Справа № 361/3742/13 Головуючий у І інстанції Василишин В.О.
Провадження № 22-ц/780/5781/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.
Категорія 44 11.11.2013
Іменем України
04 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Березовенко Р.В.,
суддів: Воробйової Н.С., Сліпченка О.І.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту на прохід та проїзд та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - публічне акціонерне товариство "Київобленерго", про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення електроопори й здійснення демонтажу підземних мереж лінії електропередачі, про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, який обґрунтовувала тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1. Ця земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_3, через яку позивач здійснювала підхід та проїзд до власної земельної ділянки. 18 червня 2007 року ОСОБА_3 було надано нотаріально засвідчену згоду на постійний прохід та проїзд ОСОБА_2 через належну їй земельну ділянку. Між тим, відповідач ОСОБА_3 перестала надавати можливість позивачу здійснювати проїзд та прохід через належну їй земельну ділянку, встановила навколо неї паркан, у зв'язку із чим вона не може потрапити до неї. Прохід до власної земельної ділянки вона вимушена здійснювати через земельні ділянки інших сусідів. Таким чином, відповідач порушує її право на вільне користування приватною власністю. Просила встановити земельний сервітут на її користь щодо земельної ділянки ОСОБА_3 для визначення права проходу (проїзду) та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
07 серпня 2013 року відповідач ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву, в обґрунтування якої зазначала про те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1. Земельною ділянкою вона почала користуватися не одразу й в грудні 2011 року виявила, що на її території знаходиться залізобетонна опора лінії електропередач. При зверненні до Погребської сільської ради їй було надано відповідь про те, що встановлення зазначеної опори лінії електропередач може проводитися тільки за згодою власника земельної ділянки. Згода нею не надавалася, отже встановлення залізобетонної опори лінії електропередач було самовільним, а проведені роботи по її встановленню та проведенню підземної мережі лінії електропередач поруч з газопроводом були незаконними. На опорі лінії електропередач немає контуру заземлення, незаізольовано провід та пошкоджено захисну гофру електропроводу, що перешкоджає їй безпечно здійснювати право користування та розпорядження земельною ділянкою. У зв'язку із вищенаведеними подіями вона втратила спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, у неї погіршилося самопочуття й стан здоров'я. Також погіршилися стосунки із оточуючими людьми. Просила суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення опори ЛЕП й демонтувати підземні мережі лінії електропередач за адресою: АДРЕСА_1; стягнути із ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в сумі - 10 000 грн. 00 коп., а також понесені судові витрати.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту на прохід та проїзд відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення електроопори й здійснення демонтажу підземних мереж лінії електропередачі, а також про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 знести опору ЛЕП й демонтувати підземні мережі лінії електропередачі на земельній ділянці (кадастровий номер 3221286401:01:019:0008), яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 594251, за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_3 із ОСОБА_2судові витрати в сумі - 114 грн. 70 коп.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, а в задоволенні зустрічного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не взяв до уваги докази наявні в матеріалах справи, а саме, топографічну зйомку земельної ділянки по АДРЕСА_3 яка належить ОСОБА_2, якою виявлено, що до вказаної земельної ділянки площею 0,0428 га, не існує під'їзду та проходу. В справі не містяться докази про те, що встановлення залізобетонної опори ЛЕП на земельній ділянці ОСОБА_3 було самовільним, а проведення роботи по її встановленню та проведення підземної мережі ЛЕП поруч з газопроводом були незаконними та, що підземна мережа ЛЕП знаходиться поруч з газопроводом, що на опорі ЛЕП немає контуру заземлення, не заізольовано провід та пошкоджено захосну гофру електропроводу. Вищевказана опора знаходиться на балансі ПАТ «Київобленерго» і встановлювалась нею згідно визначених правил, в зв'язку з чим дана організація повинна бути залучена до справи в якості відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 401, статтею 403 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №594253 ОСОБА_2 належить земельна ділянка, площею 0,0428 га (кадастровий номер 3221286401:01:019:0023), яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с.20). ОСОБА_3 належить земельна ділянка, площею 0,0946 га (цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд) по АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221286401:01:019:0008 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 594251) (а.с. 71, 74).
Із копії договору купівлі продажу земельної ділянки від 25 травня 2004 року вбачається, що ОСОБА_4 продала, а: ОСОБА_2 придбала земельну ділянку, площею 0,0428 га із 0,250 га, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, ОСОБА_5 придбав земельну ділянку, площею 0,1126 га із 0,250 га, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, - ОСОБА_3 придбала земельну ділянку площею 0,0946 га із 0,250 га, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, та земельну ділянку, площею 0,1289 га, надану для ведення особистого селянського господарства (а.с.19).
Із довідки фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 від 16 квітня 2003 року видно, що при проведенні топографічної зйомки земельної ділянки, яка знаходиться на території Погребської сільської ради по АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_2, виявлено, що до даної земельної ділянки, площею 0,0428 га, не існує під'їзду, проходу, а ділянки, які межують із ділянкою ОСОБА_2 знаходяться у приватній власності інших громадян й не відносяться до категорії земель загального користування (а.с.8).
Як вбачається із горизонтальної зйомки земельної ділянки по АДРЕСА_2 Київської області - земельна ділянка ОСОБА_7 межує із земельними ділянками ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3 межує із земельними ділянками ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.10).
Із копії рішення Погребської сільської ради Броварського району Київської області № 474 від 07 жовтня 2011 року вбачається, що цей орган місцевого самоврядування не заперечує у наданні дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення земельного сервітуту на проїзд, прохід до житлового будинку, господарських будівель і споруд, через сусідню земельну ділянку ОСОБА_5 по АДРЕСА_3. Запропоновано у разі відсутності згоди ОСОБА_5 на встановлення земельного сервітуту по відношенню до його земельної ділянки, рекомендувати ОСОБА_2, для вирішення питання проїзду та проходу до її житлового будинку, господарських будівель і споруд, звернутися до суду.
19 квітня 2012 року комісією Погребської сільської ради Броварського району Київської області проведено обстеження земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_3 власник - ОСОБА_5; АДРЕСА_4 власник - ОСОБА_3; АДРЕСА_2 власник - ОСОБА_2, й складено акт обстеження земельних ділянок, яким встановлено, що при купівлі земельних ділянок та виготовленні державних актів не було враховано відсутність під'їзду до земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 На даний час проїзд (прохід) до земельної ділянки ОСОБА_2 здійснюється через земельні ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_3, але це питання не врегульоване відповідно до чинного законодавства України (а.с.16).
Матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_3 від 18 червня 2007 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 й внесена до реєстру за № 5551, з якої видно, що вона надає свою згоду ОСОБА_2 на постійний прохід (проїзд) через належну їй земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, будинок № 28 (а.с.18).
Із копії кадастрового плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 вбачається, що присадибна ділянка ОСОБА_2 межує із земельними ділянками ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (а.с.32).
Судом встановлено, що на земельній ділянці відповідача ОСОБА_3 розміщена будівля. Як зазначили всі учасники судового розгляду цієї цивільної справи, будівля є сараєм. Ця будівля розміщена по всій ширині земельної ділянки ОСОБА_3 й частково розташована на суміжних земельних ділянках, одна з яких належить ОСОБА_5, а друга - ОСОБА_8
У судовому засіданні позивач та її представник дали пояснення про те, що для встановлення проходу та проїзду необхідно провести знесення сараю. Власник цієї будівлі їм не відомий. Відповідач та її представники пояснили, що ця будівля належить ОСОБА_5 Однак під час розгляду цієї цивільної справи не було встановлено власника будівлі, що розташована на земельній ділянці ОСОБА_3, у зв'язку із ненаданням сторонами правовстановлюючих документів на неї.
Відмовляючи в задоволенні первістного позову суд першої інстанції повно та всебічно з»ясувавши обставини справи і правильно застосувавши норми матеріального права дійшов вірного висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення сервітуту на прохід та проїзд задоволенню не підлягає через недоведеність заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не було надано переконливих доказів того, що земельний сервітут повинен бути встановлений саме на земельній ділянці відповідача ОСОБА_3, тим більше, що для проходу та проїзду такий сервітут мав би проходити ще й через земельну ділянку ОСОБА_5, або ж - ОСОБА_8, у зв'язку із наявністю на земельній ділянці ОСОБА_3 будівлі, яка перешкоджає проходу та проїзду до АДРЕСА_1. Позовні вимоги до цих власників земельних ділянок не заявлялися. Підстав для знесення будівлі не встановлено, й з цього приводу також позовні вимоги не заявлялися. Також не надано позивачем ОСОБА_2 доказів того, що земельний сервітут не може бути встановлений на інших земельних ділянках, які межують із належною їй земельною ділянкою, а особи, які беруть участь у справі, не заявляли перед судом клопотань про призначення у справі відповідного виду судової експертизи щодо визначення можливих напрямків здійснення проїзду та проходу до земельної ділянки позивача, розмірів земельної ділянки, необхідної для проходу та проїзду та відсутності іншої можливості влаштування відповідного проходу та проїзду.
Висновки суду першої інстанції в цій частині, викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи, оскільки повністю підтверджуються матеріалами справи та не були спростовані позивачем.
Що ж стосується висновків суду про часткове задоволення зустрічного позову відповідача, то з ними колегія суддів повністю погодитися не може, виходячи з наступного.
За змістом статті 391 ЦК України та статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження нею.
Судом встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_3 (без її згоди як власника земельної ділянки) ПАТ «Київобленерго» було встановлено опору ЛЕП 0,4 кВ, яка необхідна для підключення житлового будинку ОСОБА_2 до електромережі, і розташована на земельній ділянці ОСОБА_3 на відстані 1 метра 36 сантиметрів від межі ОСОБА_8 й по земельній ділянці ОСОБА_3 від ЛЕП 0,4 кВ, проходить електричний кабель (а.с. 72, 78).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зустрічний позов в частині знесення опори ЛЕП й проведення демонтажу підземних мереж лінії електропередач саме відповідачкою ОСОБА_2 підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_2 у даному випадку не є належним відповідачем, на що суд не звернув увагу, так як вказана опора ЛЕП 0,4 кВ, була встановлена ПАТ «Київобленерго» (на замовлення ОСОБА_2.) і знаходиться на балансі ПАТ «Київобленерго», яке безпосередньо має всі дозволи та допуски для проведення таких робіт. Будь-яких позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Київобленерго» заявлено не було, а тому колегія суддів, відповідно до ст. 303 ЦПК України, позбавлена можливості щодо вирішення цього питання.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасованю з ухваленням нового рішення в цій частині, про відмову в їх задоволенні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Р.В.Березовенко
Судді: Н.С.Воробйова
О.І.Сліпченко