Справа № 363/862/13-ц Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.
Провадження № 22-ц/780/5810/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В,
Категорія 45 11.11.2013
Іменем України
04 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Березовенко Р.В.,
суддів: Воробйової Н.С., Сліпченка О.І.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 серпня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особа: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про поділ майна подружжя.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
У вересні 2012 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що з 17 червня 1977 року між нею та відповідачем було укладений шлюб. На даний час спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, шлюбні відносини між подружжя припинені, вони не ведуть спільного господарства. Однак за час спільного проживання подружжям було набуто земельну ділянку площею 0,0608 га, що розташована на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того під час перебування у шлюбі позивач та відповідач шляхом приватизації отримали право власності на 1\3 частину квартири АДРЕСА_1 кожен. До теперішнього часу між подружжям угоди про поділ майна, що є спільною власністю подружжя не досягнуто, а тому просила розірвати шлюб та поділити майно, що є спільною власністю сторін.
Під час розгляду справи в судовому засіданні, яке відбулося 01.07.2013 року представником позивача подана до суду заява про уточнення позовних вимог, в якій просить розірвати шлюб між сторонами та розділити майно подружжя: визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\3 частину квартири АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_3 та визнати за ОСОБА_3 право власності на суму завдатку, а також інших коштів, що будуть отримані від продажу земельної ділянки.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14 травня 2013 року в даній справі залучені треті особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5
29 серпня 2013 року позивачка подала до суду заяву про відмову від позовних вимог в частині розірвання шлюбу.
Ухвалою Вишгородського районного суду від 29.08.2013 року позовні вимоги позивача ОСОБА_2 в частині розірвання шлюбу між сторонами залишені без розгляду.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 серпня 2013 року в задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 17 червня 1977 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.4).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 06.03.1996 року №494 виданого органом приватизації державного житлового фонду заводу «Генератор» квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 по 1/3 частині кожному (а.с.31)
01.02.1995 року було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії КВ № 31000490 на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0608 га, яка розташована на території Демидівської сільської ради Вишгородського районного суду Київської області для ведення садівництва (а.с.5). Відповідачем ОСОБА_3 зазначена земельна ділянка була набута внаслідок безоплатної передачі йому із земель комунальної власності, тобто він використав своє право громадянина на приватизацію.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 04.10.2011 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 119055 грн.
З постанови державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ в м.Києві від 20.12.2011 року вбачається, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-2831 від 09.12.2011 року, виданим Оболонським районним судом м.Києва по справі про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 120365,55 грн., згідно акту опису й арешту майна державного виконавця від 14.02.2012 року накладено арешт на майно боржника (а.с.54-56).
Як вбачається з матеріалів справи спірна земельна ділянка в травні 2012 року була реалізована на прилюдних торгах та придбана ОСОБА_4 , який отримав свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів 20.06.2012 року (а.с.62-63).
Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
Аналогічна норма міститься в ст. 60 СК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Статтею 61 СК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 2913-VI) було встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
9 лютого 2011 року набрав чинності Закон № 2913-VI , яким ст. 61 СК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Разом із тим відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції повно та всебічно з»ясувавши всі обставини справи правильно керувався зазначеними вище нормами права і дійшов вірного висновку, що Закон № 2913-VI не має зворотної дії в часі і не може бути застосований до спірних правовідносин, і оскільки правовідносини подружжя щодо спірної земельної ділянки виникли у 1995 році, а тому регулюються нормами КпШС України, за якими одержана відповідачем під час шлюбу ( в 1995 році) у власність на підставі статей 81, 116 Земельного кодексу України шляхом приватизації земельна ділянка, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя та не підлягає поділу.
Крім того, суд першої інстанції правильно вважав, що оскільки квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, вона не є спільним майном подружжя, що також було вже раніше встановлено ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 березня 2013 року, яка набрала чинності, і відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, доказуванню не підлягає. (а.с.103-105).
Висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи.
В апеляційній скарзі апелянтом не наведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Р.В.Березовенко
Судді: Н.С.Воробйова
О.І.Сліпченко