогу в сумі 2500 гривень, при цьому не надано розрахунок на підтвердження даної суми. Отже, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про сплату правової допомоги за недоведеністю.
Керуючись ст. 212-215 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати недійсним з моменту укладення договір № 02234 від 12.06.2009 року, що укладений між ОСОБА_2 та Дочірним підприємством «Союз» Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс".
Визнати недійсним з моменту укладення договір № 02234 від 12.06.2009 року, що укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс".
Стягнути з Дочірного підприємства «Союз» Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" на користь ОСОБА_2 8000 гривень, які сплачені за договором №02234 від 12.06.2009 року та судові витрати в сумі 80 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" на користь ОСОБА_2 38265,60 гривень які сплачені за договором № 02234 від 12.06.2009 року та судові витрати 382,65 гривень.
В задоволенні позовних вимог по стягненню витрат на правову допомогу відмовити за недоведеністю.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Полтави до Апеляційного суду Полтавської області.
Суддя О.К.Миронець