Справа № 357/11054/13-ц Головуючий у І інстанції Кошель Л.М.
Провадження № 22-ц/780/5786/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.
Категорія 45 11.11.2013
Іменем України
04 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Березовенко Р.В.,
суддів: Воробйової Н.С., Сліпченка О.І.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та коштів на особисте утримання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
У серпні 2013 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів та просила стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 усіх його видів заробітку, але не менше як 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня пред'явлення позову до суду до повноліття дитини та кошти на її особисте утримання в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною віку трьох років, оскільки дитина проживає з нею та повністю перебуває на її утриманні, а відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає.
Вподальшому уточнивши свої позовні вимоги просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 усіх його видів заробітку, але не менше як 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня пред'явлення позову до суду до повноліття дітей та кошти на її особисте утримання в розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною віку трьох років.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Біла Церква, Київської області, працюючого на посаді водія в ТОВ «Глобйнський м'ясокомбінат», проживаючого в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 05.08.2013 і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 кошти на її особисте утримання в розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку щомісячно з дня вступу рішення в законну силу і до досягнення дитиною віку трьох років, а саме до 20.11.2014 р. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції частково змінити та задовольнити первинні позовні вимоги і стягнути з відповідача на особисте утримання позивача ? частитну розміру усіх видів заробітку, оскільки зменшуючи відносно себе частину розміру аліментів, позивач не розуміла значення написаної неї заяви про уточнення позовних вимог.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 84 СК України дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення віку трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка постійно проживає з позивачкою, що підтверджується матеріалами справи (а.с.7,8), визнається та не спростовується відповідачем.
Відповідач, проживаючи окремо від позивачки з дитиною, аліменти на утримання останньої не сплачує, добровільно допомогу не надає, а позивач перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, не працює, не має постійного доходу, тим самим не має можливості утримувати ні себе, ні дитину, а отже, потребує матеріального забезпечення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною віку трьох років, оскільки в матеріалах справи (а.с.15) є власноручна заява позивачки про уточнення позовних вимог та зменшення розміру аліментів, які вона просила стягнути на її утримання з 1/4 частини до 1/6 частини.
Висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи, оскільки відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, і позивачка скориставшись цим правом під час розгляду справи зменшила свої позовни вимоги, а тому суд першої інстанції правильно задовольнив її позов в межах уточнених позивачкою вимог.
Згідно ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд при перевірці законності, обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі апеляційної скарги, так і за межі вимог заявлених у суді першої інстанції.
В апеляційній скарзі апелянтом не наведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні. Що ж стосується пояснень представника позивачки щодо нерозуміння останньою наслідків зменшення позовних вимог, то вони колегією суддів розцінюються критично, оскільки апеляційний суд, відповідно до норм процесуального права, не може змінити рішення суду в оскаржуваній частині, бо має право лише переглянути рішення суду в межах заявлених і розглянутих судом першої інстанції позовних вимог, не виходячи при цьому за їх межі.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Р.В.Березовенко
Судді: Н.С.Воробйова
О.І. Сліпченко