Справа № 1007/6612/2012 Головуючий у І інстанції Сердинський В.С.
Провадження № 22-ц/780/6293/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко
Категорія 4 11.11.2013
іменем України
7 листопада 2013 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Панасюка С.П., Іванової І.В.,
при секретарі Токар Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 5 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про усунення перешкод у користуванні власністю,-
У червні 2012 року позивачка звернулася до суду із вказаним вище позовом, який мотивувала тим, що вона є власником будинку по АДРЕСА_1. Відповідачка є власником сусіднього будинку по АДРЕСА_2 і починаючи із 2010 року веде незаконне будівництво ще одного жилого будинку на межі їх ділянок, а саме на відстані 0,63 м від її огорожі та 1,5 м від стіни її будинку, що несе реальну загрозу пошкодження її власності, а саме руйнації її будинку внаслідок обмеження доступу сонячного світла у її будинок та недотримання протипожежних відстаней. Вказувала, що 25 вересня 2010 року вона звернулася із скаргою до інспекції ДАБК у Київській області, яка після проведення перевірок повідомила її про наявність порушень будівельних норм з боку відповідачки, видачу останній припису про зупинення будівельних робіт та притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності, проте остання не вжила ніяких дій до зупинення будівництва. Посилаючись на порушення своїх прав як власника, просила зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні житловим будинком шляхом знесення самовільно побудованого житлового будинку.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 5 грудня 2012 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно побудованого, внаслідок реконструкції сараю, житловго будинку по АДРЕСА_1.
Відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення судом норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд обгрунтовував свої висновки тим, що самочинно зведена відповідачкою ОСОБА_1 на межі ділянок споруда є самочинним будівництвом, яке порушує права позивачки як власника будинку, у зв'язку з чим права підлягають до захисту шляхом зобов'язання знесення споруди.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
За положеннями статей 317, 319, 321 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням майном.
Згідно ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду із вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу влади чи місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є є неможливим, або особа відмовляється від її проведення, таке нерухховме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.
Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 грудня 2004 року (а.с.17).
Відповідачка ОСОБА_1 є власником сусіднього житлового будинку по АДРЕСА_2, відповідно до договору дарування від 14 березня 2006 року.
Також судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 провела самочинну реконструкцію сараю, розташованого на присадибній земельній ділянці належного їй будинку з порушенням будівельних норм. Зокрема відповідачка провела реконтрукцію сараю, збудувавши літню кухню та добудувала другий поверх, який є житловим. Будівництво вчинене без проектної документації, з порушенням протипожежних розривів між будинками, які згідно п.3.25а ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень» має становити 8 метрів а фактично відстань становить 1,5 м. Також з порушенням п.3.25 ДБН 360-92 порушено відстань від межі 1 метр.
Наведені обставини стверджуються актом інспекції ДАБК у Київській області перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, від 30 березня 2012 року, приписом про зупинення виконання будівельних робіт від 16 грудня 2012 року, постановами про накладення адміністративних стягнень на ОСОБА_1 від 3 квітня 2012 року та від 17 грудня 2012 року, листом ГУ МНС України в Київській області.
За таких обставин з огляду на те, що зведена ОСОБА_1 самочинна споруда порушує права позивачки ОСОБА_2 як власника будинку, зокрема права на забезпечення належної протипожежної безпеки при користуванні будинком, суд обгрунтовано задоволив вимоги в частині зобов'язання ОСОБА_1 знести цю самочинну споруду.
Доводи апеляційної скарги про те, що знесення є крайнім заходом і застосоване судом неправильно безпідставні, з огляду на приписи ч.7 ст.376 ЦК України , а також те, що відповідачка ОСОБА_1 відмовляється від перебудови, наполягаючи на правомірності зведення нею споруди. Отже рішення суду про знесення мпоруди для захисту прав власності позивачки є правомірним та обґрунтованим.
Крім того, колегія суддів враховує, що протипожежні відстані між будинками мають бути не меншими ніж 8 метрів, в той же час відстань від зведеної відповідачкою споруди до будинку позивачки становить лише 1,5 метри. Тобто споруду слід перенести на 6,5 метрів, що при розмірах зведеної ОСОБА_1 споруди 6 х 6,53 м означає її знесення.
Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність порушення прав позивачки безпідставні та суперечать ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2013 року, якою скасоване попереднє рішення апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2013 року про скасування рішення Броварського міськрайонного суду від 5 грудня 2012 року і у відмову у позові ОСОБА_2 Скасовуючи рішення апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ послався на безпісдставність висновків апеляційного суду щодо недоведеності порушення прав ОСОБА_2 та вказав на обставини, які підтверджують порушення прав останньої як власника будинку.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта ОСОБА_1 про незаконність оскаржуваного нею рішення з огляду на наявність іншого рішення Броварського міськрайонного суду від 19 липня 2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року, яким відмовлено у задоволенні позову Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області до ОСОБА_1 про знесення самочинно зведеної споруди.
Відхиляючи такі доводи колегія суддів враховує, що вказане рішення Броварського міськрайонного суду від 19 липня 2013 року у повному обсязі побудоване і відповідає висновкам, викладеним у рішенні апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2013 року в даній справі (із повторенням у тексті висновків та цілих абзаців рішення апеляційного суду). При цьому Броварський міськрайонний суд виходив з того, що обставини щодо відсутності підстав для знесення споруди встановлені рішенням апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2013 року і згідно ч.3 ст.61 ЦПК України доведенню не підлягають.
Проте, рішення апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2013 року, висновки якого покладені в основу рішення Броварського міськрайонного суду від 19 липня 20013 року, скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2013 року.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і не спростовують висновків суду про задоволенні позову.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 5 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :