Справа № 487/6963/13-ц
Номер провадження 2/487/2664/13
06.11.2013 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Бобрової І.В.
при секретарі - Табунщик К.С.,
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Кольцової Н.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до Кооперативного підприємства «Центральний ринок» про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кооперативного підприємства «Центральний ринок» (далі КП «Центральний ринок») про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 17 листопада 2012 року працювала в КП «Центральний ринок» на посаді контролера, старанно та сумлінно виконувала свої трудові обов'язки, дисциплінарних стягнень не мала. 22 лютого 2013 року особи в масках, всупереч її волі, видворили ОСОБА_1 з службового приміщення, не пояснюючи причин, а 23 лютого 2013 року позивачка дізналася, що наказом №2/17 її відсторонено від роботи до 22 квітня 2013 року в зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків. Вважаючи даний наказ незаконним ОСОБА_1 продовжувала кожного дня приходити на роботу о 7:00 годині, але охоронці не допускали її до робочого місця, в зв'язку з чим вона та інші незаконно відсторонені від роботи працівники складали відповідні акти, зверталися до Миколаївської територіальної інспекції праці, направляли в адміністрацію відповідача колективні звернення. Не маючи можливості вирішити зазначену ситуацію в досудовому порядку, позивачка змушена була звернутися до суду з позовом про скасування наказу №2/17 від 23 лютого 2013 року та допущення її до роботи, але під час розгляду даної справи їй стало відомо, що її звільнили за прогули, наказом №108 від 05 липня 2013 року, який вона отримала поштою 16 липня 2013 року. Даний наказ ОСОБА_1 вважає незаконним, оскільки в його мотивувальній частині зазначено, що вона без поважних причин була відсутньою на робочому місці з 25 лютого 2013 року по 05 липня 2013 року, хоча вона кожного дня виходила на роботу. До того ж профспілковий комітет КП «Центральний ринок» прийняв рішення про надання згоди на її звільнення в її відсутність, не повідомиш про дату та час проведення засідання, що є порушенням порядку, передбаченого законодавством. Також в заяві про збільшення позовних вимог позивачка зазначила, що незаконними діями позивача, пов'язаними з її безпідставним звільненням, їй було спричинено моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях, погіршенні стану здоров'я. На підставі викладеного позивачка просила суд ухвалити рішення, яким скасувати наказ №108 від 05.07.2013 року, поновити її на посаді, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.
Представник позивача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні, оскільки позивач з власної ініціативи 22 лютого 2013 року покинула робоче місце і більше на роботу не з'являлася, що підтверджують відповідні акти, на неодноразові прохання адміністрації КП «Центральний ринок» надати пояснення щодо відсутності на робочому місці, не реагувала. Наказ № 2/17 від 23.02.2013 року про відсторонення позивачки від роботи, було скасовано в той же день в зв'язку з невідповідністю його вимогам ст.46 КЗпП України, тому він ніяким чином ОСОБА_1 не міг бути вручений. Про те що буде відбуватися засідання профспілкового комітету позивачку було повідомлено в телефонному режимі, але на засідання остання не з'явилася, тому воно відбулося без її участі, що не суперечить діючому законодавству.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до переконання про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 15.11.2012 року працювала в КП «Центральний ринок» на посаді контролера.
01.12.2012 року позивачку було переведено на посаду комірника м'ясного прокату.
05.07.2013 року ОСОБА_1 була звільнена за прогули згідно п.4 ст.40 КЗпП України на підставі наказу №39 від 05.07.2013 року.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Як роз'яснено в п.22 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами і доповненнями) у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3,4,7,8 ст.40 та п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст.147-1,148,149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Пункт 24 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачає, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за ст.40 п.4 КЗпП України, суди мають виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважної причини (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).
З наказу №108 від 05.07.2013 року вбачається, що позивачку було звільнено за прогули (відсутність на робочому місці без поважних причин), учинені з 25 лютого по 05 липня 2013 року.
Отже, оскільки здійснення прогулу є дисциплінарним порушенням то у відповідності до ст. 147 КЗпП України власником підприємства або уповноваженим ним органом на працівника може бути накладено дисциплінарне стягнення, а саме догана або звільнення.
Згідно статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до вимог ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган має враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
З матеріалів справи вбачається, що про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці КП «Центральний ринок» складалися відповідні акти, підписані 7 працівниками за кожен робочий день у період з 23 лютого по 22 квітня 2013 року.
Тобто КП «Центральний ринок» останній раз зафіксувало факт порушення позивачкою трудової дисципліни (прогулу) 22 квітня 2013 року, в зв'язку з чим повинно було застосувати до неї дисциплінарне стягнення в строк передбачений ст. 148 КЗпП України (1 місяць).
Але відповідач видав наказ про звільнення ОСОБА_1 05.07.2013 року, залишивши поза увагою її пояснення, викладені в пояснювальній записці від 25.04.2013 року, до яких були додані копії актів про недопущення її до роботи, хоча отримав їх поштою, про що свідчить зворотне повідомлення, копія якого міститься в матеріалах справи. (а.с.66).
З наданих позивачкою до суду актів з 23 лютого 2013 року по 22 квітня 2013 року, а також колективного звернення працівників КП «Центральний ринок» від 05 березня 2013 року до Інспекції праці Миколаївської області, вбачається, що в зазначений в актах час позивачка не мала можливості виконувати свої трудові обов'язки, в зв'язку з недопущенням її до робочого місця.
Зазначене в судовому засіданні також підтвердили свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Окрім того згідно із ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Аналогічні положення містяться у ч.ч. 1,2 ст. 39 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045- XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
З матеріалів справи вбачається, що засідання профспілкового комітету з приводу розгляду подання генерального директора КП «Центральний ринок» Кольцової Г.І. щодо звільнення ОСОБА_1 за прогули без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України, відбувалося двічі, про що свідчать виписки із протоколу №16 від 20 червня 2013 року та №17 від 26 червня 2013 року.
При цьому, з виписки з протоколу №16 від 20 червня 2013 року вбачається, що, зі слів члена профкому ОСОБА_9, про проведення засідання профспілкового комітету 26.06.2013 року ОСОБА_1 була повідомлена в телефонному режимі, що свідчить про не повідомлення позивачки про дату засідання на 20.06.2013 року.
Інших доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час проведення засідання профспілкового комітету відповідачем надано не було.
На підставі викладено суд прийшов висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України та необхідність поновлення її на посаді комірника.
Згідно із ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. А відповідно до ч. 1 ст. 97 цього Кодексу оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці.
Відповідно до указаних норм та роз'яснень, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (далі - Постанова Пленуму), при визначенні середнього заробітку суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (із наступними змінами та доповненнями).
Так, за п. 8 указаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно довідки №470 від 05.11.2013 року заробітна плата позивачки за два місяці перед звільненням з роботи становила 2826,16 грн. за 52 робочі дні (грудень 2012 року 27 роб. день 1324,16 грн., січень 2013 року 25 роб. дні - 1502). Щоденний заробіток становить 54,35 грн.( 2828,16 грн. : 52 роб. дні).
Вимушений прогул, враховуючи 6 денний робочий тиждень на підприємстві, становить 107 робочих дні. Отже, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 5463,25 грн. (106 х 54,35 - 297,85 (виплачена компенсація за невикористану відпустку при звільнені)) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05 липня 2013 року по 06 листопада 2013 року, тобто по день ухвалення рішення.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як роз'яснено в п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 2009 року, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Отже, оскільки права позивача у сфері трудових відносин були порушені в зв'язку із прийняттям відповідачем незаконного наказу, а як наслідок звільнення, що призвело до моральних страждань позивача та вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, діями відповідача було заподіяно позивачу моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню на її користь. Суд вважає, що на користь позивачки має бути стягнуто моральну шкоду в розмірі 500 грн., вважаючи даний розмір достатнім, справедливим та таким, що відповідає характеру та розміру заподіяної моральної шкоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З врахуванням вимог вищеозначеної норми права та ст. 4.2 Закону України „Про судовий збір" із КП «Центральний ринок» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 458,80 грн. ( 229,40 грн. вимоги майнового характері та 229,40 грн. вимоги немайнового характеру).
Керуючись ст.ст. 10,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Кооперативного підприємства «Центральний ринок» про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.
Скасувати наказ №108 від 05.07.2013 року про звільнення ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 на посаді комірника м'ясного прокату Кооперативного підприємства «Центральний ринок» з 05.07.2013 року.
Стягнути з Кооперативного підприємства «Центральний ринок» на користь ОСОБА_1 5 463,25 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 1500 грн. допустити до негайного виконання.
Стягнути з Кооперативного підприємства «Центральний ринок» на користь ОСОБА_1 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Кооперативного підприємства «Центральний ринок» на користь держави судові витрати у розмірі 458,80 грн..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя підпис Боброва І.В.
З оригіналом згідно
сс
суддя