Справа № 508/971/13-ц
08.11.2013 року Миколаївський районний суд
Одеської області
В складі головуючого судді Горобця В.Л.
При секретарі Товт А.Л.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Миколаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Антонюківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Миколаївського району Одеської області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду з позовом до Антонюківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Миколаївського району Одеської області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу мотивуючи його тим, що в 1981 році він був прийнятий на посаду вчителя трудового навчання вищезазначеної школи згідно наказу Миколаївського районо від 13.08.1981 року № 54.
31 серпня 2011 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади згідно наказу №34 директора Антонюківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Миколаївського району Одеської області за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.
Вказане звільнення позивача з посади вчителя трудового навчання він вважає незаконним та безпідставним.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав в повному обсязі та просив визнати наказ директора Антонюківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Миколаївського району Одеської області незаконним та поновити його на роботі та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу. Суду пояснив, що дійсно працював на посаді вчителя трудового навчання з 1981 року по 31 серпня 2011 року. Мав бажання далі працювати на посаді вчителя трудового навчання, оскільки хотів мати відповідне педагогічне навантаження, щоб отримувати відповідно більшу пенсію, оскільки на час звільнення отримував меншу пенсію, яку йому було призначено на основі того заробітку, який він отримував на протязі свого трудового стажу так як педагогічне навантаження було незначним, а саме від 2 до 4 годин. З наказом про своє звільнення від 31.08.2011 року № 34 не згідний, оскільки відповідної заяви про своє звільнення за згодою сторін не писав. Строк звернення до суду для вирішення трудового спору пропустив з тих причин, що на протязі двох років звертався до різних інстанцій зі скаргами про те, що його незаконно звільнили із займаної посади.
Відповідач, директор Антонюківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Миколаївського району Одеської області Саламатін В.О. позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що позивача із займаної посади було звільнено законно, оскільки вони досягли згоди. Позивача неодноразово було повідомлено про те, що в 2011-2012 навчальних роках до школи прийде молодий спеціаліст - вчитель трудового навчання, який має відповідну педагогічну освіту так як ОСОБА_1 відповідної педагогічної освіти не мав. Оскільки з позивачем було досягнуто згоди в усній формі про його звільнення то і звісно його було звільнено за взаємною згодою сторін. Крім того ОСОБА_1 неодноразово порушував трудову дисципліну та не виконував обов'язки вчителя трудового навчання.
Суд, заслухавши в судовому засіданні сторони, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору може бути угода сторін. Слід зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв'язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.
Згідно п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 суди мають враховувати, що в разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.
Виходячи з вищенаведеного працівник не може бути звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, якщо одна зі сторін не надає такої згоди на припинення трудового договору. У цьому випадку трудовий договір може бути розірваний з ініціативи працівника або власника чи уповноваженого ним органу з інших підстав, передбачених КЗпП України.
Таким чином судом встановлено незаконність наказу про звільнення позивача з посади вчителя трудового навчання.
Однак суд, відмовляючи в задоволенні позову виходить з того, що ОСОБА_1 пропустив строк для звернення до суду для вирішення вищезазначеного трудового спору, оскільки позивач до суду звернувся з позовом про поновлення на роботі лише через два роки після того як взнав про своє звільнення.
Згідно положень ст. ст. 233, 234 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
У відповідності з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9 (з наступними змінами) встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Тобто питання поновлення пропущеного строку повинно вирішуватись судом.
Із пояснень в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 та доданих до позовної заяви документів вбачається, що ОСОБА_1 пропустив строк для звернення до суду для вирішення трудового спору у зв'язку з тим, що спочатку за захистом своїх прав звертався до відділу освіти Миколаївської РДА ( а.с. 5), Прокуратури Миколаївського району Одеської області, Прокуратури Одеської області (а.с.7), Генеральної прокуратури України (а.с.8-9), Миколаївську районну організацію профспілки працівників освіти (а.с. 17). Однак вищезазначені установи не своєчасно розглядали його скарги.
Однак суд не може визнати поважною вищевказану причину пропуску строку для звернення до суду для вирішення даного трудового спору, оскільки позивач був повідомлений про дату звільнення з посади вчителя трудового навчання директором школи Саламатіним В.О., однак підписувати наказ про звільнення за згодою сторін відмовився та відмовився отримати трудову книжку, що підтверджується показами в судовому засіданні позивача, а також Актом від 14.12.2011 року згідно якого комісія в складі директора школи Саламатіна В.О., голови ПК Гаврилюк Т.А, громадського інспектора з охорони праці Шильнікової С.Я. відвідали громадянина ОСОБА_1 з метою вручення йому трудової книжки де останнього вдома не було ( а.с. 47), Актом від 08.02.2012 року згідно якого комісія в складі директора школи Саламатіна В.О., голови ПК Гаврилюк Т.А, громадського інспектора з охорони праці Шильнікової С.Я. склали даний акт в тому, що ОСОБА_1 відмовився отримати цінним листом документи, а саме трудову книжку, виписку про заробітну плату, довідку про щорічне навантаження за останні 20 років ( а.с. 50).
Крім того позивач стверджує, що він необізнаний із законодавством, а тому пропустив строк звернення до суду.
Суд також не може взяти до уваги даний факт за поважну причину пропуску строку для звернення до суду за захистом свого права на працю, оскільки з повідомлень Прокуратури Миколаївського району Одеської області від 17.09.2012 року № 1541-12, від 30.11.2012 року № 7/41-12 ( а.с. 13, 14) вбачається, що ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду для захисту свого права на працю. Інших причин пропуску строку для звернення до суду з вищевказаним позовом позивачем не наведено та не здобуто судом в судовому засіданні.
Ураховуючи те, що позивачем не подано, а в суді не здобуто належних і допустимих доказів поважності причин пропуску місячного строку звернення за захистом порушеного свого права, а звернення до компетентних органів не може бути підставою для поновлення пропущеного ним строку для звернення до суду, суд відмовляє у позові ОСОБА_1 до Антонюківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Миколаївського району Одеської області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Керуючись ст.ст. 57-66; 209-215, 218, 294 ЦПК України, ст.ст. 232, 233, 235 КЗпП України, суд,-
В задоволені позову ОСОБА_1 до Антонюківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Миколаївського району Одеської області про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Повний текст рішення буде виготовлений через 5 днів.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня повного виготовлення рішення суду через Миколаївський районний суд Одеської області.
Суддя: