Справа № 0538/8652/2012
Провадження № 2/265/158/13
06 листопада 2013 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі
головуючого судді Адамової Т. С.,
при секретарі Хайтуловій Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про визнання права власності на грошові кошти, вкладені в ремонт, будівництво та реконструкцію об'єктів нерухомості, тертя особа: орган опіки та піклування Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради, -
17 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про визнання права власності на вкладені грошові кошти в ремонт, реконструкцію та будівництво: 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1, нежитлового приміщення АДРЕСА_2, нежитлового приміщення (гаражу) по АДРЕСА_3, та стягнення вказаних грошових коштів з відповідачів співмірно їх часткам в спадковому майні. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 02 жовтня 1987 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, від шлюбі мають доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Юридично шлюб було розірвано 14 січня 2009 року, однак сумісне проживання та ведення сумісного господарства вони припинили ще у листопаді 1999 року. З грудня 1999 року вона стала проживати однією сім'єю з іншим чоловіком, а через рік у грудні 2000 року вони розлучилися. З весни 2004 року вона стала проживати в цивільному шлюбі з іншим чоловіком, з яким проживає до теперішнього часу. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Після його смерті спадкоємцями є: його батько ОСОБА_7, донька ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4, 2008 року народження. Після відкриття спадщини ОСОБА_8 відмовився від відкриття спадщини на користь ОСОБА_2, а тому останній належить в порядку спадкування 2/3 частини, а ОСОБА_4 - 1/3 майна. Нею за її особисті кошти було придбано майно: 22 травня 2001 року двокімнатна квартира АДРЕСА_2, 17 липня 2001 року трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, 12 квітня 2002 року нежитлове приміщення літ. А/п приміщення 1, що складає 3/100 частини будинку АДРЕСА_2, та 12 квітня 2003 року нежитлове приміщення літ. А-1 приміщення 1 по АДРЕСА_3. Після придбання вказаних об'єктів нерухомості, нею за особисті кошти було проведено їх реконструкцію та ремонт, у зв'язку з чим значно збільшилася їх вартість. На перелічене майно претендують спадкоємці - відповідачі по справі, що суттєво порушує її майнові права, як власника.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про стягнення грошових коштів з відповідачів спів мірно їх часткам у спадковому майні, - виділені в окреме провадження (Т.1 а.с.а.с. 120-121).
16 вересня 2013 року, після проведення судової будівельно-технічної експертизи, позивачка надала до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій уточнила позовні вимоги, а саме: просила суд визнати за нею право особистої власності на вкладені нею грошові кошти в ремонт, реконструкцію та будівництво: в нежиле приміщення АДРЕСА_2 у розмірі 306320 гривень, в трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 у розмірі 214256 гривень; в нежиле приміщення літ. А/п прим.1 по АДРЕСА_2 у розмірі 603356 гривень, та в нежиле приміщення (гараж) по АДРЕСА_3 у розмірі 72197 гривень (Т.2 а.с. 106-109).
У судове засідання, призначене на 06 листопада 2013 року, позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, надала заяву з проханням розглядати справу в її відсутності за участю її представника ОСОБА_9 Будучі раніше допитаною у судовому засіданні, підтримала позовні вимоги та надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснила, будівельні роботи вона почала після розірвання шлюбу за доходи, отримані нею від підприємницької діяльності. Вона є приватним підприємцем з 1992 року, знаходиться на єдиному податку. Усі грошові кошти, за які були реконструйовані та відремонтовані об'єкти нерухомості, зазначені нею у позові, є її особистими. Просила позовні вимоги задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_9, діючий на підставі угоди про надання правової допомоги, підтримав пояснення позивачки, та додатково зазначив, що від тих об'єктів нерухомості, які купувалися ОСОБА_1, нічого не залишилося, з урахуванням їх реконструкції це стали нові об'єкти нерухомості, які значно збільшилися у ціні. Зазначив, що усі роботи були виконані ОСОБА_1 після реєстрації розірвання шлюбу. Просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 06 листопада не з'явилася, надала заяву з проханням розглядати справу без її участі. Будучі раніше присутньою у судовому засіданні позовні вимоги визнала та пояснила, що її мати - позивачка по справі усе життя працювала та заробляла гроші сама. У 2000 році вони з батьком розсталися, припинили сумісне життя. Вона залишилася проживати з матір'ю, а батько став проживати зі своїм батьком. Потім проживав у різних квартирах, які орендував, з ОСОБА_3 він проживав з 2006 року. Зазначила, що батько допомагав матері в здійсненні її підприємницької діяльності в період з 2001 року по 2005 рік.
Представник відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_10, діючий на підставі довіреності, позовні вимоги не визнав та пояснив, що якщо ОСОБА_1 мала якісь вимоги до померлого ОСОБА_6, то вона згідно ч.2 ст. 1281 ЦК України повинна була пред'явити їх до його спадкоємців, які прийняли спадщину протягом шести місяців з дня, коли вона узнала чи повинна була узнати про відкриття спадщини. Оскільки позивачка протягом зазначеного строку цього не зробила, вона втратила право вимоги. Зазначив, що ОСОБА_1 займалася підприємницькою діяльністю за допомогою померлого чоловіка, не як найманого працівника, а як члена сім'ї. А відповідно до ч.4 ст. 368 ЦК України майно, придбане внаслідок сумісної праці та за сумісні кошти членів сім'ї, є їх сумісною власністю, якщо інше не встановлене договором або законом.
Представник служби по справам дітей Орджонікідзевської райадміністарції Маріупольської міської ради Халайджян К.А., діюча на підставі довіреності, просила при постановленні рішення врахувати інтереси малолітньої дитини.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, за наступних підстав.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, у відповідності з вимогами ст.212 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріалами справи встановлено, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено 02 жовтня 1987 року. Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розірвано 14 січня 2009 року (Т.1 а.с. 10).
Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 48 років. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є його батько ОСОБА_8, донька ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4, 2008 року народження. Після відкриття спадщини ОСОБА_8 відмовився від відкриття спадщини на користь ОСОБА_2 Батьками неповнолітньої ОСОБА_4, 2008 року народження, є: ОСОБА_6 та ОСОБА_3.
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17 липня 2001 року продавець ОСОБА_12, що діяв від імені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 уклали з покупцем ОСОБА_1 договір відповідно до якого продавці продали, а покупець купив квартиру АДРЕСА_1, продаж здійснено за 8930 гривень. Покупець ОСОБА_1 відповідно до п.7 договору придбала право власності на вказану квартиру з часу укладання цього договору. Договір купівлі продажу зареєстровано в БТІ міста Маріуполя 01 серпня 2001 року (Т.1 а.с. 14-16).
Згідно нотаріально посвідченому договору купівлі-продажу від 22 травня 2001 року продавці ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 уклали з покупцем ОСОБА_1 договір відповідно до якого продавці продали, а покупець купив квартиру АДРЕСА_2, продаж здійснено за 4782 гривні. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 21 травня 2003 року №221/21 з житлового фонду виведено квартиру АДРЕСА_2, приватному підприємцю ОСОБА_1 дозволено реконструкцію квартири у магазин непродовольчих товарів. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно власником нежитлового приміщення АДРЕСА_2 є відповідачка ОСОБА_18 (Т.1 а.с. 17-22)
Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу №325 від 12 квітня 2002 року продавець Управління міського майна Маріупольської міської ради, уклали з покупцем - суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 договір відповідно до якого продавець продав, а покупець купив нежитлове приміщення №1 у будинку АДРЕСА_2, продаж здійснено за 12842 гривні. Згідно свідоцтва про право власності №304 від 12 квітня 2002 власником вказаного нежитлового приміщення є суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 23-28).
Згідно свідоцтва про право власності №410 від 08 травня 2003 року виданому на підставі договору купівлі-продажу №443 від 10 квітня 2003 року та акту прийому-передачі від 25 квітня 2003 року нежитлове приміщення (гараж) №1 по АДРЕСА_3 належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 66-69)
Згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи судового експерта Спиридонова В.А. № 10 від 15 липня 2013 року, загальна дійсна вартістю виконаних ремонтно-будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_1, з урахуванням вартості матеріалів, виробів та конструкцій, визначена шляхом складання кошторисного розрахунку, на момент проведення експертизи складає 1460 гривень. Загальна вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт в нежилому приміщенні АДРЕСА_2, з урахуванням вартості матеріалів, виробів та конструкцій, визначена шляхом складання кошторисного розрахунку, на момент проведення експертизи складає 131350 гривень. Загальна вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт в нежилому приміщенні літ. А/п прим.1 в будинку АДРЕСА_2, з урахуванням вартості матеріалів, виробів та конструкцій, визначена шляхом складання кошторисного розрахунку, на момент проведення експертизи складає 270999 гривень, а шляхом використання методичного підходу, який базується виключно на ринкових принципах, може складати 583164 гривень. Загальна вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт в нежилому приміщенні (гаражу), розташованому за адресою: АДРЕСА_3, з урахуванням вартості матеріалів, виробів та конструкцій, визначена шляхом складання кошторисного розрахунку, на момент проведення експертизи складає 72197 гривень. Час проведення вказаних ремонтно-будівельних робіт по квартирі АДРЕСА_1 та нежилому приміщенню АДРЕСА_2, може відповідати таким, що проведені в 2004 році, а час проведення ремонтно-будівельних робіт в нежилому приміщенні літ. А/п прим.1 в будинку АДРЕСА_2 та в нежилому приміщенні (гаражу), розташованому за адресою: АДРЕСА_3, - як проведеним в 2009-2011 роках (Т.2 а.с. 2-47).
Допитана в якості свідка ОСОБА_20 суду пояснила, що з листопада 2003 року до жовтня 2004 року вони проживали разом з ОСОБА_6. З ОСОБА_1 він не жив, однак спілкувався з нею, допомагав їй по роботі за грошову винагороду.
Допитана в якості свідка ОСОБА_21 суду пояснила, що в 2003-2004 роках ОСОБА_5 протягом одного року проживав в квартирі АДРЕСА_4, яку вона йому здавала в оренду. Проживав він в зазначеній квартирі разом з ОСОБА_20.
Позивачка просить визнати за нею право власності на грошові кошти, які вона вклала в реконструкцію, ремонт та будівництво вищезазначених об'єктів нерухомості, не зазначаючи при цьому, якою нормою матеріального права це передбачено.
Враховуючи, що позивачка звертається з вимогами до спадкоємців померлого її колишнього чоловіка, суд вважає, що правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Сімейного кодексу України (КпШС).
Згідно з нормами ч.2 ст. 28 КпШС України суд може визнати майно, нажите кожним з подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них. Відповідно до ч.ч. 6,7 ст. 57 Сімейного кодексу України суд може визнати особистою приватною власністю дружини чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Таким чином, у разі вкладення в майно, придбаного під час шлюбу, особистих грошових коштів будь-ким з подружжя, предметом визнання права особистої приватної власності може бути це майно або його частина, а не грошові кошти, які вкладені в об'єкти нерухомості, як цього просить позивачка.
Крім того, рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 20 грудня 2012 року, залишеного в цій частині без змін рішенням Апеляційного суду Донецької області, відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_18 до ОСОБА_3, що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно що складається: з квартири АДРЕСА_1; нежитлового приміщення АДРЕСА_2; нежитлового приміщення №1 у будинку АДРЕСА_2; нежитлового приміщення (гараж) по АДРЕСА_3, - відмовлено у повному обсязі внаслідок не доведення посилань ОСОБА_1 про фактичне припинення шлюбних відносин з ОСОБА_6 у 1999 році. При цьому встановлено, що квартира АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення АДРЕСА_2, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6. Нерухоме майно у вигляді нежилого приміщення № 1 у будинку АДРЕСА_2 та гаражу по АДРЕСА_3, яке є об'єктом незакінченого будівництва, виключено зі складу спадкового майна, тому як не прийнято в експлуатацію (Т.2 а.с. 174-181).
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, той факт, що квартира АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення АДРЕСА_2, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6, встановлений судом і доказуванню не підлягає.
Стосовно нерухомого майна у вигляді нежилого приміщення № 1 у будинку АДРЕСА_2 та гаражу по АДРЕСА_3, які є об'єктами незакінченого будівництва, слід зазначити, що після вводу зазначених об'єктів в експлуатацію, в разі виникнення спору про поділ спадкового майна між позивачкою та спадкоємцями померлого ОСОБА_6, ОСОБА_1 не позбавлена права вимоги на збільшення частки в зазначеному майні у зв'язку з вкладенням в його реконструкцію та ремонт особистих коштів.
Аналізуючи вищевикладене, суд не знаходить правових підстав для визнання права власності за ОСОБА_1 на грошові кошти, вкладені в ремонт, будівництво та реконструкцію об'єктів нерухомості, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 88, 213-215 ЦПК України , суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про визнання права власності на грошові кошти, вкладені в ремонт, будівництво та реконструкцію об'єктів нерухомості, тертя особа: орган опіки та піклування Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т.С. Адамова