79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
06.04.09 Справа № 14/7
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Зварич О.В.,
Юрченка Я.О.,
при секретарі Горбач Ю.Б.,
за участю представників:
від позивача - Морозов О.О.
від відповідача - Левик С.А.
Розглядається апеляційна скарга Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, вих.№205/31 від 03.03.2009 року
на рішення господарського суду Львівської області від 25.02.2009 року, суддя Кітаєва С.Б.
у справі №14/7,
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ
до відповідача Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, м.Львів
про визнання недійсним розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 07.03.2006 року №261 «Про оформлення права державної власності на будівлю №43 по вул.Дорошенка», свідоцтва про право власності від 07.03.2006 року №Г-01731 та визнання права власності
Рішенням господарського суду Львівської області від 25.02.2009 року по справі №14/7 позов ВАТ «Укртелеком»задоволено частково, визнано недійсним розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 07.03.2006 року №261 «Про оформлення права державної власності на будівлю №43 по вул.Дорошенка»та визнано за ВАТ «Укртелеком»право власності на будівлю №43 по вул.Дорошенка у м.Львові. В частині позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності від 07.03.2006 року №Г-01731, виданого Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради, провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Галицька районна адміністрація Львівської міської ради подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 25.02.2009 року по справі №14/7 в частині задоволених позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову щодо визнання недійсним розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 07.03.2006 року №261 «Про оформлення права державної власності на будівлю №43 по вул.Дорошенка»та визнання права власності на вказану будівлю.
Скаржник вказує, що будинок №43 по вул.Дорошенка в м.Львові до винесення спірного розпорядження головою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради перебував у державній власності, оскільки Державний комітет зв'язку та інформатизації України відповідно до покладених на нього повноважень може здійснювати управління лише об'єктами державної власності тому майно, передане ВАТ «Укртелеком»- є майном державної власності, а тому при прийнятті оспорюваного розпорядження відповідач діяв в межах своїх повноважень та керувався вимогами чинного на той час законодавства, а саме: п.3.12 розділу IV «Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами міської ради»затвердженого рішенням міськвиконкому від 09.07.2002р., п.4.4.12 Положення про Галицьку районну адміністрацію, затвердженого рішенням Львівської міської ради від 20.06.2003 року №499, відповідно до яких до повноважень районних адміністрацій належало оформлення відповідно до законодавства права власності на об'єкти нерухомого майна незалежно від форми власності.
Поряд з цим, апелянт вважає безпідставним посилання позивача в обґрунтуванні позовних вимог на Лист Міністерства юстиції України від 11.01.2007 року № 19-32/2, так як такий не є нормативно-правовим актом. Зокрема, апелянт посилається на п.п.14 п.4 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 30.12.1997 року №1396/97, а також на п.8 цього Положення, в якому зазначено, що обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та громадянами є лише нормативно-правові акти Міністерства.
Представник скаржника (відповідача) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила задоволити в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін, як таке, що є обґрунтованим та прийняте з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі повного дослідження усіх обставин справи.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав:
ВАТ “Укртелеком” створено на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв'язку “Укртелеком”, відповідно до п.11 Положення про порядок корпоратизації підприємств, що приватизуються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993 року, що підтверджується наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України (надалі Держкомзв'язку та інформатизації України) №155 від 27.12.1999 року “Про створення ВАТ “Укртелеком” та затвердження його статуту. Наказом Держкомзв'язку та інформатизації України № 231 від 25.11.2003 року “Про передачу нерухомого майна ВАТ “Укртелеком” (Львівська дирекція)”, було затверджено Перелік нерухомого майна, що передано у власність Відкритому акціонерному товариству “Укртелеком” по Львівській дирекції та наказано передати нерухоме майно, що знаходиться на балансі УДПЕЗ “Укртелеком” по Львівській дирекції станом на 01.07.1999 року у власність позивачу.
Згідно Переліку нерухомого майна від 25.11.2003 року, що передано у власність ВАТ “Укртелеком”, акту приймання-передавання нерухомого майна від 25.11.2003 року, до складу майна, яке передано Держкомзв'язку та інформатизації України у власність позивачу під позиціями 260,261,262 увійшли огорожа 82,2 м, огорожа 77,8 м. та будинок ЦТЕМТТЗ, розташовані за адресою м.Львів, вул.Дорошенка,43.
В матеріалах справи також наявний технічний паспорт на УДПЕЗ «Укртелеком», виданий Львівським обласним бюро технічної інвентаризації, згідно даних якого загальна площа будинку №43 по вул.Дорошенка в м.Львові становить 9982,55 кв.м.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно п.15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою КМУ №508 від 05.07.1993 року «Про затвердження Положення про порядок корпоратизації підприємств»та враховуючи п.3.3 статуту позивача, останній є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Українське державне підприємство електрозв'язку «Укртелеком».
Враховуючи положення ч.1 ст.20, ч.1 ст.21, ч.1 ст.26 Закону України “Про власність”, чинного на момент відповідних відносин, серед інших підстав набуття права колективної власності на майно вказано таку підставу як перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства.
Судом також відзначено те, що спірне майно перебувало у державній власності, проте до державної власності це майно належало лише до моменту його відчуження на користь позивача у відповідності до наведених вище норм.
Відповідно до пп.”а” п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться із видачею місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування свідоцтва про право власності, зокрема, фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.
Що стосується тверджень апелянта про те, що при прийнятті оспорюваного розпорядження Галицька районна адміністрація Львівської міської ради діяла в межах повноважень та відповідно до законодавства України - суд вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного:
Апелянт вірно стверджує, що на момент прийняття оспорюваного розпорядження до повноважень Галицької районної адміністрації Львівської міської ради відносились і повноваження по оформленню відповідно до законодавства права власності на об'єкти нерухомого майна незалежно від форми власності. Однак, з матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Укртелеком»звернулось до відповідача з заявою про оформлення права власності на будівлю № 43 по вул. Дорошенка у м. Львові, а не з заявою про оформлення державної власності на дану будівлю з правом оперативного управління ВАТ «Укртелеком», що здійснено відповідачем відповідно до оспорюваного розпорядження.
Судом також відзначено, що при розгляді господарським судом Львівської області справи №1/541-5/34 за позовом ВАТ «Укртелеком»до Виконавчого комітету Львівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, суд першої інстанції дійшов висновку про належність спірної будівлі на праві власності ВАТ «Укртелеком», а рішенням суду від 03.08.2005року по зазначеній вище справі визнано недійсним рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 256 від 25.02.2005 р. «Про відмову ВАТ «Укртелеком»в оформлені права власності на нежитловий будинок № 43 по вул. Дорошенка».
Однак, не зважаючи на факти, встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 03.08.2005 року у справі № 1/541-5/34, оспорюваним розпорядженням Галицької районної адміністрації № 261 від 07.03.2006 року “Про оформлення права державної власності на будівлю № 43 по вул.Дорошенка” вирішено оформити право державної власності на будівлю № 43 по вул.Дорошенка загальною площею 9982,55 кв.м. з правом оперативного управління відкритому акціонерному товариству “Укртелеком”.
На виконання вказаного розпорядження видано свідоцтво про право власності № Г-01731 від 07.03.2006 року, яке позивач також просить визнати недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що оскаржуваним розпорядженням відповідач протиправно позбавив позивача права власності на будівлю № 43 по вул. Дорошенка у м. Львові, що передана ВАТ «Укртелеком» у власність в процесі корпоратизації Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком».
Щодо тверджень скаржника (відповідача) про безпідставність посилання позивача при обґрунтуванні позовних вимог на Лист Міністерства юстиції України від 11.01.2007 року № 19-32/2, оскільки такий є нормативно-правовим актом та не обов'язковим до виконання, слід зазначити, що при прийнятті рішення по даній справі господарський суд Львівської області керувався положеннями законодавства України про власність, набуття та захист права власності, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про власність», який діяв на дату прийняття оспорюваного розпорядження, а також Указом Президента України №210/93 від 15.06.1993 «Про корпоратизацію підприємств», Положенням про корпоратизацію підприємств, що приватизуються, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993 та Наказами Держкомзв'язку України № 155 від 27.12.1999 та №231 від 25.11.2003.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про підставність позовних вимог ВАТ «Укртелеком»в частині визнання недійсним розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 07.03.2006 року №261 «Про оформлення права державної власності на будівлю №43 по вул.Дорошенка»та визнання права власності.
Щодо припинення провадження господарським судом в частині вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про право власності №Г-01731 на будівлю, що знаходиться за адресою м.Львів вул.Дорошенка,43, видане ВАТ «Укртелеком»Галицькою районною державною адміністрацією 07.03.2006 року, що підтверджується печаткою цього органу, і засвідчено відповідним підписом, з посиланням на те, що саме лише свідоцтво про право власності на певний об'єкт майна не є правовстановлювальним документом і не може бути предметом спору, слід зазначити, що такий висновок суду є безпідставним, з огляду на наступне:
У пункті 6 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (Додаток №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України від 07.02.2002 №7/5) зазначено свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видане органом місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.
Таким чином, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, який надає право здійснювати повноваження власника згідно ст.319 ЦК України, а тому вимоги про визнання його недійсним є обґрунтованими.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку що рішення в частині припинення провадження у справі підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.
Керуючись ст.ст.103,104, 105 ГПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задоволити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 25.02.2009 року по справі №14/7 скасувати в частині припинення провадження у справі, прийняти в цій частині нове рішення.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності № Г-01731 від 07.03.2006 року, видане Галицькою районною державною адміністрацією, згідно розпорядження від 07.03.2006 року №261.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.
Судді: Зварич О.В.
Юрченко Я.О.