Справа № 265/4310/13-ц
Провадження № 2/265/1794/13
06 листопада 2013 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шиян В. В.,
при секретарі Мальський Г.Ю.
за участю представника - ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою та вселення, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на квартиру,
11 червня 2013 року, позивачі ОСОБА_5, і ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, про визначення порядку користування квартирою та вселення.
26 липня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні та визначення права власності на квартиру.
В обґрунтування основного позову позивачі ОСОБА_2 -ОСОБА_3, і ОСОБА_4 посилалися на ті обставини, що їм на праві приватної власності належить по 1/5 частки квартири АДРЕСА_1. Відповідачці на праві приватної власності належить 3/5 частки квартири АДРЕСА_1. У зв'язку з непорозуміннями з відповідачкою, позивачі з 2000 року не проживають у спірній квартирі, при цьому згідно усної домовленості позивачів з відповідачкою, після досягнення позивачем ОСОБА_4 повноліття він переїде проживати в квартиру АДРЕСА_1. В березні 2013 року позивач ОСОБА_4 досяг повноліття, та звернувся до відповідачки ОСОБА_2 з проханням дозволити йому вселитися в квартиру, або запропонував придбати йому окрему квартиру для проживання, на що отримав відмову. Спірна квартира складається з трьох окремих кімнат житловою площею 39,8 кв.м., загальною площею 68,2 кв.м., в добровільному порядку відповідачка не бажає вселити позивачів в квартиру, у зв'язку з чим позивачі ОСОБА_5, і ОСОБА_4 просять суд вселити їх в квартиру АДРЕСА_1 та визначити порядок користування квартирою виділивши їм в користування кімнату площею 16 кв.м., а відповідачці кімнати 9,8 кв.м. та 14 кв.м.. Туалет, ванну, коридор, кухню залишити в спільному користуванні.
В обґрунтування зустрічного позову відповідачка за загальним позовом ОСОБА_2 посилається на ті обставини, що дійсно їй належить на праві власності 3/5 квартири АДРЕСА_1, а позивачам кожному належить по 1/5 частки вказаної квартири. В зазначеній квартирі позивачі ОСОБА_5, і ОСОБА_4 взагалі ніколи не проживали, оскільки мають інше житло а саме квартиру АДРЕСА_2. При цьому ОСОБА_2 посилається на ті обставини, що в натурі не можливо поділити трикімнатну квартиру виділивши позивачам ОСОБА_5, і ОСОБА_4 окремі кімнати. При цьому ОСОБА_2 посилається на ті обставини, що позивачі мають інше житло в якому проживають постійно, де зареєстровані. В спірній квартирі вони ніколи не проживали визначити порядок проживання в квартирі виділивши позивачам по 1/5 частки квартири не можливо, а тому просить суд припинити право власності позивачів ОСОБА_5, та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з неї на користь ОСОБА_5, і ОСОБА_4 компенсацію вартості 1/5 частки кожному вищезазначеної квартири в сумі 44553,00 гривні кожному. Також просить суд стягнути з ОСОБА_5, і ОСОБА_4 судові витрати за оплату вартості експертизи в сумі 2200 гривень та судовий збір в сумі 229,40 гривень.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_5, і ОСОБА_4 повністю підтримали свої позовні вимоги та пояснили, що вони є власниками по 1/5 частини квартири АДРЕСА_1. З відповідачкою ОСОБА_2 у них склалися неприязні стосунки у зв'язку з чим відповідачка не пускає їх до квартири. Вони неодноразово намагалися вирішити цей спір мирним шляхом, просили відповідачку придбати їм квартиру рівноцінну їхньої частки в спірній квартирі на що постійно отримували відмову. На даний час вони проживають в двокімнатній квартирі, яка належить ОСОБА_5, на праві особистої власності. Враховуючи що їм обом належить по 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 а відповідачці 3/5 частини вказаної квартири, просять суд вселити їх в квартиру АДРЕСА_1 та визначити порядок користування квартирою виділивши їм в користування кімнату площею 16 кв.м., а відповідачці жилі кімнати 9,8 кв.м. та 14 кв.м. Туалет, ванну, коридор, кухню залишити в спільному користуванні. Зустрічний позов ОСОБА_2, не визнають.
Під час судового розгляду позивачі змінили свою думку щодо основного та зустрічного позову а тому вирішення питання щодо вселення в квартиру АДРЕСА_1 позивачі ОСОБА_5, і ОСОБА_4 поклали на розсуд суду, а зустрічний позов ОСОБА_2 щодо припинення права власності в спільному майні та визначення права власності на квартиру визнали частково. Пояснили, що проти припинення їхнього права власності на 2/5 частки квартири у зв'язку з виплатою їм вартості зазначених часток вони не заперечують, проти визнання за ОСОБА_2, права власності на 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 теж не заперечують, а проти стягнення з них судових розходів заперечують.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_5, і ОСОБА_4 щодо визначення порядку користування квартирою та вселення не визнала в повному обсязі та пояснила, що позивачі по справі є її матір'ю та рідним братом відповідно. В квартирі АДРЕСА_1 вони не проживають більш ніж десять років. При цьому у відповідачів є окрема двокімнатна квартира, власником якої є ОСОБА_2 - ОСОБА_3 Вона є власником 3/5 часток квартири АДРЕСА_1, а позивачі є власниками по 1/5 частині вищезазначеної квартири. З указаної квартири позивачів ніхто не виганяв, вони самостійно її покинули, особистих речей позивачів в квартирі не має. При цьому квартира є трикімнатною і виділити в натурі кожному з позивачів по кімнаті, яка б за площею відповідала 1/5 частки квартири не має можливості. Враховуючи, що позивачі не проживають в спірній квартирі тривалий час, на момент розгляду справи мають окреме житло де зареєстровані та проживають постійно, відповідачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, і ОСОБА_4 про припинення права власності на частку квартири, та визнання за нею права власності. Свої позовні вимоги відповідачка ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що вона постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1, несе самостійно матеріальні витрати на утримання квартири, робить текучі ремонти, спільне проживання в позивачами ОСОБА_5, і ОСОБА_4 не можливо, розпорядитися своєю власністю на власний розсуд вона не може, а тому просить суд припинити право часткової власності ОСОБА_5, і ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, стягнув з неї на користь кожного з них вартість 1/5 частки вищезазначеної квартири, та визнати за нею право власності на 2/5 частини квартири АДРЕСА_1. Також просить суд стягнути з ОСОБА_5, і ОСОБА_4 судові витрати в сумі 2200 гривень та суму судового збору в розмірі 229,40 гривень.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши наданні докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_5, і ОСОБА_4 щодо визначення порядку користування квартирою та вселення не підлягають задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 про припинення права власності підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, сторони у справі є співвласниками квартири АДРЕСА_1.
Зокрема, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 грудня 1996 року належить 1/5 частина квартири, а на підставі договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Маріупольської державної нотаріальної контори 26 серпня 2005 року належить 2/5 частки квартири, а всього 3/5 частки квартири.
ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності виданого 26 грудня 1996 року належить 1/5 частка квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності виданого 26 грудня 1996 року належить 1/5 частка квартири АДРЕСА_1.
У спірній квартирі зареєстрована та постійно проживає ОСОБА_2 з бабусею ОСОБА_7 та дочкою ОСОБА_8
Згідно пояснень позивачів ОСОБА_2 -ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вони зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_3, і цей факт сторонами не оспорюється. При цьому згідно пояснень самої позивачки ОСОБА_2 -ОСОБА_3 вона є власником вказаної квартири на підставі договору дарування.
Відповідно до ч.3 ст. 358 ЦПК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно до ст. 364 ЦК України та роз'яснень, викладених у п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок ", у разі неможливості поділу в натурі жилого будинку (квартири), що знаходиться у спільній частковій власності, суд може за відповідним позовом установити порядок користування сторонами цією частиною, при якому відособленні приміщення передаються їм у користування відповідно до частки кожної з них у праві власності, а інші приміщення і будівлі залишаються у спільному користуванні.
Згідно технічного паспорту БТІ квартира АДРЕСА_1 складається з приміщень: жилих кімнат, площею 17,2, кв.м, 9,8 кв.м; 12,6 кв.м., коридору, площею 12,7 кв.м; кухні, площею 7,7 кв.м; вбиральні площею 0,8 кв.м., ванної кімнати площею 2,9 кв.м, туалетної кімнати площею 1,0 кв.м. а всього 65,6 кв.м, з яких 39,6 кв.м є жилою площею.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 14 Постанови № 20 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Позивачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було заявлено позовні вимоги щодо визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1.
Отже, виходячи з вимог закону на належну ОСОБА_2 -ОСОБА_3, 1/5 частину спірної квартири припадає 7,92 кв.м. жилої площі, та ОСОБА_4 на 1/5 частку спірної квартири припадає 7,92 кв.м. жилої площі.
Згідно висновку судово - будівельної експертизи № 35 від 4 жовтня 2013 року розділ квартири АДРЕСА_1 з виділом по 1/5, 1/5 та 3/5 ідеальних часток які задовольняли вимоги діючих будівельних норм з організацією окремих квартир - неможливо.
Спірна квартира не містить кімнати саме такої жилої площі, найменша жила кімната має площу 9,8 кв.м, що на 1,88 кв.м. більше ніж 1/5 частка. Відступ від ідеальної частки у квартирі в розмірі 1,88 кв.м. є значним, що буде порушувати права іншого співвласника. При цьому суд звертає увагу, що відповідачі дорослі люди якім потрібно окремі кімнати, оскільки вони не можуть проживати в одній кімнаті.
Таким чином виділити позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дві окремі кімнати в квартирі АДРЕСА_1, суттєво не порушив при цьому права співвласника ОСОБА_2, не можливо, а тому і позовні вимоги позивачів в цій частині не підлягають задоволенню.
Враховуючи той факт, що визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 не можливо, тому питання щодо можливості вселення позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 судом не розглядається.
Згідно зустрічного позову ОСОБА_2, до ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачка за зустрічним позовом просить суд припинити право власності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на кватиру АДРЕСА_1, стягнув з неї на користь кожного з вказаних осіб суму вартості 1/5 частки квартири , в розмірі 44 553,00 гривні.
Законодавством передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності кількох або будь-яких з них можливе вирішення судом питання про припинення права на частку в спільному майні за вимогою інших співвласників.
Так, відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Як вже зазначалося, виділити в натурі 1/5, 1/5 та 3/5 частки квартири з утворенням окремих квартир, які б відповідали вимогам діючих будівельних норм, не уявляється можливим. Отже, квартира АДРЕСА_1, загальною площею 68,2 кв.м, складається з трьох жилих кімнат площею 39,6 кв.м, є неподільною в натурі.
Судом встановлено, що між сторонами склалися такі стосунки, що спільне користування квартирою є неможливим: неприязні стосунки між сторонами, не бажання спільного спілкування та таке інше.
За таких певних обставин, враховуючи, що квартира є неподільним, 1/5 частка, що належить ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та 1/5 частка що належить ОСОБА_4 є незначною, і не подільною, а спільне володіння та користування квартирою є неможливим, суд приходить до висновку про можливість припинення права власності ОСОБА_2 -ОСОБА_3, на 1/5 частку та ОСОБА_4 на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1.
Визначаючи розмір грошової компенсації за припинення права на частку в спільному майні, суд виходить з наступного.
Як роз'яснено в абз. 3, 4 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року „Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку. При цьому, під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за якої він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
Як зазначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 35 від 4 жовтня 2013 року, дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на вересень 2013 року складає 222766,00 гривен, а 1/5 частка відповідно 44 553,00 гривен.
За змістом ч.2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Згідно квитанції № 141 від 25 жовтня 2013 року, та квитанції № 142 від 25 жовтня 2013 року на депозитний рахунок Територіального управління судової адміністрації в Донецький області внесено вартість 2/5 частин вартості квартири АДРЕСА_1 в розмірі по 44553,00 гривень на кожну квитанцію, а всього 89 106,00 гривень.
Враховуючи наведене, грошові кошти в сумі 89 106,00 гривен, попередньо внесені позивачкою ОСОБА_2, на депозитний рахунок, підлягають зверненню на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рахунок компенсації кожному вартості 1/5 частини квартири АДРЕСА_1.
Оскільки право власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4, на 2/5 частини спірної квартири припиняються у зв'язку зі сплатою ОСОБА_2 грошової компенсації цих часток, право власності на 2/5 частини квартири АДРЕСА_1 має бути визнано за ОСОБА_2
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.
Позивачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4, під час звернення до суду з позовом про визначення порядку користування квартирою та вселення було сплачено судовий збір в розмірі 114,70 гривень. Враховуючи що позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню в повному обсязі то судові витрати не підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_2
Відповідачкою ОСОБА_2, під час звернення до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4, про припинення права часткової власності на квартиру було сплачено судовий збір в розмірі 229,40 гривень, а також було сплачено вартість судово-будівельної експертизи в розмірі 2200,00 гривень. Враховуючи той факт, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі відповідно до ст.88 ЦПК України вказані суми підлягає стягненню з ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в повному обсязі.
На підставі ст. ст. 358, 364, 365 ЦК України, п.6 Постанови верховного Суду України № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок», п. 14 Постанови № 20 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування квартирою та вселення - відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на квартиру - задовольнити.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_4 на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати право власності на 2/5 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої в АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованої в АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_2 в рахунок компенсації вартості 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 44553 (сорок чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят три) гривні 00 копійок які знаходяться на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецької області № 37317004001000 код 26288796 ГУ ДКУ в Донецькій області 834016 (платник ОСОБА_2), шляхом виплати вказаних коштів ОСОБА_2 -ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої в АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованого в АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_3 в рахунок компенсації вартості 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 44553 (сорок чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят три) гривні 00 копійок які знаходяться на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецької області № 37317004001000 код 26288796 ГУ ДКУ в Донецькій області 834016 (платник ОСОБА_2), шляхом виплати вказаних коштів ОСОБА_4.
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованої в АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_2, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованого в АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої в АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, судові витрати в розмірі 2200,00 гривень.
Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованої в АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_2, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованого в АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_3, на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої в АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, судовий збір в розмірі 229,40 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя ________________ Шиян В.В.