Справа № 357/6218/13-ц Головуючий у І інстанції Дубановська І.Д.
Провадження № 22-ц/780/5796/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.
Категорія 47 11.11.2013
Іменем України
04 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Березовенко Р.В.,
суддів: Воробйової Н.С., Сліпченка О.І.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання дитини та колишньої дружини.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
У квітні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання дитини та колишньої дружини, обгрунтувавши свої вимоги тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2012 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів ОСОБА_2, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття та кошти на особисте утримання матері дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх доходів ОСОБА_2 Ухвалою Апеляційною суду Київської області від 31.01.2013 р. рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 23.10.2012 року залишено без змін.
На даний час його середня заробітна платня становить біля 1300 грн. на місяць, за останні 12 місяців. Після обов'язкової сплати податків у нього залишається біля -1151.24 грн. Таким чином, його заробітна платня межує з прожитковим мінімумом. Також, йому потрібно сплачувати ? частину комунальних платежів, що становить близько 254,50 грн.; він навчається на 6 курсі магістратури Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій в м. Києві, оплата якої за 2 останні роки складає 17200 грн. В результаті перенесеного грипу в нього виникли ускладнення здоров'я, згідно виписки № 47/228 форма № 027 /о від 17.04.2013 року з медичної карти він з 2010 року стоїть на диспансерному обліку у невропатолога, потребує контролю за своїм станом здоров'я та постійному прийому відповідних ліків.
Вважає, що його права були порушені, тому що зовсім не врахований його особливий стан здоров'я та матеріальний стан. Вищезгадані факти ставлять його у скрутне матеріальне становище, роблять неспроможним утримувати самою себе та ставлять їх з відповідачкою в нерівні умови. Після всіх відрахувань (податки + аліменти) в нього не залишається нічого, не говорячи вже про прожитковий мінімум на дорослу людину.
У зв'язку з тим, що в даний час істотно змінилось його матеріальне становище (зменшилися доходи), а також, та обставина, що розмір відрахувань становить біля 80% відсотків його доходів, із-за постійного нервово напруження - встановлення батьківства і проведення тесту ДНК, судів, витрат на особисте лікування, великих матеріальних витрат на вказані заходи, навчання в магістратурі та проблем з його оплатою, проблеми на роботі, в нього суттєво погіршився стан здоров'я, просив суд зменшити розмір встановлених судом аліментів, зазначаючи можливим для нього сплачувати 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання доньки та 2% прожиткового мінімуму для дорослого чи зовсім звільнити від сплати на особисте утримання колишньої дружини, при цьому не визначивши, яку саме частку від його заробітку необхідно суду стягнути.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та зменшити розмір аліментів на утримання дитини з 1/4 частини на 1/6 частину, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та звільнити від сплату аліментів на утримання колишньої дружини. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не враховано доказів позивача, які були долучені до матеріалів справи, не прийнято до уваги матеріальний стан, що з 400 грн. в місяць, які залишаються після утримання з нарахованої заробітної плати, він повинен сплатити аліменти на утримання дитини та дружини. Його заробітна платня межує з прожитковим мінімумом. Також, йому потрібно сплачувати ? частину комунальних платежів, та він є студентом 6 курсу магістратури Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій в м. Києві, оплата якої за 2 останні роки складає 17200 грн.
Згідно ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд при перевірці законності, обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі апеляційної скарги, так і за межі вимог заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дитини -дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 23.10.2012 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти на її особисте утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів ОСОБА_2, починаючи з 23.10.2012 року та до досягнення дитиною трьохрічного віку.
Ухвалою Апеляційною суду Київської області від 31.01.2013 р. рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 23.10.2012 року залишено без змін. Постановлюючи дану ухвалу Апеляційний суд виходив з того, що розмір утримання визначеного судом першої інстанції відповідає правам та інтересам позивача та не порушує прав відповідача, оскільки визначений відповідно до вимог діючого сімейного законодавства. При цьому апеляційний суд не прийняв до уваги повсилання відповідача на його платне навчанн»я та невелику заробітну плату.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 12 березня 2013 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення суду про стягнення аліментів було відмовлено.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 27 червня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини було відмовлено, оскільки судово-медичною молекулярно-генетичною експертизою було встановлено, що позивач є батьком дитини з ймовірністю 99,99%.
Відповідно до постанов МВ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 09.04.2013 року, звернено щомісячне стягнення на заробітну плату ОСОБА_2 на особисте утримання ОСОБА_3 у розмірі 30% з усіх видів заробітку (доходу) (а.с. 10-11) та на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 у розмірі 30% з усіх видів заробітку (доходу) (а.с. 13-14).
Статтею 7 СК України встановлено, що "дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість, яких надана Верховною Радою України".
Згідно статті 180 СК України передбачено, що "батьки зобов'язані утримувати дитину, до досягнення нею повноліття", тим самим обов'язок на утримання дитини солідарно покладається на її батьків. При цьому не встановлено, що в більшому розмірі повинен утримувати дитину той батько, з яким проживає дитина або той, який має більший розмір доходів; законодавцем встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину без врахування даних обставин.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров"я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров"я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 84 СК України дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення віку трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів у разі стягнення аліментів становить 50 відсотків заробітної плати боржника. Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові, в тому числі під час відрахування за кількома виконавчими документами.
Сімейний кодекс передбачає спеціальні правила щодо утримання одного:з подружжя у разі проживання з ним дитини. У цьому випадку потреба в матеріальній допомозі пов'язана з тим, що один із подружжя опікується дитиною, у зв'язку з чим його можливість діяти на ринку праці є певною мірою обмеженою.
Дружина має право на утримання за наявності таких умов: 1) вона є вагітною або має Дитину, яка проживає з нею і не досягла 3 років, а якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку - шести років; 2) чоловік - батько дитини може надавати матеріальну допомогу. З цього випливає, що дружина, яка виховує малолітню дитину, не повинна доводити свою потребу у матеріальній допомозі.
Вирішення питання не залежить, також, від її працездатності або працездатності її батьків. Частиною 4 ст. 84 СК передбачено, що право на утримання дружина має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища або матеріального становища її батьків.
ОСОБА_2 просив суд зменшити розмір встановлених судом аліментів, зазначаючи можливим для нього сплачувати 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання доньки та зовсім звільнити його від сплати на особисте утримання колишньої дружини, посилаючись при цьому на наявність у нього зобов'язань на оплату навчання та квартирної платні, малу заробітну плату, поганий стан здоров»я, та те що ОСОБА_3 має однокімнатну квартиру в м. Біла Церква, яку здає в оренду та приймає участь в фермерській справі батьків, від чого отримує матеріальний дохід. Зазначав, що в даний час істотно змінилось його матеріальне становище (зменшилися доходи), а також розмір відрахувань становить біля 80% відсотків його доходів.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що вказані позивачем обставини не є підставою, що звільняє його від обов'язку матеріально забезпечувати дружину до досягнення дитиною трирічного віку та зменшити розмір аліментів на утримання дитини та дійшов обгрунтованого висновку про не можливість зменшити розмір аліментів на утримання дитини та звільнення від сплати аліментів та утримання колишньої дружини до досягнення дитиною триріччя, оскільки доводи позивача про не спроможність сплачувати призначені судом аліменти не ґрунтуються на нормах матеріального права і не мають істотного значення для зміни розміру аліментів. Позивач ОСОБА_2 працює інженером 2 категорії Білоцерківського національного аграрного університету, отримує стабільну заробітну плату, інших утриманців та кредитних зобов»язань не має, з 2010 року стоїть на диспансерному обліку у невропатолога, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу дитині та дружині саме у частці від свого доходу.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.80 СК України, розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Отже, висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності зменшення розміру стягнутих аліментів на утримання дитини та щодо відмови в стягненні аліментів на утримання позивачки, колегією суддів розцінюються критично, оскільки грунтуються лише на не бажанні позивача надавати матеріальну допомогу дитині та відповідачці, інших обставин, що мають істотне значення, відповідно до п.4 ч.1 ст.182 СК України він не має. Як вбачається з матеріалів справи, і видно з пояснень представників позивача, з часу ухвалення рішення про визначення розміру аліментів ні матеріальний ні сімейний стан позивача не змінився, а всі зазначені ним підстави позову існували і на час ухвалення рішення про стягнення аліментів і розглядалися судом. Жодного належного та допустимого доказу того, що після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів істотно змінилось його матеріальне становище (зменшилися доходи), а також, що розмір відрахувань його доходів становить біля 80% відсотків матеріали справи не містять. Не були вони надані і в суді апеляційної інстанції.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Р.В.Березовенко
Судді: Н.С.Воробйова
О.І. Сліпченко