Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"13" квітня 2009 р. Справа № 15/456-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Ляхов І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 704С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 03.03.09 р. по справі № 15/456-08
за позовом Приватного підприємства "Явіс-ХХІ", м. Полтава
до ТОВ "Альянс", м. Суми
про стягнення 361174,28 грн.
встановила:
У грудні 2008 р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою та уточненнями до позову про стягнення з відповідача 361174,28 грн. заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу № 13/05-2008/001-Л від 13.05.2008 р., в тому числі 282750,48 основного боргу, 9480,51 грн. інфляційних збитків, 6354,46 грн. 3% річних, 62488,82 грн. пені, а також 3000 грн. витрат на послуги адвоката.
Рішенням господарського суду Сумської області від 03.03.2009 р. по справі № 15/456-08 (суддя - Резниченко О.Ю.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 281750 грн. 48 коп. основного боргу, 27894 грн. 30 коп. інфляційних збитків, 8369 грн. 33 коп. 3% річних, 2550 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 3180 грн. 14 коп. витрат по держмиту, 105 грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В інший частині позову та в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс” про розстрочку виконання рішення суду -відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відповідач не надав доказів виконання свого зобов'язання, щодо сплати за поставлений товар та на підставі ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні та річні. Відповідач не надав доказів, а саме обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині стягнення інфляційних та річних скасувати.
У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що між сторонами укладений договір купівлі-продажу № 13/05-2008/001-л від 13.05.2008 р., яким встановлений порядок розгляду спорів, що виникають при виконанні даного договору, позивачем не було пред'явлено вимог до ТОВ «Альянс»про погашення боргу. Оскільки, не було пред'явлено жодної претензії, щодо виконання сторонами своїх зобов'язань, тим самим не виникло спору, та на підставі ч. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суду повинен був припинити провадження у справі, за відсутністю предмета спору.
Поставка товару за видатковою накладною № РН -00094 від 14.05.2008 р. та видатковою накладною № РН -00107 від 22.05.2008 р. здійснена не за умовами зазначеними у договорі № 13/05-2008/001 -Л, яким передбачено постачання товару залізничним транспортом у цистернах, а автотранспортом, зміни в договір не вносились. Відповідач вважає, що відсутній початок строку (терміну) коли відповідач повинен перерахувати кошти за поставлений товар, так як вимога в порядку ст. 530 ЦК України не направлялась.
Позивач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на те, що суд першої інстанції всебічно перевірив обставини справи та вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що поставка товару була за спірним договором, оскільки інших договорів на той час між позивачем та відповідачем укладено не було, та сам відповідач у своєму листі № 352 від 23.12.2008 р. підтвердив факт поставки товару по накладним саме за спірним договором. Частиною 1 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України.
Строк виконання грошового зобов'язання покупцем встановлений договором та становить 7 днів з моменту підписання договору, а саме п. 3.2 договору, що відповідачем зроблено не було. Відповідно до ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув інфляційні, річні.
Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини не прибуття суд не повідомив, не з'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, вислухавши представника відповідача встановила, що між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу № 13/05-2008/001-л від 13.05.2008 р., відповідно до якого позивач зобов'язується поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар.
Пунктом 2.1. договору визначено, що поставка товару допускається частинами, а п. 3.1 договору передбачено, що загальна ціна договору складає 1106750,00 грн., в т.ч. ПДВ 184458,33 грн.
Пунктом 3.2. договору, встановлено, що покупець (відповідач) здійснює попередню оплату на рахунок позивача в розмірі 100% від загальної вартості договору на протязі 7 днів з моменту підписання сторонами договору, тобто до 20.05.2008 р.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з умовами договору позивач виставив відповідачу рахунок - фактуру № СФ-00111 від 13.05.2008 р. на суму у розмірі 1106750,47 грн., відповідач на підставі виставленого позивачем рахунку здійснив в терміни передбачені п. 3.2 договору часткову оплату за товар, а саме: 14.05.08 р. - 398000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 73 від 14.05.2008 р., та платіжним дорученням № 168 від 14.05.2008 р., а після закінчення строку, передбаченого договором, перерахував борг у сумі 426000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 568, № 529, № 487, № 479, № 433, № 417, № 412, № 413, № 411, № 409, № 401.
На виконання умов договору позивач за видатковою накладною № РН - 00094 від 14.05.08 р. та № РН - 00107 від 22.05.08 р. через Лаврик О.Є. (довіреність серії ЯГ № 669607 від 13.05.08 р.) передав смолу алкідну (товар) в кількості 118, 750 тонн на суму 1106750,48 грн., а відповідач товар прийняв, про що свідчить підпис уповноваженої особи в графі «товар отримав», однак свої зобов'язання, щодо повної та своєчасної оплати не здійснив.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона продавець (відповідач) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні покупцеві (позивачу), а покупець (позивач) приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, договором встановлений обов'язок відповідача здійснити попередню оплату та строк попередньої оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), продавець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продаж, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.
Як свідчать матеріали справи, відповідач здійснив попередню оплату частково, але надав своєму представнику довіреність від 13.05.2008 р. на отримання продукції в повному обсязі та отримав її 14.05.2008 р. та 22.05.2008 р. в повному обсязі.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідачем не виконано обов'язок щодо повної попередньої оплати товару, але позивачем незважаючи на це, товар передавався в повному обсязі, тобто відповідно до приписів ст. 538 ЦК України між сторонами виникло зустрічне виконання зобов'язання. При цьому, ч. 4 ст. 538 ЦК України визначено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, не зважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. В зв'язку з тим, що строк виконання такого обов'язку визначений сторонами у п. 3.2 договору та складає 7 днів з моменту підписання договору відповідач повинен провести оплату до 20.05.2008 р.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання виконав, але відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати здійснив частково, доказів повної оплати не надав та правомірно задовольнив позов щодо стягнення 282750,48 грн. основного боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги стосовно стягнення 27894 грн. 30 коп. інфляційних збитків та 8369 грн. 33 коп. 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобов'язань.
Твердження відповідача про те, що в зв'язку з порушенням умов договору в частині відправки продукції залізничним транспортом не можливо застосовувати інші умови договору безпідставне та суперечить вимогам діючого законодавства, відповідач не навів жодної норми права, яка б при порушенні умови договору в частині способу відправлення продукції робила договір неукладеним або недіючим .
Судова колегія вважає, що заперечення відповідача про відсутність строку оплати та необхідність його визначення у порядку передбаченому ст. 530 ЦК України є безпідставним, так як договором встановлений строк виконання грошового зобов'язання покупцем, а саме 7 днів з моменту підписання договору, тобто до 20.05.2008 р.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача, оскільки інших договорів на той час між позивачем та відповідачем укладено не було, відповідачем здійснена часткова оплата по договору, а також відповідач у відзиві зазначив, що для виконання зобов'язання по договору від відповідача до позивача направлявся лист № 352 від 23.12.2008 р., в якому відповідач пропонував погасити дебіторську заборгованість за рахунок відступного відповідно до ст. 600 ЦК України та поставкою товару в рахунок оплати боргу. У вказаному листі, підписаному директором відповідача, визнавався борг перед позивачем у сумі 281750 грн. 47 коп. саме за договором купівлі-продажу № 13/05-2008/001-л від 13.05.2008 р.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 38014 грн. 03 коп. за період з 21.05.2008 р. по 16.11.2008 р., так як відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення пені не передбачена договором купівлі-продажу № 13/05-2008/001-л від 13.05.2008 р.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняться у письмовій формі.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленими договором або законом, зокрема сплати неустойки.
Судова колегія вважає, що посилання позивача при нарахуванні пені на абз. 2 ст. 66 Постанови Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888 “Про затвердження Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення”, яким передбачено, що при несвоєчасному розрахунку за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, який він вважає діючим на підставі норм Конституції України безпідставне.
Питання про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано законодавством України, зокрема Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»і підстави для застосування відповідальності встановленої законодавством СРСР відсутні.
Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги щодо стягнення з відповідача 2550 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, так як факт сплати позивачем адвокатських послуг у сумі 2550 грн. 00 коп. підтверджується платіжним дорученням № 65 від 26.11.2008 р.
Посилання відповідача на порушення досудового порядку врегулювання спору та не пред'явлення претензії, що є підставою для припинення провадження у справі в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України необґрунтовано, так як договором не передбачений обов'язковий характер досудового врегулювання спору. Тем більш, що рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2002 р. № 15-рп/2002 /справа про досудове врегулювання спорів/ визнано неконституційним обмеження права особи на звернення до суду за вирішенням спору.
Отже, підстави для припинення провадження у справі відсутні.
Суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення суду, в якому відповідач пропонував в зв'язку з відсутністю у нього коштів на рахунку розстрочити виконання рішення на 10 місяців згідно поданого ним графіку погашення боргу.
Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення може відстрочити або розстрочити виконання рішення, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Із аналізу зазначеної норми вбачається, що задоволення заяви про відстрочку та розстрочку виконання рішення можливе тільки у виключних випадках, виходячи із конкретного характеру обставин, які ускладнюють або виключають зовсім виконання рішення. Такими обставинами, зокрема, можуть бути відсутність майна, яке по рішенню суду може бути передано стягувачеві, стихійне лихо, інші надзвичайні події.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відсутність у відповідача коштів на рахунку не є виключним випадком та не може бути підставою для розстрочення боргу та враховуючи порушення майнових інтересів позивача і те, що позивач заперечував проти розстрочки виконання рішення суду, відмовив у розстроченні виконання рішення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.
Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 538, 546, 611, 612, 625, 693 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України судова колегія
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 03.03.2009 р. по справі № 15/456-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписаний 16.04.2009 р.