08500, м. Фастів, вул. Радянська, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/1667/13
381/5605/13-ц
Справа №2/381/1667/13
381/5605/13
06 листопада 2013 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Суботіна А.В.,
при секретарі Суській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові цивільну справу за заявою Фастівського міжрайпрокурора Київської області в інтересах ОСОБА_1 про перегляд в зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності на 1/6 частину будинку з виплатою грошової компенсації,-
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2010 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні задоволено та припинено право власності ОСОБА_1 на 1/6 частину будинку № 31 по вул. Строкова в м. Фастові, постановлено виплатити їй грошову компенсацію в розмірі 11015 грн., які внесено позивачами на депозитний рахунок суду та визнано право власності на цю частину будинку за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення експертизи в розмірі 4804,37 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24.11.2010р. рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2010 року залишено без змін.
Ухвалою вищого спеціалізованого суду України від 10.06.2011 року рішення Фастівського міськрайонного суду від 21.07.2010 року та Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24.11.2010 р. залишено без змін.
В порядку виконання рішення Фастівського міськрайонного суду від 21.07.2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 4804,37 грн. витрат на проведення експертизи.
В вересні 2011 року Фастівською міжрайпрокуратурою Київської області в інтересах ОСОБА_1 було подано заяву про перегляд рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2010 року у зв'язку з нововиявленими обставинами з посиланням на істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
При розгляді справи по суті спору з урахуванням нововиявлених обставин, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просили припинити право власності відповідачки ОСОБА_1 на 1/6 частину будинку № 31 по вул. Строкова в м. Фастові, стягнувши з них на її користь грошову компенсацію вартості цієї частки станом на день смерть ОСОБА_4 - 22 вересня 1984 року. Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що їх чоловіку та батьку ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом належала 1/2 частина будинку по вул. Строкова, 31 в м. Фастові, при якій позивачка із чоловіком почали робити «подушку» під фундамент для прибудови. Після смерті в 1984 році ОСОБА_4 належну йому 1/2 частину спірного будинку в рівних частинах по 1/6 частині кожному успадкували позивачі та батько померлого - ОСОБА_5, який в свою чергу 09.07.1991 року успадковану ним 1/6 частину будинку подарував відповідачці ОСОБА_1 Після смерті чоловіка позивачка до сороковин 01.11.1984 року побудувала стіни прибудови з ракушняка, обклала їх цеглою, а до березня 1985 року облаштувала над будинком новий дах. Виходячи з того, що ОСОБА_1 в спірному будинку ніколи не проживала, в його перебудові та переобладнанні ніякої участі не приймала, приміщень, які прийняв у спадок батько відповідачки ОСОБА_5 на даний час не існує, в грошовому виразі частка успадкованого ОСОБА_5 майна станом на день смерті ОСОБА_4 є незначною, просять позов задовольнити (т.2, а.с. 178-179).
Під час судового розгляду справи позивачка підтримала свої позовні вимоги, надала суду квитанцію про внесення на депозитний рахунок суду вартості 1/6 спадкової частини спірного будинку станом на день смерті ОСОБА_4 в розмірі 11 015 грн. відповідно до висновку експертизи.
Відповідачка позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що на підставі договору дарування вона є власником 1/6 частини спірного будинку з моменту укладення цього договору - 09.07.1991 року, будинок перебуває у спільній частковій власності її та позивачів і всі мають рівні частки - по 1/6 частині кожний, будинок в натурі між співвласниками ніколи не ділився, реальні частки у власності кожного співвласника в передбаченому законом порядку не визначались. Тому її 1/6 частина будинку є однаковою із 1/6 частиною кожного позивача і не може бути незначною, а припинення права власності на неї завдасть їй істотної шкоди, оскільки іншого житла на праві власності вона не має, користується житлом, що належить її дітям, і зареєстрована в спірному будинку з 02.02.1993 року.
Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази з урахуванням встановлених судом ново виявлених обставин, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 від 14.08.1980 року ОСОБА_4 належала 1/2 частина жилого будинку № 31(кол.№ 33) по вул.Строкова в м.Фастові (т.2, а.с.60), решта 1/2 частина цього будинку належала ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Фастівською державною нотаріальною конторою 14.02.1986 року.
Земельна ділянка, на якій розташований будинок № 31(кол.№ 33) по вул. Строкова в м. Фастові згідно довідки Фастівського МБТІ від 1986 р №365 перебувала в користуванні ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14.08.1980 року.
Рішенням Фастівського міськвиконкому № 291 від 08.12.1980 року ОСОБА_4, зважаючи, що веранда в належній йому частині будинку знаходиться в аварійному стані, дозволено перебудувати цю веранду на веранду і кімнату загальним розміром 6,0 на 8,0 м (т.1, а.с.6).
22 вересня 1984 року ОСОБА_4 помер. Спадщину після його смерті прийняли дружина спадкодавця ОСОБА_10, син спадкодавця ОСОБА_3 та батько спадкодавця ОСОБА_5
14.05.1985 року ОСОБА_10 та ОСОБА_3 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 по 1/3 частині кожний на 1/2 частину будинку № 31 по вул. Строкова в м. Фастові (тобто по 1/6 частині від всього будинку кожний).
29.06.1991 року свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на 1/3 частину спірної 1/2 частини (тобто на 1/6 частину від всього будинку) отримав батько спадкодавця ОСОБА_4
09.07.1991 року відповідачка ОСОБА_1 отримала в дар від ОСОБА_5 1/6 частину жилого будинку № 31 по вул. Строкова в м. Фастові, що підтверджується договором дарування частини жилого будинку від 09.07.1991 року.
Рішенням виконкому Фастівської міської ради № 230/3 від 24.12.2002 року, з внесеними згідно рішення виконкому Фастівської міської ради № 115/1 від 18.06.2010 року змінами, в зв'язку з руйнуванням погашено право власності ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на 1/2 частину будинку № 31 по вул. Строкова в м. Фастові.
Відповідно до ст.112 ЦК України (в ред. 1963р) «Майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.
Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність)».
Відповідно до ст.128 ЦК України (в ред. 1963р) «Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі».
Відповідно до ст.243 ЦК України (в ред. 1963р) «За договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.
Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому».
Статтею 118 ЦК України (в ред.1963р) визначено порядок користування жилим будинком, що є спільною частковою власністю, згідно якого якщо учасники спільної часткової власності на жилий будинок за угодою між собою встановили порядок користування відособленими приміщеннями будинку (квартирами, кімнатами) відповідно до частки кожного і така угода нотаріально посвідчена і зареєстрована у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, то вона обов'язкова і для особи, яка згодом придбає частку в спільній власності на цей будинок.
Статтею 119 ЦК України (в ред. 1963р) визначено наслідки надбудови, прибудови або перебудови будинку, що є спільною частковою власністю, а саме:
Коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в ред. 2003р) «Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності».
Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України (в ред. 2003р) «Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю».
Відповідно до ч.1 ст.357 ЦК України (в ред. 2003р) «Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом».
Відповідно до ч.1 статті 365 ЦК України (в ред.2003р) «Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною;3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4)таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї».
Відповідно до ч.2 статті 365 ЦК України (в ред.2003р) «Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірна 1/2 частина будинку належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, а тому не являлась спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Право на 1/6 частину цього будинку виникло у ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка - 14.05.1985 року.
Право на 1/6 частину цього будинку виникло у ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька - 14.05.1985 року.
Право на 1/6 частину спірного будинку виникло у відповідачки ОСОБА_1 з моменту укладення договору дарування їй ОСОБА_5 цієї 1/6 частини будинку - 09.07.1991 року.
Позивачкою суду не надано письмових доказів того, що прибудова нею була здійснена в установленому законом порядку (дозвіл на здійснення прибудови розміром 6,0 м на 8,0 м видавався власнику будинку ОСОБА_4, земельна ділянка, на якій розташований будинок перебувала в користуванні ОСОБА_4І.) і за згоди решти учасників спільної часткової власності, а тому частки позивачів і відповідачки як учасників у спільній власності на будинок не можуть бути змінені в порядку ст.119 ЦК України (в ред.1963 р).
Із наданих суду фотокопій квитанцій на підтвердження позивачкою будівництва нею прибудови до будинку вбачається, що тільки сім із понад ста квитанцій були видані на ім'я позивачки, при цьому, згідно пояснень позивачки і показам свідків стіни прибудови розміром 5,6 м на 9,6 м було побудовано до 40 днів після смерті чоловіка - до 01.11.1984 року, а дах облаштовано до 08.03.1985 року, проте згідно фотокопій квитанцій для будівництва цієї прибудови було придбано 57 рулонів руберойду, і 30 рулонів вже після закінчення будівництва стін та даху, а також було придбано 186 листків шиферу, і 76 із них після завершення будівництва даху, також на обкладення цеглою побудованої до 01.11.1984 року прибудови позивачкою було придбано в 1986-1987 роках 16 тис 30 штук цеглин, а сам ракушняк придбано 16.04.1985 року - також вже після збудування із нього стін, а також 51 кв.м паркету і 32 кв.м плитки для підлоги, хоча згідно технічної документації площа всього будинку 54,24 кв.м. і паркетної підлоги в будинку немає. Позивачка суду пояснила, що ці 51 кв.м. паркетної дошки з часу придбання і до сьогодні зберігаються в будинку на чердаку. Крім того, значна частина фотокопій квитанцій видана на прізвища «Шинчуковський» та «Бондаренко», а також на а.с. 85,зворот, т.1 знаходиться фотокопія квитанції на ім'я ОСОБА_11 -«за послуги по будівництву садового будиночка».
Тому із зазначених вище підстав суд критично відноситься і до наданих позивачкою фотокопій квитанцій на будівельні матеріали, і до показів свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про стан будинку на момент смерті ОСОБА_4, і до пояснень про збереження понад 25 років залишків будматеріалів на чердаку будинку.
Крім цього, самі по собі квитанції на ім'я позивачки на придбання будівельних матеріалів не є належним і допустимим доказом здійснення прибудови до спірного будинку без надання письмових доказів про те, що орган місцевого самоврядування виносив рішення про дозвіл на здійснення цієї прибудови та що таке будівництво погоджувалось з відповідними органами архітектурно-будівельного, пожежного контролю, та що земельна ділянка виділялась саме їй для такого будівництва в передбаченому на той час законом порядку.
Отже, судом встановлено, що на день подання в 2009 році позову про припинення частки в спільному майні позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_1 є власниками жилого будинку № 31 по вул. Строкова в м. Фастові по 1/6 частині кожний (а фактично, з врахуванням погашення права власності ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на 1/2 частину цього будинку, - по 1/3 частині будинку кожний).
При спільній частковій власності на будинок право кожного власника не обмежується якоюсь конкретною частиною речі, а поширюється на всю річ.
При спільній частковій власності реальної частки, тобто частки, відособленої в натурі, не існує.
Реальна частка виникає тільки у випадку поділу спільної власності або виділу частки в натурі в спільній власності.
Будинок в натурі між співвласниками не ділився і суду не надано нотаріально посвідченої і зареєстрованої у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів угоди між учасниками спільної часткової власності на спірний жилий будинок про встановлення порядку користування відособленими приміщеннями цього будинку
Таким чином, суд приходить до висновку, що добудови, здійснені під час режиму спільної часткової власності не породжують право власності будь-кого одного із співвласників, а є спільним майном.
Частиною 1 ст. 356 ЦК України (в ред.2003р) передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених в Постанові ВСУ від 16.01.2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка згідно ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами, вбачається, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Подаючи позов, позивачі посилались на те, що частка ОСОБА_1 в спільному майні є незначною, проте зазначених обставин не довели, чим не виконали вимоги ст.ст. 10, 61 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З наданих матеріалів справи вбачається, що частки в спільному майні і позивачів, і відповідачки є рівними, оскільки вони є власниками по 1/6 частині (а фактично по 1/3 частині) спірного будинку.
Крім цього, згідно довідки Фастівського МБТІ іншого житла на праві власності у відповідачки ОСОБА_1 немає, а тому припинення її права власності на частину будинку завдасть їй значної шкоди.
Крім цього, суд вважає, що перерахована на депозитний рахунок суду грошова компенсація вартості 1/6 частини будинку в розмірі 11015 грн., визначена експертом станом на день смерті ОСОБА_4 суперечить вимогам ст. 365 ЦК України (в ред.2003р.), оскільки, як зазначено в абз. 3 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4.10.1991 р № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною (ринковою) вартістю будинку станом на час розгляду справи.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30.03.2012 р. «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» суд має право скасувати рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку.
Суд розглядає справу по суті спору з урахуванням встановлених судом нововиявлених обставин.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності а також враховуючи нововиявлені обставини, на підставі яких було скасоване рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2010 року, суд приходить до висновку, що частка ОСОБА_1 в спільному із позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майні - житловому будинку № 31 по вул. Строкова в м. Фастові не є незначною і припинення права власності відповідачки на неї є неможливим, оскільки з врахуванням відсутності у неї іншого житла, завдасть їй істотної шкоди.
Оскільки в порядку виконання рішення Фастівського міськрайонного суду від 21 липня 2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто витрати на проведення експертизи в сумі 4804,37 грн., 500 грн. виконавчого збору та 18 грн. на проведення виконавчих дій, всього 5322, 37 грн., що підтверджено відповідною довідкою, то в порядку ч.2 ст.380 ЦПК України, суд ухвалюючи нове рішення, зобов'язує позивачку ОСОБА_2 повернути відповідачці ОСОБА_1 безпідставно стягнене з неї за скасованим рішенням.
Керуючись ст.ст. 3,10, 11,12, 15, 26, 58, 59, 60, 212, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.112, 118, 119, 128, 243 ЦК України (в ред.1963 р.), ст.ст. 356, 357, 365, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в ред.2003 р.), ст.ст.15, 212, 364-1, 365, 380 ЦПК України, суд, -
Рішення Фастівського міськрайонного суду від 21.07.2010 року про припинення права власності ОСОБА_1 на 1/6 частину будинку №31 по вул.Строкова в м.Фастові за наслідками його перегляду в зв'язку із нововиявленими обставинами скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності на 1/6 частину будинку з виплатою грошової компенсації відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4804 грн. 37 коп. вартості проведено в справі судової будівельно-технічної експертизи, 500 грн. виконавчого збору, 18 грн. витрат на проведення виконавчих дій, всього: 5322 грн. 37 коп., як безпідставно стягнутих за скасованим рішенням
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного Суду Київської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя: