28.10.2013
Справа № 335/3965/13-ц 2/335/1479/2013
28 жовтня 2013 року місто Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді при секретаріБойка О.Ю. Крижко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідачів - ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру та витребування майна із чужого незаконного володіння, -
встановив:
В квітні 2013 року позивач звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 в якому просив визнати квартиру АДРЕСА_1, як безпідставно набутою громадянкою ОСОБА_4, як наслідок просив визнати право сумісної власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 та ОСОБА_6. Також просив витребувати у ОСОБА_5 належну на праві сумісної власності квартиру АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1994 року по 2011 рік позивач перебував в шлюбі з ОСОБА_6 В грудні 1999 року подружжям було придбано квартиру АДРЕСА_1. Пошуком квартири та веденням переговорів з продавцем займався особисто позивач. За домовленістю сторін, вартість квартири склала 16000 дол. США, що за курсом на 1999 рік, як зазначає позивач, склало 75250 грн. Крім того, позивач особисто, двічі передавав продавцю - ОСОБА_7 грошові кошти в якості завдатку на загальну суму 4500 дол. США, що на час укладання договору складало 21240 грн.
Зазначає, що після розлучення дружина виїхала з квартири, в якій позивач залишився проживати з неповнолітнім сином. 07.02.2013 року син виписався з квартири, а 05.03.2013 року колишня теща - ОСОБА_4 письмово повідомила, що вона продала квартиру АДРЕСА_1 іншій особі, представила копію нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, зазначила що згідно п.14 цього договору має звільнити спірну квартиру до 15.03.2013 року.
Позивач та його представник підтримали позовні вимоги, в судовому засіданні дали пояснення за їх суттю.
Відповідач - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, подала до суду письмову заяву, якою позов не визнала, просила розглядати справу за участі її представника. Представник вимоги заперечила в повному обсязі, зазначивши, що ОСОБА_4 набула прав власності з договору купівлі-продажу квартири №961/2140 від 24.12.1998 року, який рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі №2-381/11 від 15.03.2012 року був визнаний дійсним. Вказала на безпідставності вимог, оскільки в рамках заявленого позову майно може витребувати власник, проте позивач таким не являється.
Відповідач - ОСОБА_5 особисто участі в справі не приймала, її представник в судовому засіданні позов не визнала, зазначивши, що довіритель набув прав власності на законних підставах.
Третя особа - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, просила розглядати справу за її відсутності, позов не підтримала.
Заслухавши пояснення присутніх осіб, допитавши свідків, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для справи, перевіривши їх доказами з огляду на їх достатність та взаємозв'язок, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом та не оспорюється сторонами, 05.03.2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу за яким ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_5 придбала квартиру АДРЕСА_1, договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9
Крім того, судом встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 виникло на підставі договору купівлі-продажу №961/2140 від 24.12.1998 року за яким ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 продали, а ОСОБА_4 придбала зазначену квартиру. Продавцям квартира належала на праві спільної сумісної власності, посвідчене Свідоцтвом №2658 про право власності на житло, видане ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» 25.02.1998 року.
Згідно реєстраційного посвідчення Запорізького міського бюро технічної інвентаризації квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_4, відомості про що внесено 28.12.1998 року в реєстрову книгу №204 за реєстровим №35670.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі №2-381/11 від 15.03.2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, третя особа Товарна біржа «Строй-інвест» задоволено, договір №961/2140 від 24.12.1998 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 визнано дійсним.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_13 повідомив, що син - ОСОБА_3 брав у його в борг 1000 дол.США зі слів останнього для придбання квартири, а ОСОБА_7 повідомила обставини переговорного процесу під час якого, отримувала від позивача грошові кошти в якості завдатку, а пізніше грошові кошти під час укладання договору купівлі-продажу. Ці обставини приймаються судом хоча і не стосуються предмету доказування, сторонами у справі не заперечені.
В позовній заяві ОСОБА_3 ставить вимогу про витребування майна з чужого володіння, хоча за приписами ст.1212 ЦК України витребуванню підлягає майно, набуде відповідачем без достатніх правових підстав. Ця норма також застосовується до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін в зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Позивач не заперечує, що він не укладав договору купівлі-продажу, а лише був присутнім при його укладенні, даний факт підтверджений і свідками, самого договору позивач не бачив. З позовної заяви вбачається, що з липня 2010 року позивачу достовірно було відомо, що при оформленні угоди квартира була зареєстрована на матір жінки - ОСОБА_4
Знаючи, що не є власником квартири, позивач з грудня 1998 року жодних заходів на захист прав та інтересів не вживав.
Відповідно до п.4 Постанову пленуму Верховного суду України №20 від 22.12.1995 року 30.05.2008 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», при розгляді судом позову про витребування власником свого майна слід враховувати, що згідно зі ст.50 Закону «Про власність» і ч.3 ст.145 ЦК власник у будь-якому випадку має право вимагати повернення (віндикація) свого майна з чужого незаконного володіння, а також належного йому майна, безоплатно набутого володільцем від особи, яка не мала права його відчужувати. В інших випадках судам слід керуватись правилами ч.1 та ч.2 ст.145 ЦК (витребування майна власником від добросовісного набувача).
Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Оскільки в даному випадку має місце договір купівлі-продажу квартири, який відповідав вимогам чинного на момент укладення цього договору законодавства, крім того, договір визнаний дійсним за рішенням суду, яке набрало законної сили, тому відсутні підстави визнавати спірне майно набутим без достатніх правових підстав.
Відповідно до приписів ст.330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала права на його відчуження, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 ЦК майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до положень ст.388 ЦК України, право витребування майна у добросовісного набувача має власник майна, якщо воно було загублене, викрадене або вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі, іншим шляхом.
Отже, відсутні підстави для застосування до даних правовідносин вимоги про витребування майна власником із чужого незаконного володіння, оскільки, позивач по справі не був власником спірного майна, а продавцями квартири за договором купівлі-продажу квартири від 24.12.1998 року були особи, яким нерухоме майно належало на праві спільної сумісної власності. З зазначених обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Інші докази, що подавалися позивачем і підтверджують відомості з приводу встановлення метало пластикових вікон, про надання телекомунікаційних та інших послуг не приймаються судом, як належні, оскільки не стосуються предмету доказування.
Розглянувши дану цивільну справу за участю зацікавлених осіб, у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача. Позов за встановлених судом обставин задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності на квартиру та витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: О.Ю.Бойко