Справа № 357/7401/13-ц Головуючий у І інстанції Подрєзова Г.О.
Провадження № 22-ц/780/5790/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.
Категорія 51 11.11.2013
Іменем України
04 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Березовенко Р.В.,
суддів: Воробйової Н.С., Сліпченка О.І.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Росава" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства "Росава", третя особа - голова правління приватного акціонерного товариства "Росава" Татусь Вадим Вікторович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
У травні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що з жовтня 1998 року він працював у ВАТ «Росава» екскаваторником, був переведений на роботу слюсарем - ремонтником. З 2010 року працював слюсарем - ремонтником 6 розряду в Управлінні з ремонту та проектування ЗАТ «Росава». ЗАТ «Росава» було перетворене у ПрАТ «Росава». Наказом по підприємству від 16.04.2013 року №647-к був звільнений з роботи за прогул за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. З 12.11.2012року наказом по ПрАТ «Росава» №896 від 01.11.2012 року в структурі підприємства ліквідувалося управління з ремонту та проектування, організувалася дільниця з ремонтно-будівельних робіт, з цим наказом він був ознайомлений, але так як з 10.12.2012 року по 16.01.2013 року перебував у черговій відпустці, а з 17.01.2013 року по 06.02.2013 року у відпустці як інвалід війни, вийшов на роботу 07.02.2013 року і під цей час його направили на медичний огляд, оскільки попередній медичний огляд він проходив 22.12.2010 року.
11.02.2013року він звернувся до Білоцерківської міської лікарні №2 для проходження медичного огляду, яким визнано його не придатним до роботи.
Не погоджуючись з таким висновком, він звернувся до Міністерства охорони здоров»я України, після перевірки його скарги адміністрація Білоцерківської міської лікарні №2 на вимогу Головного управління охорони здоров»я Київської облдержадміністрації запропонувала провести його повторний медогляд, про що повідомила ПрАТ «Росава» 1.03.2013 року листом № 295. А підприємство повідомило його про повторний медогляд листом від 14.03.2013р. № 36-2319. У зв»язку з конфліктною ситуацією з Білоцерківською міською лікарнею №2 він був направлений листом Міністерства охорони здоров»я та Департаменту охорони здоров»я Київської облдержадміністрації на повторний медичний огляд до Київської обласної клінічної лікарні, де 11.04.2013року повністю пройшов повторний медичний огляд і отримав висновок медкомісії про придатність для роботи слюсарем - ремонтником.
До відділу кадрів підприємства ПрАТ «Росава» він з»явився 12.04.2013року, просив допустити до роботи, але йому усно було повідомлено, що це питання буде вирішено. 16.04.2013року знову звернувся до відділу кадрів з вимогою допустити його до роботи, але йому сказали чекати письмового повідомлення. А 26.04.2013року він отримав рекомендованим листом копію наказу №647-к про звільнення з роботи. Вважаючи звільнення з роботи не законним, проведене з порушеннями ст.40 п.4, ст.149 КЗпП , просив суд поновити його на роботі та скасувати наказ №467-к від 16.04.2013р. і внести зміни до трудової книжки. Також, посилаючись на ст.235 КЗпП України, просив суд стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з за період з 07.02.2013р. по 24.05.2013р. (день звернення до суду), всього за 72 робочих днів - 10144,80грн. Також, посилаючись на те, що незаконним звільненням з роботи йому було завдано моральної шкоди, просив суд стягнути на його користь 5000 грн. моральної шкоди. Транспортні витрати у зв»язку з поїздками до різних організацій оцінив в сумі 900грн., які також просив стягнути на його користь.
В подальшому уточнив позовні вимоги, згідно з якими збільшив суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу до 15540,36 грн. за період з 07.02.2013 року по 20.08.2013 року, в частині позовних вимог про відшкодування транспортних витрат відмовився, та просив стягнути витрати на правову допомогу 670 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано наказ №647-к від 16.04.2013 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи за ст.40 ч.1 п.4 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на роботі слюсарем - ремонтником 6 розряду дільниці з ремонтно - будівельних робіт та внесено запис про це у трудову книжку. Стягнуто з ПрАТ "Росава", м. Біла Церква, вул. Леваневського,91, код 30253385 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі - 15540 грн. 36 коп. та 670 грн. витрат на правову допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Посилався на те, що суд першої інстанції не дослідив належність та дотримання умов проходження позивачем медичного огляду, не взяв до уваги факти, які свідчать про те, що позивач не попередив адміністрацію підприємства про причини неявки на роботу, а саме, проходження медичної комісії, та не вказав про обставини, які перешкоджають проходженню медкомісії в Білоцерківській лікарні № 2. Також, позивач ігнорував повідомлення підприємства про обов'язкову явку до відділу кадрів з поясненнями причин відсутності на роботі з 07.02.2013 року по 20.02.2013 року та з 07.02.2013 року по 19.02.2013 року.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом війни, згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 на ім»я «ОСОБА_2», виданим Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради 14.04.1997 року та свідоцтвом про переміну прізвища, імені по батькові з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».
Згідно з наказом №137 від 04.03.2010року на ЗАТ «Росава» утворено підрозділ - управління з ремонту та проектування. В даний підрозділ ЗАТ «Росава» 22.12.2010року було переведено ОСОБА_2 за професією слюсар - ремонтник 6 розряду, що підтверджується письмовими запереченнями проти позову відповідача від 07.08.2013р., особовою карткою ОСОБА_2, згідно з якою він пройшов медичний огляд 22.12.2010 року, визнаний придатним до роботи. З 2011 року підприємство ЗАТ «Росава» було перейменовано у ПрАТ «Росава», згідно зі Статутом затвердженим загальними зборами акціонерів 29.04.2011року.
Наказом по ПрАТ «Росава» №896 від 01.11.2012року було ліквідоване управління ремонту та проектування та створено дільницю ремонтно-будівельних робіт, що підтверджено копією наказу, з яким був ознайомлений позивач.
Згідно з наказом по ПрАТ «Росава» № 411 від 16.05.2012р. «Про проведення періодичного, наркологічного та психіатричного медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах, пов»заних із шкідливими чи небезпечними умовами праці та осіб віком до 21 року» керівників структурних підрозділів зобов»язано забезпечити медичний огляд працівників згідно з графіком проведення медоглядів, яким передбачено медогляд працівників дільниці ремонтно-будівельних робіт з 21.09.по 28.09.2012 року.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 не проходив у цей період медичний огляд, оскільки строк дії його попереднього медичного огляду закінчувався 22.12.2012 року.
В період з 10.12.2012 року по 28.12.2012 року, згідно з запискою, що має силу наказу, № 8869 від 07.12.2012року ОСОБА_2 перебував у відпустці 19 р.д.; в послідуючому згідно з записками №№ 143,144,145 від 10.01.2013р. ОСОБА_2 перебував тривалістю 4 р.д. по 04.01.2013р.; 4 р.д. 11.01.2013р.; 3 р.д. по 16.01.2013р., а також у відпустці як інвалід війни по 06.02.2013року. Дані обставини сторонами визнані та не заперечувались.
Судом першої інстанції, також, встановлено, що ОСОБА_2 по закінченню відпустки 07.02.2013року з»явився на підприємство, але приступити до роботи не зміг через те, що його перепустку на підприємство було заблоковано та було надано направлення для проходження медичної комісії. 11.02.2013р. позивач оплатив 28,60грн. до Білоцерківської міської лікарні №2 за медогляд і в цей же день пройшов лікарів, згідно з картою працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду (додаток №7 до п.2.16 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій), з якого вбачається, що позивач визнаний придатним до роботи невропатологом, окулістом, ЛОР, хірургом, але відмітки терапевта та остаточного висновку про придатність до роботи за професією не має, що пояснюється позивачем як упереджене ставлення до нього з боку лікаря - терапевта, як голови комісії.
ОСОБА_2 звернувся зі скаргами на дії медпрацівників Білоцерківської міської лікарні №2 до Міністерства охорони здоров»я України. Дані обставини підтверджуються письмовими доказами, а саме: листом Міністерства охорони здоров»я України від 19.03.2013р. № 1-06-01 до Управління охорони здоров»я Київської облдержадміністрації з пропозицією розглянути порушені у зверненні ОСОБА_2 питання; листами ПрАТ «Росава», які адресовані Головному лікарю Білоцерківської міськ СЕС від 18.03.2013р. № 20/2421 про причини направлення ОСОБА_2 на медичний, на адресу Головного державного експерта умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення від 20.03.2013р. №20/2462 про ліквідацію управління з ремонту та проектування де ОСОБА_2 працював за професією слюсар-ремонтник, листом Київської облдержадміністрації департамент охорони здоров»я від 29.03.2013р. № 1-36-1094 на адресу головного лікаря КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» про проведення періодичного медичного огляду ОСОБА_2 у зв»язку з конфліктною ситуацією при проходженні медогляду у Білоцерківській міській лікарні №2. Позивач, після оскарження відмови Білоцерківської міської лікарні у наданні висновку про придатність до роботи, звернення до різних установ, пройшов повторний медичний огляд в КЗ КОР Київська обласна клінічна лікарня та отримав висновок від 11.04.2013р., згідно з яким визнаний придатним до роботи за професією слюсар-ремонтник, з яким відразу звернувся до підприємства, але знову його не допустили до роботи, повідомили, що остаточне рішення підприємство направить йому на домашню адресу. 26.04.2013р. він отримав рекомендованим листом копію наказу від 16.04.2013р. №647-к про звільнення.
Так, з наданої роздруківки тимчасових перепусток на прохідній ПрАТ «Росава» позивач ОСОБА_2 відвідував підприємство у наступні дні: 07.02.2013р.; 13.02.2013р.; 15.02.2013р.;28.02.2013р.; 27.03.2013р.; 16.04.2013р.
Позивач неодноразово звертався до працівників відділу кадрів, до керівника дільниці, де працював, служби охорони праці ПрАТ «Росава», пояснював причину неможливості проходження медогляду і на підприємство надходили листи від установ, які проводили перевірку за його скаргою на дії працівників лікарні. Особисто ПрАТ «Росава» повідомило його 14.03.2013р. про необхідність повторного медогляду на прохання Білоцерківської міської лікарні №2 згідно лист від 01.03.2013р. № 295 (додається до справи).
Як вбачається з довідки №217 від 07.08.2013р. ОСОБА_2 за два повних місяці роботи перед звільненням: жовтень, листопад 2012року було нараховано 5297,69грн., за цей час відпрацьовано 45р.д., в тому числі 22 - у жовтні, 23 у листопаді, а тому його середньоденна заробітна плата становить 117,73грн.
Відповідно до ч.1 ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. В даному випадку, власник видав наказ про звільнення 16.04.2013р., хоч стверджував, що про неявку на роботу позивача, без поважних причин, знав з 07.02.2013р.
Згідно з ч.1 ст. 149 цього Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень.
Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законних підстав або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно роз"яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" 22. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Відповідно до п.32. вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України - у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку
за останні два календарні місяці роботи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку що позовні вимоги про скасування наказу про звільнення позивача з роботи (наказ від 16.04.2013р. №467), стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.02.2013р. по 20.08.2013р., всього за 132р.д. в розмірі 15540,36 грн., згідно розрахунку по уточненій позовній заяві та відшкодування витрат на правову допомогу відповідно вимогам Закону України « Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» в розмірі 670 грн. є обгрунтованими та доведеними повно та всебічно з»ясованими обставинами і повністю підтверджуються матеріалами справи.
Висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги та заперечень відповідача щодо тих обставин, що на підприємстві не було жодної інформації щодо проходження позивачем медичної комісії та не надано позивачем письмових пояснень про причини неявки на підприємство в період з 07.02.2013р. по день звільнення 16.04.2013р., щодо отримання останнім двох повідомлень від 19.02.2013р. та від 20.02.2013р. про термінову явку до відділу кадрів з поясненнями причин відсутності на роботі з 07.02.2013р. по 20.02.2013р. та з 07.02.2013р. по 19.02.2013р., оскільки відсутні належні докази їх вручення позивачу та посилання на висновки комісії в складі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, викладені в актах від 21.02.2013р. щодо відсутності у позивача виправдовувальних документів для неявки на роботу та його відмову отримати повідомлення щодо явки на роботу, оскільки ці твердження повністю спростовуються письмовими доказами по справі, а саме: виданими позивачу тимчасовими перепустками в період лютий - березень 2013р., викликом Білоцерківської міської лікарні №2 щодо повторного медогляду, листом ПрАТ «Росава» позивачу з повідомленням про повторний медогляд, запитами міської СЕС, експерта умов праці щодо медогляду ОСОБА_2 та показами свідків в судовому засіданні, які не заперечували того, що позивач неодноразово приходив на підприємство та повідомляв про конфлікт при проходженні медичної комісії у Білоцерківській міській лікарні №2, а тому колегією суддів розцінюються критично, так як жодним чином не спростовують висновки суду, викладені в рішенні.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Росава" відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Р.В.Березовенко
Судді: Н.С.Воробйова
О.І.Сліпченко